Фото: Вікторія Ейсмунт
12 кілометрів до Європи. Як активісти Львівщини та Перемишля відновлюють занедбану залізницю
Колія для двох вагонів
Від українського прикордонного селища Нижанковичі до польського Перемишля — приблизно 12 кілометрів. Попри попит, тут і досі не облаштували ані автомобільний, ані пішохідний, ані тим паче залізничний пункт пропуску. Місцеві мешканці кажуть, що у Старосамбірській райдержадміністрації вже декілька років обіцяють з’єднати Нижанковичі прямим залізничним сполученням із Перемишлем. Але справа лишається на рівні обіцянок.
Залізничний вокзал у Нижанковичах збудували у 1872 році, коли прокладали першу угорсько-галицьку залізницю, яка вела з Перемишля до Хирова, а далі через Лупківський перевал — до Угорщини. За радянських часів станція з міжнародної перетворилася на кінцеву лінії у Самбірському напрямку. Нині тут курсує один двовагонний потяг «Нижанковичі — Самбір».
потяг «Нижанковичі — Самбір»
Читайте також: Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
До 1994 року з Перемишля до Кросценко цією колією курсував потяг «Варшава-Загуж», який проїжджав територією України без зупинок. Тоді ділянку євроколії від Нижанковичів переробили під ширококолійний український стандарт 1522 мм, після чого колією для міжнародного сполучення не користувалися понад 20 років.
Волонтери та активна місцева громада впродовж останніх років намагається самостійно популяризувати маршрут, адже це найкоротший шлях із Польщі до українських Карпат. Відтак, восени 2016 року місцеві польські волонтери та учасники ініціативної групи «Linia102.pl» провели акцію «Bieszczadska Śiekierezada Kolejowa», під час якої очистили колію від заростів та кущів. До волонтерської акції долучилось Міністерство внутрішніх справ Польщі, Міністерство оборони, Польська залізниця, поліція та інші держустанови. Тоді ж запропонували ймовірну схему курсування потяга через цю колію.
Залізнична станція «Нижанковичі»
Відтоді, приблизно раз на квартал, із Нижанковичів до Польщі організовують виїзди туристів, мешканців прикордонних сіл та журналістів, проводять Днів Європейського добросусідства та волонтерські дитячі акції. Торік до польських активістів долучилися учасники української громадської організації «Linia102.ua» і провели спільну акцію «Миколай без кордонів», під час якої через кордон перевезли подарунки для дітей Старосамбірського та Самбірського районів.
Польща готова, Україна — вагається
У квітні 2017 року кордони відкрили вдруге. Тоді польська дрезина привезла до прикордонного селища Львівщини туристів на чолі з президентом Перемишля Робертом Хомою. Полякам хотіли продемонструвати туристичні можливості українських Карпат, а закинута колія «Перемишль-Нижанковичі-Хирів» виявилась найкоротшим шляхом у гори.
Технічна дрезина
Тоді ж у департаменті міжнародної технічної допомоги та співробітництва ЛОДА заявили про плани побудувати новий пішохідний та автомобільний пункт пропуску «Нижанковичі-Мальховіце». Керівник дорожнього господарства, транспорту та зв’язку Роман Кокотайло говорив, що перші роботи з будівництва міжнародного пункту пропуску на кордоні з Польщею розпочнуть у червні 2018 року.
Читайте також: Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
Уже в лютому 2018 року міністр інфраструктури Польщі Анджей Адамчик повідомив, що польський уряд готовий виділити 40 млн злотих для реконструкції залізничної гілки «Перемишль-Мальховіце», що примикає до Нижанковичів.
«Ми відвідали лінію "102", про яку говорять у Перемишлі. До мене звернувся пан Кухчиньські, глава Сейму Польщі, з проханням проаналізувати, чи можна відновити колію. Сподіваюся, що це можна зробити не тільки до Мальховіце і Нижанковичів, а й до Кросьценко і Загужа, загалом по цій лінії», — цитує слова Адамчика польське видання Rynek Kolejowy.
Втім, за словами голови Старосамбірської РДА Ореста Бонка, наразі відновити сполучення неможливо, оскільки 5 км дороги від Нижанковичів до Добромиля — розібрані.
Читайте також: На Львівщині реконструюють чотири пункти пропуску на кордоні з Польщею
«Нині тут їздить поїзд, який сполучає Самбір і Нижанковичі. У перспективі ми плануємо запустити сполучення між Нижанковичами і Перемишлем, щоб пасажири принаймні могли доїхати до Нижанковичів, пересісти на український поїзд і їхати у Хирів, Самбір чи до Львова», — розповідає голова Старосамбірської РДА Орест Бонк.
Очільник району також назвав дату будівництва тут пішого та автомобільного переходу «Мальховіце-Нижанковичі», який би частково міг розвантажити сусідній прикордонний пункт пропуску «Шегині-Медика».
«Ми сподіваємося, що кордон буде відкритий, і перехід запрацює на кінець 2020 – початок 2021 року. Цього року виготовлятимуть проектно-кошторисну документацію», — каже він.
Читайте також: На кордоні з Польщею планують побудувати чотири пункти пропуску
Заступник голови правління ГО «Linia102.ua» Віктор Гальчинський повідомив, що на нараді в регіональній філії Львівської залізниці, яка відбулась у травні, вирішили спільно з поляками оглянути відрізок колії.
«Розмови про виділення коштів ведуть на рівні правління "Укрзалізниці". Новий директор філії Львівської залізниці наступного тижня робитиме огляд 400 м колії. Згодом відбудеться спільний виїзд технічної дрезини до Хирова, після чого можна буде говорити про відновлення колії», — розповів Віктор Гальчинський.
За його словами, щоб відновити цю ділянку з українського боку кордону необхідно щонайменше 100 млн гривень на першочергові роботи, завдяки яким на початках через кордон можна буде запустити рейкові автобуси. Їхня вартість становить ще приблизно 30 млн гривень. Крім цього, проект реконструкції колії планують подавати на фінансування європейськими грантами.
Читайте також: Львівські митники хочуть створити додаток, що відстежуватиме черги на кордоні
Зі свого боку, поляки готові реалізувати проект до 2020 року. Втім, із українського боку вирішили спершу збудувати автомобільний під’їзд до майбутнього пункту пропуску, а потім братись за сам перехід.
30 травня в Україні погодили нову транспортну стратегію до 2030 року, яка, зокрема, передбачає збільшення поїздів до ЄС. Та поки що справи не пішли далі анонсів про нові прикордонні пункти пропуску та будівництва автодоріг на під’їзді до кордону, адже конкретних коштів з українського бюджету так і не виділяли.
Вікторія Ейсмунт,
фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня