
Колаж: Дмитро Тарадайка
Завжди перший. У пам’ять про педіатра Богдана Остальського
Богдан Остальський був педіатром, тривалий час працював головним спеціалістом відділу координації роботи закладів охорони здоров'я управління охорони здоров’я Львівської міськради. Він помер унаслідок Covid-19 13 вересня у віці 60-ти років.
Втрата кваліфікованого спеціаліста, порадника, колеги приголомшила практично усіх.
«Згасла свічка життя Богдана Остальського. Разом з нашими лікарями Богдан всіма силами боровся зі зловісним вірусом. Здавалося, з’явилася надія. І раптом все. Однокурсник, колега, багатолітній головний педіатр Львова залишиться у нашій пам’яті професіоналом, вправним організатором, наставником і помічником педіатрів. А ще дуже витриманою, порядною, інтелігентною Людиною», – написала на своїй сторінці у Фейсбук заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Микичак.
Жив для роботи та дітей
Богдан Остальський був великим працелюбом. Кар’єру починав як лікар-педіатр. Працював у Новороздільській міській лікарні спочатку дільничним педіатром, потім – завідувачем дитячої консультації. Був заступником головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної та організаційно-методичної роботи Львівської обласної дитячої лікарні (Охматдиту), а у 1994-1996 роках працював головним педіатром управління охорони здоров’я Львівської ОДА. Далі працював завідувачем дитячого відділення у 5-й міській поліклініці, заступником головного лікаря з охорони материнства і дитинства. З 2007 року і до останнього був спеціалістом управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, головним педіатром Львова.
Читайте також: «Пан генерал». У пам’ять про військового медика Івана Гайду
Саме у 5-й міській поліклініці Львова Богдан Остальський познайомився зі своєю другою дружиною – Зоряною. Вона після інтернатури прийшла у поліклініку працювати педіатром. Він уже був завідувачем дитячої поліклініки.
Подружжя разом прожило 22 роки і старалося ніколи не «змішувати» робочі питання з особистими.
Перше, що каже Зоряна Остальська про свого чоловіка, це те, що він був доброю, щирою та безкорисливою людиною. Допомагав усім, хто попросить, без будь-якої вигоди для себе.
«На роботі, вдома, у вихідні, під час відпусток, пізно ввечері до Богдана постійно дзвонили друзі, пацієнти і навіть незнайомці. Просили порад, консультацій, просто уваги. А він ніколи відмовляв, лише все злагоджував, організовував, домовлявся», – каже дружина, заступниця головного лікаря з експертизи непрацездатності 5-ї міської поліклініки Зоряна Остальська.
Ранок педіатра починався з душу, кави і канапки. Переконання дружини з’їсти щось корисніше – не діяли. Казав, що так йому смакує найкраще.
Богдан Романович любив читати. Серед улюблених – філософські та історичні твори. Напам’ять знав увесь «Кобзар» Тараса Шевченка. А ще дуже любив розв’язувати кросворди, дивитися передачі про тварин та розповідати анекдоти.
«Богдан був душею компанії. Завжди знав, що сказати в тій чи тій ситуації, як підтримати розмову, а де варто змовчати. У будь-якій незрозумілій ситуації розповідав анекдоти. Але вони були, знову ж, таки влучні», – розповідає дружина.
Читайте також: Працювала до останнього. У пам'ять про керівницю міського лабцентру Галину Михальчук
Активним спортсменом відомий педіатр не був, але футболом жив та жодного матчу не пропускав, особливо, якщо на полі грала іспанська «Барселона».
І, звісно, Богдан Остальський був турботливим сином, батьком та дідусем – від першого шлюбу у нього є дві доньки та вже підростає двоє онуків, наймолодший з яких народився за місяць до хвороби дідуся.
Святий Миколай
Завжди усміхнений, добрий та безвідмовний. А ще інтелігентний, щирий та відкритий. Виконувачка обов’язків начальника управління охорони здоров’я Львівської міськради Наталія Літвінська каже, що їй досі важко уявити робочий день без Богдана Остальського.
«З Богданом працювала з 2007 року. Він був педіатром, але ми його часто називали Святим Миколаєм. Такий же ж добрий, хороший і дуже любив дітей. Уявити день без Богдана дуже важко. Здається, що прийдеш на роботу, а там сидітиме він», – з тремором у голосі каже Наталія Літвінська.
Серед заслуг Богдана Остальського – розробка міської Програми материнства і дитинства та впровадження Школи відповідального батьківства у кожному дитячому поліклінічному відділенні.
«Школа відповідального батьківства, яку впровадив Богдан Остальський, охоплює різні етапи: від настання вагітності до народження дитини і навіть далі. На таких зустрічах батькам розповідають, як пильнувати вагітність, як доглядати за новонародженою дитиною, які щеплення робити. Також у Школі порушують питання, що стосуються правил поведінки та догляду за дітьми, профілактики опіків, дитячого травматизму», – каже Наталія Літвінська.
Богдан Остальський відповідав за увесь блок материнства і дитинства – перевірки закладів охорони здоров’я, порядок госпіталізації вагітних, проведення профілактичних щеплень, роботу пологових стаціонарів.
Відділення охорони здоров’я розташоване на двох поверхах – першому і третьому. Ранок Богдана Остальського майже завжди розпочинався однаково – з «обходу». Його колега розповідає, що у кожному кабінеті він ненадовго затримувався, розповідав останні новини, бажав гарного продуктивного дня, тим самим піднімав усім настрій.
«Міг зайти і сказати: «а що ви тут без мене робите?» і починав розповідати анекдоти, смішні історії, обговорювати цікаві теми. Точно так само робочий день в нього і закінчувався – лише з усмішкою та наче додатковою підзарядкою від роботи», – веде далі Наталія Літвінська.
Читайте також: Людина-фортеця. У пам'ять про медика-майданівця Василя Савенка
Сумним чи в поганому настрої Богдана Остальського на роботі не бачив ніхто. Попри всі робочі моменти, ніколи ні з ким не сварився, а на зауваження щодо своєї роботи був лише вдячний.
«Інколи було відчуття, що Богдан міг образитися за мої якісь слова чи вчинки. Через те одного разу довго не спала, все думала, що йому скажу і як проситиму вибачення. Але зранку, щойно починала розмову, мене зупиняв і відразу заспокоював, мовляв, «не бери це собі до голови, я вже давно забув». Через це з ним було дуже легко працювати. Якщо ж у керівництва були зауваження до нього, він не те, що не сердився і не ображався, а дякував. Казав, що це для нього є поштовхом, аби виправитися. Таких людей справді обмаль», – згадує Наталія Літвінська.
Безвідмовність – ще одна риса Богдана Остальського.
«Треба когось замінити – він готовий, треба щось пояснити – завжди пояснить, нікому прокоментувати якусь ситуацію чи поїхати на подію – на поготові. Справжній універсальний солдат», – додає колега.
Бездоганність в усьому
Колеги лікаря не перестають наголошувати, що Богдана Остальського з-поміж інших завжди вирізняла інтелігентність. Це було помітно із його зовнішнього вигляду, у спілкуванні з ним та у його вчинках.
Навіть на робочому столі, зі слів Наталії Літвінської, у нього було все ідеально.
«У Богдана завжди у всьому був порядок: документи і речі поскладені, на столі чистота. Ми, жінки, навіть такого ладу не мали. Інколи за це було соромно», – каже вона.
А ось робочі моменти в особисту площину Богдан Остальський ніколи не переносив, хоч на роботі усі знали, як любив своїх дітей і тішився онуками.
Радів Богдан Романович й тим, що цього року, 25 березня, вийшов на пенсію.
«Для держслужбовця це дуже важливо. Хоч Богдан продовжував працювати, та все одно казав, що для нього пенсія – це підсумок прожитого і ним зробленого. Казав, що це його психологічний захист», – пригадала Наталія Літвінська.
Допомагає і після смерті
Де заразився Богдан Остальський коронавірусом не відомо ані сім’ї, ані колегам. Кажуть, це могло трапитися будь-де – у транспорті, під час зустрічей. Прямого контакту із хворим на Covid-19 не було.
Богдана Романовича у Центр легеневого здоров’я госпіталізували 10 серпня. 13 вересня відомий педіатр помер.
«Знаю, що до порятунку було прикладено чимало зусиль, та все ж Богдан не зміг перебороти хворобу. Дякую колективу Центру легеневого здоров’я, особливо завідувачу реанімації В’ячеславу Миколайовичу Бондару, а також професору Валентині Чоп’як та всій лікарській спільноті, особливо управлінню охорони здоров’я, родині, друзям, які долучилися до лікування Богдана», – говорить Зоряна Остальська.
Читайте також: Була там, де важко. У пам'ять про лікарку-анестезіолога Ірину Федорошин
До речі, гроші, які зібрали друзі та колеги на похорон сім’я перерахувала на лікування 8-річного Марка Крищука, який має важке захворювання і потребує термінового лікування за кордоном. Зоряна Остальська просить усіх небайдужих доєднатися до порятунку маленького львів’янина.
Якщо бажаєте допомогти Марку, гроші можна переказувати на рахунки:
Картка Приватбанку
4149 4390 0132 4643 Крищук Володимир (батько)
Реквізити фонду :
Банк: ПАТ «ПриватБанк» МФО 325321 ЄДПРОУ 41411833
Рахунок UA723253210000026004053731145
Призначення : благодійний внесок для лікування Марка
Банк: ПАТ «Кредобанк» МФО 325365 ЄДРПОУ 41411833
рахунок UA913253650000026008011024214
Призначення : благодійний внесок для лікування Марка
Ольга Шведа
Фото надані управлінням охорони здоров'я ЛМР
Колаж: Дмитро Тарадайка
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює