Нова розповідь стане початком знайомства із пам’ятками давньої єврейської частини Львова, розташованої між вулицями Клепарівською, Городоцькою, Замарстинівською – Богдана Хмельницького та залізничною колією.

Розпочинаємо мандрівку поблизу церкви святої Анни на розвилці вулиць Городоцької та Шевченка – але не від церкви, а від колись однойменної вулиці Святої Анни, яка нині носить ім’я Миколи Леонтовича. Головною її спорудою є колишня школа Святої Анни, у якій тепер розташована Львівська правнича гімназія. Ця будівля з червоної цегли постала у 1884 році стараннями архітектора Юліуша Гохберґера, за проектами якого також був зведений будинок Галицького сейму – нині головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка.

На непарній стороні вулиці привертає увагу вишукана наріжна кам’яниця…

…та наступні будинки-близнюки №3 і №5 з цікавими балконами та витонченими гранітними вазами у слухових вікнах.

Вулиця Леонтовича завершується біля колишнього головного входу до помпезного Єврейського шпиталю, спорудженого у мавританському стилі за проектом Казимира Мокловського впродовж 1898-1901 років. Зараз тут пологове відділення 3-ї міської лікарні. Будівля зберегла більшу частину оригінального вигляду, зовнішніх елементів та оздоблення.

Звертаємо ліворуч на вулицю Раппопорта, на якій розташований шпиталь, і йдемо в бік Клепарівської. Майже на куті вулиці бачимо будиночок з характерними шестикутними зірками Давида – частину шпитального комплексу.

За ним починається суцільний червоний паркан з цегли, який повертає на Клепарівську та закриває від перехожих лікарняний парк. Це залишки огорожі старого єврейського цвинтаря, що існував ще з XIV століття. Кладовище закрили для поховань у 1855 році, але воно ще збереглося до Другої світової війни, після якої його почали руйнувати гітлерівці. Остаточно знищила цвинтар радянська влада, яка влаштувала на його місці Центральний колгоспний ринок (нині – Краківський базар), а надмогильні плити пустила на фундаменти доріг та пам’ятників.

Залишки єврейських надгробків можна було знайти у лікарняному парку ще у 70-х роках ХХ століття, але зараз про цвинтар нагадує лише скромний пам’ятний знак, на якому перелічені найвидатніші особи, що тут поховані.

Поглянемо вгору: з цього місця особливо мальовниче виглядає кольоровий купол Єврейського шпиталю.

Далі повертаємось на вулицю Раппопорта та спускаємось донизу повз сецесійні кам’янички її непарного боку.

Минаємо наріжну кам’яницю на перехресті вулиць Шолом-Алейхема, Шпитальної та Базарної…

…і переходимо на Джерельну. Вулиця отримала назву на честь тутешніх численних джерел, вода з яких використовувалася у купальнях та лазнях.

Оглянувши типову малоповерхову забудову кінця ХІХ – початку ХХ століття, на розі прилеглої до Джерельної вулиці Ветеранів та Генерала Грекова побачимо ще один твір Юліуша Гохберґера – Військовий манеж, збудований наприкінці ХІХ століття в стилі історизму з ренесансними елементами. Будинок розташований посеред австрійських казарм, які у радянські часи стали частиною будівель комплексу штабу Прикарпатського військового округу. У часи російської окупації міста у 1914-1915 роках манеж переобладнали під тимчасовий православний храм, у якому в квітні 1915 року відбувся молебень за участі російського царя Ніколая ІІ. З часів СРСР тут працює спортивний зал СКА.

Повертаємось назад на Джерельну в бік центру та зауважуємо зліва залишки промислових будівель Львівського газового заводу, який постав тут у 1858 році за угодою Львова з Континентальним товариством німецького міста Дессау. Завод спочатку виробляв газ із вугілля для освітлення міських вулиць, а після переходу на природний газ та електрику був перепрофільований на завод газової апаратури. Зараз комплекс заводу зруйнований та забудований офісами, але з тих часів зберегли форму кілька будинків, один з яких – на фото.

Одразу ж за колишнім «газзаводом» повертаємо на вуличку Маєра Балабана, найцікавішою спорудою якої є розкішна наріжна сецесійна кам’яниця на перехресті з вулицею Ляйнберга.

Звертаємо праворуч на Ляйнберга та милуємось збудованим у 1891 році будинком школи на вулиці Таманській, де зараз розміщений технологічний ліцей.

Окрасою шкільного будинку є оригінальний герб Львова з левом у воротах фортеці.

Ще раз повертаємо праворуч на вулицю Котлярську та минаємо житлову кам’яницю на перехресті зі Шпитальною, у якій жив класик єврейської літератури Шолом-Алейхем.

Тепер повертаємо ліворуч та йдемо через вулицю Шпитальну, яка не змінювала своєї назви ще з 1871 року, до вулиці Пантелеймона Куліша, яка раніше була відома як Сонячна та слугувала основним діловим центром єврейської частини міста.

Серед неординарних кам’яничок цієї вулиці варто виокремити багато оздоблений скульптурами та барельєфами будинок майстерень Львівської опери, що споруджувався за проектом її автора Зігмунта Ґорґолевського та був спотворений надбудовами в радянські часи…

…а також залишки пасажу Абрама та Якова Германів між будинками 23 та 25. Свого часу він виводив до міського театру «Колізей», який збудували у 1898-1900 роках за проектом архітекторів Міхала Фехтера та Артура Шлеєна. Він також був відомий як міський театр «Новини». Його зруйнували під час Другої світової війни, після якої його залишки стали територією заводу газової апаратури.  

Не доходячи до кінця вулиці, повертаємо праворуч на вулицю Медову, звідки після переходу проспекту Чорновола потрапляємо на одну з найстаріших площ Львова – Святого Теодора, відому з ХV століття. За свою довгу історію вона встигла побути і майданом біля однойменної церкви, яку розібрали у 1783 році, і ринком вживаних речей, і центром життя єврейської громади (тут розташовувався її орган самоврядування Юденрат), і продуктовим ринком, і вузловою зупинкою громадського транспорту із «чорною біржею» нерухомості на додачу.

Зараз тут збираються охочі поїхати автобусом до Брюховичів та Жовкви.

З історичних пам’яток на площі варто виокремити колишню хасидську синагогу Якова Глянцера, збудовану у 1841-1844 роках. Вона стала єдиною з численних синагог єврейської частини Львова, яку не зруйнували за часи воєн та погромів – вочевидь, завдяки «перепрофілюванню» на склад та спортзал. Зараз тут розміщене Львівське єврейське товариство імені Шолом-Алейхема.

Завершуємо нашу мандрівку, виходячи з площі Теодора на проспект Чорновола маленькою вуличкою Закутною, до якої нині формально не належить жоден будинок і чия назва тепер живе лише у пам’яті львів’ян, які про неї знають.

Віктор Гальчинський,

фото автора, головне фото: law-gymnasia.lviv.ua/

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.