«Як Фенікс». Історія церкви Святого Івана Хрестителя у Львові

31448 0
Сьогодні, у день Різдва святого Івана Хрестителя, Тvoemisto.tv розповідає про один із найстаріших храмів Львова, названий його іменем, що на вулиці Ужгородська, 1. Цей храм досить легко знайти. За легендою його побудували для угорської принцеси Констанції.

Упродовж довгого існування ця будівля зазнала багатьох реконструкцій і перебудов, результатом яких стала майже цілковита зміна її первісного вигляду. Зараз у храмі розташований Музей найдавніших пам’яток Львова Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. Після довгої перерви і карантину, який тривав від середини березня 2020 року, двері церкви відчинили.

Читайте також: У Львові реставрують майже столітній вітраж з Вірменського собору

Історія довжиною в кілька століть

Дослідники історії Львова сперечаються про час побудови храму: 1201-ий, 1236-ий чи 1247 рік. Перша письмова згадка датована 1371 роком.

Як розповіла Тvoemisto.tv завідувачка сектору «Музеї-пам’ятки» галереї мистецтв Наталія Кліщ, одна з найпопулярніших версій така, що храм цей побудували для угорської принцеси Констанції – дружини князя Лева Галицького.

«Оскільки Констанція була католичкою, аби не переходити від віри до віри, храм звели для того, щоби вона тут молилася. Але це все документально не підтверджене. Після смерті чоловіка Лева вона пішла у черниці», – розповідає Наталія Кліщ.

Читайте також: Український геній з «ефектом медичі», який збудував у Львові новий світ

Ще одна версія, що храм побудували на честь народження Данила Галицького. У 1230-их роках тут зупинялися монахи домініканської місії, в 1240-50-их святиню віддали ревній католичці Констанції, а після її смерті передали вірменам-уніятам.

Як зазначає співрозмовниця, за свою історію храм переходив з однієї конфесії в другу і, як птах Фенікс, відроджувався з попелу.

Церква не раз горіла, стояла пусткою. Найбільша пожежа трапилася в 1799 році. Після цього храм майже 30 років був зачинений. Згодом знайшли кошти на реставрацію, але, як каже Наталія Кліщ, реставрація була нефаховою, і храм знову почав руйнуватися. Найбільш ґрунтовна його перебудова відбулася в 1887 році під керівництвом відомого львівського архітектора Юліана Захарієвича.

Читайте також: Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором

«Тоді не дотримувались якихось історичних правил. Юліан Захарієвич відбудував храм у модному на той час неороманському стилі. Зокрема, був добудований присінок, а стіни храму облицьовані червоною цеглою», – веде далі Наталія Кліщ.

У 1911 році позаду церкви побудували монастир сестер Христового серця. Певний час у церкві звершували богослужіння, а після війни тут були і господарські приміщення, і гардероб, і навіть морг. Але це, знову ж таки, не підтверджене документально.

Цікаво й те, що у первісному вигляді храм був невеликий – вісім на шість метрів. У різні роки тут тривала перебудова. Зокрема, як уже було сказано, добудували присінок, ризниці, опускали, а потім знову піднімали склепіння.

Храм на кістках

Під час розкопок 1978 року під підлогою храму знайшли багато поховань. Зі слів Наталії Кліщ, розкопали 38 скелетів, з них дев’ять дитячих, які залягли у трьох різних шарах ґрунту.

«Перші поховання датовані ХІІ-ХІІІ століттям, тобто ще до побудови храму. Наступні – XIV-XVII. Біля скелетів знайшли монети тих часів, а також срібні та мідні персні. Як мені відомо, останки цих людей дослідили і на цьому ж місці захоронили, тобто вони й далі під підлогою храму», – каже співрозмовниця.

Перед входом у будівлю храму є заглиблення, розміри якого вказують на те, що там могло бути захоронення в саркофазі. За легендою тут була похована сама князівна Констанція. Але це лише гіпотеза, документальних підтверджень нема. Все знищене або згоріло під час пожеж.

Читайте також: Що має побачити кожен львів'янин. Церква Вознесіння Господнього на Знесінні

Чимало кісток знайшли, коли переробляли паркан поблизу храму. Їх зібрали і поховали за церквою. До речі, на фасаді храмової будівлі є зображення Констанції. Щоби її вшанувати, щороку на День незалежності Угорщини, який припадає на 15 березня, члени Товариства культури львівських угорців приходять до храму на богослужіння і кладуть вінок до барельєфа принцеси.

Також на стіні храму під час археологічних досліджень знайшли графіті, яке, можливо, вказує на його початковий вигляд – з абсидою. Його так і залишили для огляду.

Свого часу в храмі була найстаріша ікона – Львівська Богоматір, яку довго розшукував Борис Возницький.

«Одного дня до Бориса Возницького прийшов інженер Андрій Отко, який розказав, що в їхній сім’ї зберігається давня ікона. І виявилося, що це саме та, яку так довго не міг знайти мистецтвознавець. Після реставрації образ Богоматері виставили в цьому храмі, а згодом перенесли в Музей Пінзеля.

Був час, коли разом із цією іконою тут стояла скульптура Ісуса Христа Страстотерпця, яку знайшли пошкодженою на горищі та відновили реставратори тодішньої Львівської картинної галереї. Зараз вона в палаці Потоцьких. Великим бажанням Бориса Возницького було повернути ці дві реліквії – ікону та скульптуру в один із найстаріших храмів Львова», – каже Наталія Кліщ.

Від історії до сучасності

Після передачі храму під юрисдикцію Львівської галереї мистецтв у ньому почалися нові дослідження. У 1994 році тут відкрили філію – Музей найдавніших пам’яток Львова.

Повернути первісний вигляд храму не вдалося: надто багато було перебудов. Справжньою окрасою його є маленькі вітражні віконця, які впродовж тривалого часу були замуровані. Розмурували їх під час реставрації.

Також тут є зменшена копія храму в його первісному вигляді. Хто створив цей макет, невідомо.

Фрагменти розписів, що збереглися, датовані не пізніше як XVI століттям. Зокрема, можна розгледіти квіткові розети.

«На початках 90-их років «Укрзахідпроектреставрація» на чолі з Іваном Могитичем здійснила ґрунтовну реставрацію будівлі храму: зняли нашарування неороманського стилю, який створив Захарієвич, залишивши присінок і одну ризницю. Також відкрили бічні ризниці. Бокові вікна замурували і зробили хори», – розповідає Наталія Кліщ.

Образів у церкві Святого Івана Хрестителя небагато: репродукція ікони Матері Божої, копію якої можна побачити в Домініканському соборі, а оригінал – у костелі Святого Миколая, що в Гданську (Польща), а також відома Ченстоховська Матір Божа.

Свого часу в храмі-музеї відбувалися виставки сакрального мистецтва, які планують поновити, а ще проводити органні концерти.

Освятили храм Івана Хрестителя в 2009 році. Через коронавірус він якийсь час був зачинений – до 1 липня 2021-го.

«Навіть коли був карантин, я, археологи та інші працівники все одно сюди приходили. Тут відчувається намоленість. Приходжу сюди, коли погано почуваюся, маю важкість на серці, і відчуваю полегшення», – ділиться враженнями Наталія Кліщ.

Завідувачка сектору розповіла, що дзвіницю, яка колись стояла перед храмом, а тепер справа від церкви, побудував у 1887 році Юліан Захарієвич. Проте в 1939-ому дзвони дивним чином зникли, і храм залишався «глухим» аж до 2010 року.

Храм-музей під час воєнного стану відкритий не щодня. Сьогодні, 7 липня, Божественну Літургію відправлятимуть о 18:00 год.

Ольга Шведа

Фото і відео Дар'ї Кучер

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Локації Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!