«Як Фенікс». У Львові відкрили один з найстаріших храмів. Репортаж

18347 0
Цього місяця уперше після простою задзвонили дзвони однієї з найдавніших культових споруд Львова – церкви Святого Івана Хрестителя, що на вул. Ужгородській, 1. Її досить легко знайти. У храмі, який за легендою, побудували для угорської принцеси Констанції, досі є чимало захоронень, а саму церкву прикрашають вітражі, зроблені за древньою методикою.

Упродовж свого довгого існування церква зазнала багатьох ремонтів та перебудов, результатом яких стала майже цілковита зміна його первісного вигляду. Зараз у храмі знаходиться Музей давніх памְ’яток Львова Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького. Після довгої перерви та карантину, який тривав від середини березня минулого року, 1 липня Церкву Святого Івана Хрестителя таки відкрили. Тепер сюди можна прийти щодня, аби помолитися та відчути древній дух храму.

Читайте також: У Львові реставрують майже столітній вітраж з Вірменського собору

Історія довжиною в кілька століть

Сучасні дослідники Львова не мають єдиної думки стосовно часу побудови храму. Дат заснування кілька – 1201 рік, 1236 рік і 1247 р. Перша письмова згадка датується 1371 роком.

Як розповіла Тvoemisto.tv завідувачка сектору «Музеїв-пам’яток» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Наталія Кліщ, одна з найпопулярніших версій – храм побудували для угорської принцеси Констанції – дружини князя Лева Галицького.

«Оскільки Констанція була католичкою, аби не переходити від віри до віри, храм побудували для того, щоб принцеса тут молилася. Але це все документально не підтверджено. Також за переказами, після смерті чоловіка Лева вона пішла у черниці», – розповідає Наталія Кліщ.

Читайте також: Український геній з «ефектом медичі», який збудував у Львові новий світ

А ось історія пише, що храм побудували на честь народження Данила Галицького. У 1230-х роках тут зупинялися монахи домініканської місії, а у 1240-50-х роках віддали ревній католичці Констанції. Після її смерті святиню передали вірменам-уніатам.

Як зазначає співрозмовниця, за свою історію храм переходив з однієї конфесії в іншу – тут були і домініканці, і вірмени, і католики. «Це як птаха Фенікс, яка постійно відроджувалася з пожеж», – каже жінка.

Справді, храм неодноразово горів, стояв пусткою. Найбільша пожежа трапилася у 1799 році. Після цього храм майже 30 років був зачинений. Згодом знайшли кошти на його реставрацію, але, як зазначає Наталія Кліщ, реставрація була нефаховою і храм знов почав руйнуватися.

Читайте також: Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором

Найбільш грунтовна реставрація і перебудова відбулася у 1887 році. Її зробив відомий львівський архітектор Юліан Захарієвич.

«Тоді не дотримувались якихось історичних правил. Юліан Захарієвич відбудував храм у модному на той час неороманському стилі. У цей час було добудовано присінок, а храм облицьовано червоною цеглою», – веде далі Наталія Кліщ.

У 1911 році позаду храму побудували монастир сестер Христового серця. Певний час у церкві проводили Богослужіння. Згодом, вже після війни, тут були і господарські приміщення, і гардероб, і навіть морг. Але це, знову ж таки, не доведено документально.

Цікаво те, що у первісному вигляді храм був зовсім не великий – 8 на 6 метрів. Згодом, у різні роки та різними людьми, тут перебудовували різні елементи. Зокрема, добудували присінок, ризниці, опускали, а потім знову піднімали склепіння храму.

Храм на кістках

Під час розкопок 1978 р. під підлогою храму знайшли багато поховань. За словами Наталії Кліщ, більш-менш цілісних розкопали 38 скелетів, з них 9 дитячих. Вони залягали у трьох різних шарах землі.

«Перші поховання датовані ХІІ-ХІІІ століттям, тобто ще до побудови храму. Наступні – XIV-XVII століттям. Біля скелетів навіть знайшли монети цих часів, а на руках у них були срібні та мідні перстні. Наскільки відомо, рештки цих людей дослідили і на це ж місце захоронили. Тобто вони надалі знаходяться під підлогою храму», – каже співрозмовниця.

Перед входом у храм міститься заглиблення, розміри якого вказують на те, що там могло бути захоронення у саркофазі. Як каже Наталія Кліщ, існує легенда, що тут була похована сама князівна Констанція.

Читайте також: Що має побачити кожен львів'янин. Церква Вознесіння Господнього на Знесінні

«Наразі це лише гіпотези, бо ж документальних підтверджень ми не маємо. Усе було або знищено, або згоріло під час пожеж», – уточняє вона.

Чимало кісток віднайшли коли тут переробляли паркан поблизу храму. Кістки зібрали і перепоховали позаду церкви.

До речі, зовні на фасаді храму є зображення принцеси Констанції. Щоб її вшанувати, щороку на День незалежності Угорщини, який припадає на 15 березня, члени Товариства культури львівських угорців приходять у храм провести Богослужіння та покласти вінок до барильєфу Констанції.

Також на стіні храму під час археологічних досліджень тут віднайшли графіті, який, можливо, вказує на початковий вигляд храму з абсидою. Його так і залишили для оглядин.

Свого часу у храмі була найстаріша львівська ікона – Львівська Богоматір, яку довго розшукував Борис Возницький.

Читайте також: Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікар

«Одного дня до Бориса Возницького прийшов інженер Андрій Отко, який розказав, що в їхній сім’ї зберігається давня ікона. Виявилося, це саме та, яку так довго шукав мистецтвознавець. Після реставрації спочатку ікону виставили у цьому храмі, проте згодом перенесли у Музей Пінзеля, де вона знаходиться досі.

В один період разом із цією іконою тут стояла й скульптура Ісуса Христа Страстотерпця, яку знайшли пошматованою на горищі. Її відновили реставратори тодішньої Львівської картинної галереї і зараз вона знаходиться у Палаці Потоцьких. Велике бажання Бориса Возницького – повернути ці дві давні реліквії – ікону та скульптуру в один із найстаріших храмів Львова, щоб це була як одна цілісність», – каже Наталія Кліщ.

Від історії до сучасності

Коли храм передали під юрисдикцію Львівської галереї мистецтв, тут почали проводити нові дослідження. Згодом у 1994 році відкрили філію – Музей найдавніших памְ’яток Львова.

Повернути первісний вигляд храму все ж не вдалося. Вже занадто багато було перебудов. Проте навіть зараз храм «дихає» тією старовиною. Зокрема, окрасою церкви є маленькі вітражні віконця. Довгий час вони були замуровані. Розмурували їх під час реставрації.

Також тут є зменшена копія храму, як він виглядав у первісному вигляді. Хто створив цей макет невідомо.

Є також залишки розписів, датовані не пізніше XVI ст. Тут помітні квіткові розети, а у нішах залишився дещо закіпчений шматочок з часів побудови храму.

«На початках 90-х років Укрзахідпроектреставрація на чолі з Іваном Могитичем провели грунтовну реставрацію. Тоді храм переробили у тодішній стиль. Зокрема, зняли нашарування неороманського стилю, який створив Захарієвич і залишили цей присінок і одну ризницю. Також відкрили бічні ризниці. Бокові вікна замурували та зробили хори», – розповідає Наталія Кліщ.

Наразі ікон тут небагато – репродукція ікони Божої матері, копія якої висить у Домініканському соборі, а оригінал – у Костелі Святого Миколая, що у Гданську (Польща), а також відома Ченстоховська Матір Божа. Свого часу ці ікони були пов’язані зі Львовом, тому знаходяться саме тут.

Оскільки свого часу у храмі-музеї відбувалися виставки сакрального мистецтва, їх тут планують поновити. А ще виставити розкопки, які віднайшли на площі старий Ринок та проводити органні концерти. Наразі сюди час від часу приходять грати на органі працівники органного залу.

Освятили храм Івана Хрестителя у 2009 році. Після вимушеного простою через коронавірус храм від березня минулого року був зачинений. Його відкрили лише цьогоріч – 1 липня.

«Навіть коли був карантин, я, археологи та інші працівники, все одно сюди приходили. Тут відчувається намоленість і віки. Навіть коли себе погано почуваю, важко на серці, тут легко можна відновитись», – поділилась враженнями Наталія Кліщ.

 

Минулої неділі після тривалого простою нарешті задзвонили й церковні дзвони. Вони, як і решта храму, також мають свою історію.

Наталія Кліщ розповіла, що саму дзвіницю, яка первісно стояла перед храмом, а тепер розташована справа від церкви, побудував у 1887 році сам Юліан Захарієвич. Проте у 1939 році дзвони дивним чином зникли. «Глухою» церква стояла аж до 2010 році і лиш тоді їх знову встановили.

Зараз храм відкритий щодня. З понеділка до суботи до храму-музею можна прийти з 11.00 до 17.00 год., а в неділю – з 10.00 до 18.00 год.

Богослужіння у суботу тут проводять о 10.00 год, а по неділях – об 11.00.

Ольга Шведа

Фото Дар'ї Кучер

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!