Від вишуканої сецесії до маленьких приватних садиб: що можна знайти уздовж вулиці Замарстинівської.

Tvoemisto.tv продовжує прогулянки нетуристичним Львовом на північ від популярної історичної частини міста. Сьогодні у центрі уваги – Замарстинів.

Назва цієї місцевості походить від імені львівського міщанина Яна Зомерштайна, який у XIV столітті викупив ці землі та збудував тут маєток Зоммерштайнгоф. Нині це територія вулиці Замарстинівської та сусідніх вуличок.

Перше знайомство з початком вулиці Замарстинівської відбулося під час прогулянки місцями Львова княжих часів. Відправна точка сьогоднішньої мандрівки розташована одразу за мостом залізничної колії Львів-Броди-Київ, що перетинає Замарстинівську вулицю.

Ліворуч за мостом є симпатична постсецесійна кам’яниця 1910-х років з цікавою ліпниною.

А за нею розташована велична червона цегляна споруда Палацу культури імені Гната Хоткевича. Сучасний на вигляд палац у стилі функціоналізму збудували в 1937 році за проектом архітекторів Леопольда Карасинського та Тадея Врубеля. До речі, вони ж спроектували будівлю міських електричних закладів (нині – управління Служби безпеки України на вул. Вітовського) та багато інших пам’яток міста. Палац культури будували як Дім працівників громади Львова, за радянських часів ця будівля встигла побути клубом трамвайно-тролейбусного управління (клубом трамвайників) та Будинком культури комунальників.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Університет в колишній в'язниці та найстаріший храм

На правому боці вулиці, на перехресті з вулицею Долинського, розташована оригінальна наріжна кам’яниця, теж збудована у 1910-х роках, з рельєфом вази на аттику та маленькими жіночими маскаронами під вікнами третього поверху.

Простуємо далі на північ, повз сецесійні будинки на перетині з вулицею Лемківською…

…та натрапляємо на цікавий сучасний об’єкт – Львівську вуличну галерею. Вона з’явилась у 2015 році: молоді вуличні художники перетворили стіну занедбаного промислового будинку на виставку своїх ексклюзивних графіті-робіт. Експозиція регулярно оновлюється.

За вуличною галереєю повертаємо праворуч, в сторону Підзамча, вулицею Гайдамацькою. І тут же одразу необхідно звернути ліворуч, на коротку та затишну вулицю Лобачевського. Це одна з небагатьох львівських вулиць, яка складається з двох перпендикулярних частин у формі літери «Г». Домінантою першої частини вулиці є будинки номер 5-7 з червоної цегли, збудовані у 1910-х роках.

Звертаємо на другу частину вулиці поблизу наріжної кам’яниці…

…та виходимо просто до розкішної високої кам’яниці на вулиці Заводській, що сполучає Замарстинівську та Жовківську вулиці.

Далі рухаємось ліворуч, у бік Замарстинівської, повз оригінальну віллу…

…та виходимо назад на Замарстинівську, біля наріжного будинку, зведеного у 1890-х роках у стилі історизму з елементами бароко та викладеного нетинькованою цеглою гірчичного кольору.

Привертає увагу кам’яниця по сусідству, оздоблена вазами та жіночими барельєфами.

Шлях виводить до наріжної кам’яниці, що розташована на перехресті вулиць Замарстинівської, Хімічної та Дашкевича. Це місце відоме тим, що тут до 1931 року пролягала межа Львова. Також колись тут був мурований міст через притоку Полтви – річку Корито, що текла цими вулицями. А під час Другої світової війни тут була межа єврейського гетто, що починалося одразу за залізничним мостом.

Далі йдемо повз старі садиби, новобудови та промислові об’єкти. Минаємо будинок у стилі історизму на парній стороні вулиці…

…а далі варто уважно придивитися до бічних вулиць, аби зауважити справжній шедевр замарстинівської сецесії – житлову кам’яничку на тупиковій вулиці Садока Баронча, яка дивом збереглась у первісному вигляді. Цей будинок багато оздоблений жіночими маскаронами та скульптурами, а вікно другого поверху з невеликим аттиком тримає закохана пара атлантів, які ніби розмовляють між собою.

Помилувавшись незаслужено забутою перлиною, перетинаємо вулицю Липинського та прямуємо далі до найцікавішого об’єкта тієї частини Замарстинівської, що колись розпочиналася на лівому березі Полтви. Мова йде про колишній неоренесансний костел святого Франциска Асизького та монастиря Отців Капуцинів, який нині є греко-католицькою церквою Священномученика Йосафата.

Ще до середини 1980-х років цей костел стояв на березі річки Полтви, яку пізніше закрили у підземному колекторі. До 2010-х років про те, що тут була річка, нагадували перила моста через закопане старе русло.

Далі розташовані типові садибні будиночки початку ХХ століття.   

Читайте також: Нетуристичний Львів. Вілла засновника львівської сецесії та однорукий атлант на Підзамчі

А ще тут можна побачити ось таку доглянуту невеличку віллу між вулицями Мазепи та Варшавською, де Замарстинівська досягає максимальної ширини та має дуже інтенсивний автомобільний рух.

Ця мандрівка завершується майже на виїзді зі Львова в керунку Брюхович, біля невеличкої однокупольної барокової церкви святої Анни на вулиці Заозерній. Ця церква відома ще з XVI століття як парафіяльний храм сіл Велике та Мале Голоско.

Сучасний вигляд церква отримала під час останньої перебудови у 1775 році. Нині це храм Успіння праведної св. Анни, що належить до Української автокефальної православної церкви. Свого часу в цій церкві Іван Руткович створив розкішний іконостас, з якого до сьогодні збереглися тільки дві ікони – «Акафіст Богородиці» (перебуває у фондах львівського музею історії релігії) та «Успіння Анни», яка залишилася у храмі.

Віктор Гальчинський,

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.