
Колаж: Дмитро Тарадайка
Лікар для всіх. У пам’ять про медика Євгена Марцинішка
Сьогодні розповідаємо про Євгена Марцинішка – багаторічного завідувача поліклінічним відділенням Перемишлянської районної лікарні. Двері до кабінету 65-річного лікаря були завжди відчиненими. До нього на прийом приходили і діти, і дорослі, і АТОвці, і пенсіонери.
Після того, як ми опублікували текст у пам'ять про Євгена Марцінішка, редакції Tvoemisto.tv стала відома уточнена інформація про лікаря від його родини, тож подаємо ці уточнення.
Читайте також: Завжди перший. У пам’ять про педіатра Богдана Остальського
14 грудня 2020 року, після трьох тижнів лікування від коронавірусу, Євген Теофанович помер у львівській інфекційній лікарні. До свого 66-річчя він не дожив 40 днів.
Девіз лікаря і людини
У Євгена Марцинішка – понад 45 років медичної практики. Одразу після медучилища він працював фельдшером у рідному Бориславі. Коли його призвали до армії, то допомагав у медчастині. Згодом вступив до Львівського медінституту, після якого отримав скерування у Перемишлянську поліклініку, де і залишився до останніх днів: спочатку був педіатром, а потім став завідувачем поліклінічного відділення – на цій посаді він пропрацював чверть століття.
Євген Марцінішко останні 20 років жив у селі Лагодів на Перемишлянщині зі своєю третьою дружиною Марією Матвіїв. Вона розповідає, що їхній будинок завжди був відкритим для усієї великої родини – трьох дітей пана Євгена від першого і другого шлюбів і для трьох онуків.
Пані Марія із теплом у голосі каже, що це були щасливі 20 років життя.
«Він мав велику мрію, щоб усі діти та онуки були здорові. Хотів нікого не образити, щоб усі жили добре, щоб нікого не оминути. Він багато вкладав у родину. І я його розуміла, бо це діти», – говорить жінка.
Утім, додає вона, хоч пан Євген і приділяв так багато, як міг, часу родині, він, передусім, був лікарем і завжди був готовий допомагати.
«Він був настільки відданий своїй праці, що я деколи казала, що він себе просто заганяє – не можна віддаватись настільки роботі, настільки занурюватись у ті проблеми. Але у нього був такий характер. Він направду був дуже добрий», – згадує пані Марія.
Читайте також: «Пан генерал». У пам’ять про військового медика Івана Гайду
«У нього завжди на першому місці була робота. Це був ще той трудоголік. При чому, безвідмовний – завжди вислуховував, радив, лікував, підвозив, домовлявся», – також згадує попередня дружина Євгена Марцинішка Олена Шеліна, яка також працює у Перемишлянській лікарні.
«Людині треба допомогти» – таким був його девіз по життю», – додає вона.
Євген Марцінішко був завжди виважений і розсудливий, а перед тим, як щось сказати чи зробити, добре думав. За те його й любили. Він був лікарем для усіх – до нього на прийом записувалися діти, сімейні пари, люди похилого віку, АТОвці. В останні роки старшим людям і воїнам допомагав особливо – їх не лише оглядав і лікував, а й завжди впускав до себе без черги. За можливості, мало не за руку сам водив їх з кабінету в кабінет.
Тривалий час Євген Марцинішко був головою лікарської комісії і членом призовної комісії.
Читайте також: Працювала до останнього. У пам'ять про керівницю міського лабцентру Галину Михальчук
Один кабінет на двох
Відпочинком та розрадою від роботи у Євгена Марцинішка була рибалка, розповідає дружина Марія Матвіїв. Їздив з товаришами на озера, але не далеко, бо ж комусь може знадобитись його допомога. Про такі спільні поїздки згадують і товариші лікаря.
Володимир Гулька з Євгеном Марцинішком разом пропрацювали понад 35 років. Спочатку – в одному кабінеті, а згодом, коли робили ремонт, приміщення поділили, та на прохання Євгена Марцинішка, всередині залишили спільні двері.
«Наші кабінети на коридор мають два різні входи/виходи. Але всередині у нас також були спільні двері, щоб ми могли заходити один до одного», – розповідає заступник з експертизи непрацездатності Пустомитівської ЦРЛ, товариш Євгена Марцинішка Володимир Гулька.
Читайте також: Людина-фортеця. У пам'ять про медика-майданівця Василя Савенка
За його словами, познайомилися вони у 1984 році, коли Євген прийшов працювати в поліклініку при районній лікарні.
«Ми з ним однолітки, тому якось одразу потоваришували. Мали хороші стосунки і на роботі, і поза нею. За можливості, разом їздили на рибалку. Він був дуже хорошим товаришем і міг дати собі раду зі всім – і з людьми, і з паперами», – каже Володимир Гулька.
За словами співрозмовника, характер у Євгена Марцинішка був напрочуд спокійний, він був виваженим і врівноваженим чоловіком. Любив порядок, тому на столі у нього все було чітко – документація, накази, медичні картки.
Товариш кілька разів за розмову наголошує на тому, що Євген був безвідмовним.
«На роботі жив лише нею, у позаробочий час – віддавався родині. Конфліктним не був точно, хоча при його посаді інколи треба було, бо ж буває, що треба вияснити ситуацію чи поставити когось на місце. А він це якщо й робив, то дуже толерантно», – розповідає Володимир Гулька.
У кабінеті завідувача поліклінікою завжди були родинні фотографії. Це чи не найпершим згадує ще один колега по роботі та товариш Андрій Соляник. У Перемишлянській районній лікарні він працює заступником з медичного обслуговування населення і відповідає за фельдшерські пункти за межами Перемишлян.
Андрій Соляник каже, що в їхній поліклініці Євгена Марцинішка любили та поважали і медичні працівники, і пацієнти. Під його кабінетом завжди було найбільше людей. «Тримав» кожного довго – аргументував тим, що людину треба спочатку вислухати, а потім допомогти.
Читайте також: Була там, де важко. У пам'ять про лікарку-анестезіолога Ірину Федорошин
«Євген – хороший і надійний товариш. У нас така робота, що інколи один одного треба підстрахувати, бо можна затриматися десь в районі, вчасно не доїхати. На Євгена можна було завжди покластися», – каже Андрій Соляник.
Лікар і товариш каже, що Євген Марцинішко завжди був спокійний. І той спокій, який ішов від нього, дуже привертав людей.
«Пацієнти, особливо хворі, хочуть врівноважених і спокійних лікарів, щоб їх вислухали. А Євген вже заспокоював лише своїм стриманим зовнішнім виглядом », – говорить Андрій Соляник.
За словами співрозмовника, у його товариша було дуже розвинуте відчуття родини. І навпаки – уся сім’я дуже переживала за чоловіка-батька-дідуся, «тягнулася» до нього.
«Мені здається, що в їхній родині ніколи й сварок не було. Вони цього, певно, навіть не вміли робити», – додав він.
Марія Матвіїв розповідає, що у селі вони мали невелику господарку і чоловік завжди нею займався – хоч і був поважним лікарем, та не соромився.
«Він любив поколядувати, поспівати, завжди хотів бути веселим. Рідко хто міг зауважити, що у нього щось не так. Він намагався не викладати своє особисте, свої проблеми – для того ми сідали разом і вирішували», – говорить дружина Марія.
Про мальовничу хатину в Лагодові, де збиралась уся велика родина, згадує і онук Євгена Марцінішка Роман.
«Там усі ми завжди були бажаними гостями. Окрім того, що він був лікарем і великою людиною для нашого регіону, він був великою людиною для кожного з нас», – каже Роман.
Чоловік додає, що Євген Марцінішко був громадським і політичним діячем – неодноразово обирався депутатом Перемишлянської районної ради, лобіював медицину, просував її покращення через політичні важелі впливу.
За його здоров’я молилися по церквах
Захворів на коронавірус Євген Марцинішко, найімовірніше, на роботі. В останні тижні перед нездужанням виконував обов’язки головного лікаря медустанови. Саме тоді лікарня відкривала відділення для хворих на Covid-19, треба було за всім простежити. Окрім Євгена Теофановича, більше ніхто ані на роботі, ані вдома не захворів.
Лікар хворів приблизно 3 тижні. Коли погіршився стан, його спочатку госпіталізували у Перемишлянської ЦРЛ, де приймають хворих на Covid-19, далі були змушені перевести до Львова – в інфекційну лікарню. Тоді, 29 листопада, він ще ішов самостійно.
«Спочатку Євгена лікували у загальній палаті. Його стан не покращувався. Через тиждень йому зробили рентген, який показав, що правої легені вже немає. Перевели в реанімацію, де пробув ще тиждень», – пригадує Олена Шеліна, яка працювала у Перемишлянській лікарні і потім довідувалася про його здоров'я від спільного однокурсника, який працює в лікарні у Львові.
Тоді за здоров’я улюбленого лікаря молилися по різних церквах Львова та Перемишлян, люди жертвували на Служби Божі, молилися також онлайн.
Євген Марцинішко помер 14 грудня 2020 року після трьох тижнів лікування. Прощання із ним відбулося на подвір'ї їхньої з Марією хатинки в Лагодові, служба – у місцевій церкві. А потім також відбулось прощання із Євгеном Марцінішком на подвір'ї церкви у Перемишлянах, що розташована навпроти поліклініки, де довгі роки він працював улюбленим лікарем для всіх. Це для того, аби попрощатись із ним могли ті, хто не мав змоги приїхати у Лагодів.
«У своєму заповіті він написав дуже хороші слова, що за своє життя він надбав мало, але нікого не хотів обділити своєю любов’ю. Він старався у кожній хвилі бути біля того, хто його потребував», – говорить дружина Марія.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав
Вибір Твого міста
- Безпечна сповідь і чистота у серці. Як у Львові на карантині проводять Таїнство сповіді
- За що платить Covid-пацієнт і скільки коштує день у львівських лікарнях
- Жінки в ІТ були завжди. Чому ця професія не має статі
- «Червоні прапорці» аутизму. На що батькам звертати увагу в розвитку дитини
- Якими новими медпослугами з 1 квітня можуть безоплатно користуватись львів'яни
- Що правда, а що – ні. Фактчекінг звернення депутатів щодо Андрія Білого
- «Я вакцинуюсь, бо…». Історії львів’ян, які отримали щеплення від коронавірусу
- Найважче, коли пацієнти помирають від ускладнень. Лікарка про рік роботи з Covid-хворими
- Коронавірус у вагітних. Як захиститися, чи можна вакцинуватися і які є ризики для дитини
- Плани і реальність. Що недоговорює про закупівлю і ремонт транспорту ЛМР
- «Вірус справді змінився». Яким зараз є портрет хворого на Covid-19
- «Це бізнес». Чи вигідно Львову віддати два ринки та що буде із землею
- Без меж. Як дистанційне навчання впливає на психіку дітей і підлітків
- Велич та особливий шарм. Як на вулиці Котлярській у Львові відновили 150-річну браму
- Куди полетіти зі Львова: Луксор – вічне місто фараонів
- «Святкуємо день народження». Спогади львів'янки про період підпілля УГКЦ
- УПівка на псевдо «Домовина». Бо ніколи нікого не зрадила
- Перехрестя шести вулиць. Чому так складно проїхати Сахарова – Вітовського і що з цим робити
- Лікар, якого жартома називали «Мафією». У пам’ять про медика Ігоря Мартинюка
- «Найважче повертатися без результату». Як на Львівщині шукають заблукалих у горах
- Чи допоможе львів'янам щеплення від коронавірусу поїхати за кордон
- Усиновлення крок за кроком. Як у БФ «Рідні» допомагають стати батьками
- Правди не знав ніхто. Історія скульпторки і львівської легенди Теодозії Бриж
- Щороку їду на Майдан. Історія медсестри, чиє фото друкували світові медіа
- Перегони до Марсу і повернення на Місяць. Як Україна освоює космос із іншими
- То мороз, то відлига. Хто такі метеозалежні люди і до чого тут львівська погода
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»
- «Я недопильнувала». Батьки онкохворих дітей часто звинувачують себе
- Львів, який хочеться запам'ятати. Атмосферні фото засніженого міста
- Почути і перемогти. Як у львівській лікарні діти долають рак
- (Не) Доглянута старість. Які умови в будинках для літніх у Львові і скільки це коштує
- «Мама викликала швидку і знепритомніла». Історії людей, які отруїлись чадним газом
- Щоб усі були як рідні. Як у Львові працюватиме Центр підтримки дітей та сім’ї «Рідні»
- Робота на випередження. Як Рівне підготувалось до снігопаду і показало приклад іншим
- «Тут ближче до Бога». Розповідь про отця, який високо в горах лікує людей
- Халк прокидається. Львів'яни – про те, як Covid-19 впливає на психіку
- Хто такі медичні капелани і чому їх хочуть ввести у штати лікарень
- Не Польщею єдиною. Куди їдуть заробітчани після локдауну і що їм пропонують
- Французька кухня, віденські бали. Як жили львів'яни сто років тому
- Шанс жити. Для чого і як у Львові проводять пересадки органів
- Родимка, папілома, бородавка – як не пропустити рак шкіри. Поради дерматолога-онколога
- Гайда на лижі! Різноманітні гірськолижні курорти неподалік Львова: умови, ціни
- Не хотіли чекати. Як мешканці Кастелівки самі відновили історичну браму
- Єгипет і Мальдіви. Куди їдуть львів`яни взимку і що вигідніше в час пандемії
- Тюбінг і оригінальні розписи столітньої давності Модеста Сосенка. Подорож Львівщиною на один день
- Менше популізму, більше технологій. Як 2020 рік змінив траєкторію світу
- Гроші є, інвестиції – будуть. Що чекає на економіку України у 2021 році
- Не тільки лижі. Де активно відпочити на Львівщині узимку
- Богдан Шумилович: У довоєнній Галичині не святкували від «Романа до Йордана»
- Будьте гнучкими. Як спланувати 2021 рік, коли невідомо, що буде за тиждень
- Подруга президента Франції. Історія львів'янки, яка єдина написала радіодиктант без помилок
- Таємниці княжого храму святого Миколая. Екскурсія найстарішою церквою Львова
- Старший друг. Як у Львові працює наставництво для дітей-сиріт
- Коронавірус і Різдво. Із якими обмеженнями святкуватимуть в Україні та Європі
- Потрібні нові холодильники. Як Львів готується отримати вакцину проти коронавірусу
- Наші світильники є у Франції та США. Як львівська компанія запалює світло по всьому світу
- «Моє тіло – моє діло». Як у Львові запроваджують сексуальну освіту для дошкільнят
- Цілющі вода й повітря. Де на Львівщині зміцнити імунітет і відновитись після хвороби
- Безробітні є, а вакансії? Де і кому можна знайти роботу у Львові
- Ремонт без проблем. Як зробити усе так, щоб не пошкодувати і не втратити гроші
- Чи можуть львів’яни уникнути зростання ціни на доставку газу. Роз’яснення
- «Вийшла в ліс і почала кричати». Історія ВІЛ-позитивної львів’янки
- Розуміти одне одного. Чого очікують від влади Львова громадський сектор, медицина і Церква
- Навіть взимку діти цілий день у парку. Як у Львові створили незвичний «дитсадок»
- Карантин добив. У Львові закривають культову «Українську книгарню»
- «Двері відчинені». Як вирішують скандал у Львівській міській раді
- Закон, повага та (не)чинний Садовий. Що відбувається у Львівській міській раді
- Лікували все життя. Історія подружжя медиків, чиє життя забрав коронавірус
- Львів і його села. Як місто розширювало свої території
- Бути першими – це велика відповідальність. Як змінювалася ІТ-компанія ЕРАМ протягом 15 років в Україні
- Люди з ментальними розладами помирають від Covid-19 частіше за онкохворих? Нові дослідження
- Дебати Андрія Садового і Олега Синютки. Як це було
- Правда чи брехня? Фактчекінг і експертний аналіз дебатів Садового і Синютки
- Не втратити ґрунту, на якому стоїмо. Вахтанг Кіпіані про українські змісти
- Львів – проти. Чи працюватимуть на вихідні у місті кафе, ТРЦ і перукарні
- Чи можуть бути у Львові англомовне навчання та добра медицина?
- Українська стала мені рідною. Історії тих, хто вчив мову у дорослому віці
- У ньому вся сіль. Мандрівка вихідного дня у Дрогобич і Нагуєвичі
- Медичний канабіс в Україні. «За» і «проти» та що каже Церква
- Чи закривати школи у випадку локдауну та що роблять у Європі
- Троянський кінь для супербактерії. Як у Львові розробляють новітній антибіотик
- Перекласти Шептицького на сучасний лад. Як у Львові пройшло бієнале Митрополита
- «Осиротілі юрби гуляк». Як ведеться на карантині ресторанам Європи і світу
- Місцеві вибори 2020 у Львові та ОТГ. Найважливіше. Фото, відео. Оновлюється
- Реконструкція Винників. Репортаж з містечка, яке вперше не голосувало за власного мера
- Літати по-новому. Що корисного можуть дати пасажирам карантинні зміни в авіації
- Онлайн-голосування на виборах – прогрес чи смерть для демократії
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» УГП
- Вибори до Львівської міськради. Перша десятка партії «Варта»
- Що Кошулинський обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» партії «Слуга народу»
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» партії «Голос»
- Що Рущишин обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- Диригент швидкої допомоги. У пам’ять про лікаря і любителя джазу Ігоря Орлова
- Замок, космічна екскурсія і музей людських історій. Мандрівка Золочівщиною
- Місцеві вибори пройдуть за новими правилами. Що змінилось?
- Дзвонила всім підряд у телефонній книзі. Як львівська вчителька поборола рак
- Хаотична забудова та сміття. Як кандидати на мера Львова вирішуватимуть ці проблеми
- Захищати не лише на передовій. Як із маленьких справ будується захист країни
- Що Зінкевич обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми