Пандемія Covid-19 стала ще однією передовою в Україні. На неї вийшли медики. У Львівській області коронавірус забрав життя уже сімох із них. Tvoemisto.tv хоче вшанувати пам’ять померлих лікарів, медсестер і фельдшерів та розповісти історію кожного з них. Кого ці люди любили, із чого сміялись, про що мріяли та що залишили нам у спадок – у проєкті «У пам’ять про медиків».

Сьогодні – історія про Галину Михальчук – керівницю міського лабораторного центру МОЗ. Ніхто не міг подумати, що людина, яка розробляла правила із протидії епідемії для різних закладів та установ ще на початку березня, сама стане жертвою цього підступного вірусу. Міський лабораторний центр фактично осиротів зі звісткою про смерть Галини Михальчук, адже саме вона запускала його роботу з нуля у 2013-му році.

Колеги згадують про неї як про виважену та відповідальну людину, яка починала свій робочий день ще до його початку і йшла останньою. Власне, у лікарню її також забрали із кабінету. 

Тепер її стіл пустує, позаду картина із галявиною, яка означала для неї більше, аніж просто зображення (про це згодом).

Фотографій із Галиною Трохимівною дуже мало – вона не любила фотографуватися, як і не любила публічності. Була скромною. Ледь не єдине фото надав її молодший син Василь, яке вловило її «тиху» усмішку.

Галина Михальчук, фото з сімейного архіву

Галина Михальчук у лютому цього року відсвяткувала 70. Всі ці роки вона жила для сім’ї і для роботи, виховала двох синів, виняньчила спершу одного внука (йому вже 27), а в останні чотири роки ще й двійнят. Удома кажуть, що вона фактично жила у лабораторному центрі.

Вона все потребувала хіба для роботи...

Син Василь розповідає, що кращого спеціаліста у санітарній службі годі знайти. «Вона добре знала свою справу і до неї завжди дзвонили інші керівники, щоб порадитися», – зазначає Василь.

Весь вільний час вона проводила із внуками. Зі старшим, який жив із нею з 1 по 3 клас, вона завжди робила уроки. А після 2016-го посвятила себе двійнятам, у чому бачила велику радість.

Василь розповідає, що мама була професійним фітотерапевтом, бо лікувала себе травами від цукрового діабету.

«Коли приходила весна – я її возив у Раковець та інші місця, де вона збирала трави, які потім собі сушила на чаї. У неї був діабет і вона мусила рятуватися, понижувати цукор. Внуки, робота і трави – це те, що вона любила і чим займалася», – розповідає Василь.

Він говорить, що від матері вони з братом перебрали працелюбність, а також навчилися виважено та розсудливо ухвалювати рішення. Бо такою була Вона.

Читайте також: «Пан генерал». У пам’ять про військового медика Івана Гайду

Ще Галина Трохимівна вміла знаходити спільну мову з різними людьми. Була людяною, розповіла Тvoemisto.tv  директорка клініки Стефана Хміля Оксана Драгус. Життя звело абсолютно різних людей з різних регіонів. Коли Оксані доводилося відкривати клініку у Львові (бо вона із Тернополя), то було складно, але Галина Трохимівна консультувала її, зокрема радила, як працювати у період епідемії Covid-19, була своєрідним тилом.

«Вона була дуже простою, доступною, безкорисливою і людяною. Ми до останнього були на зв’язку, донька ще у той день (коли лікарка померла) дзвонила до неї радитися. І коли я дізналася, що Галина Трохимівна померла, то я була у шоці».

Оксана пригадує, як вони якось зустрілися із Галиною Трохимівною. Та покликала її на обід, сказала, що «за законом території» має її зорієнтувати у чужій місцевості. «Коли вона побігла і розрахувалася за обід, мені так не зручно було. Я хотіла з нею розрахуватися, але вона мені відповіла, щоб купила їй паперу для офісу. Вона все потребувала хіба для роботи, щоб було на чому працювати», – розповіла Оксана Драгус.

Пані Оксана зазначає, що попри керівну посаду Галина Михальчук була простою у спілкуванні. «Вона вразила мене своєю душевністю», – каже вона.

Мріяла про нетрадиційну медицину

Заступниця завідувача міського лабораторного центру Наталя Когут досі не може повірити, що її наставниці вже немає. «Для мене це особиста травма. Я важко цю втрату перенесла, бо за цей час Галина Трохимівна була не просто керівником, а моїм великим другом та порадницею. Дуже важко. Дуже», – говорить гірким голосом Наталя.

За її словами, Галина Трохимівна любила готувати (але не випікати). Однією із найсмачніших страв, приготованих нею, була телятина у вині. Колишня керівниця центру більше любила готувати м’ясні, овочеві страви, але насправді була ласункою. «Ми їй завжди казали, що всі добрі люди люблять солодке. Але Галина Трохимівна старалася себе в тому обмежити», – каже Наталя Когут.

Взагалі Галина Михальчук була прибічницею правильного здорового харчування, цікавилася науковими статтями і виписувала журнали на установу, щоб всі могли читати і дізнаватися нові дослідження.

Особливо вона любила ходити в ліс чи поле, збирати лікарські трави і завжди приносила на роботу засушені трави, суміші до чаю.

Її мрією було стати лікарем нетрадиційної медицини. Вона важко переживала, коли руйнувалася санепідемслужба. Це було її особистою травмою і трагедією, бо вона вклала в цю установу всі свої зусилля і знання, всю себе.

Ніколи не хотіла сидіти на лавочці...

Основною потребою у житті для Галини Михальчук було бути задіяною у роботі, тому вона завжди працювала на те, щоб відчувати себе потрібною, розповідає її заступниця.

«Галина Трохимівна себе ніколи не розглядала у ролі пенсінерки на лавочці, тому хотіла займатися у подальшому нетрадиційною медициною. Вона багато читала на цю тематику і коли у нас виникали проблеми зі здоров’ям, то вона вміла дати мудру пораду щодо лікування і підказки у житті», – розповідає Наталя Когут.

Онуки знали, що в бабусі відповідальна робота, але завжди чекали на неї. За словами Наталі Когут, у них навіть були свої традиції перебування на дитячому майданчику.

«Вона давала їм свободу мислення і дій, але з певними правилами, якими вона вміла їх зацікавити. І то було за щастя, коли народилася двійнята. То був новий подих у її житті. Галина Трохимівна була окрилена, жила турботами дітей та внуків. Водночас вона ніколи не показувала свого болю, особистого чи пов'язаного з робочими моментами», – розповіла Наталя Когут.

Була універсальним доктором

Коли лабораторний центр створювали у 2013-му році, то вона фактично його і запускала. Галина Трохимівна працювала у санітарно-епідеміологічній службі з моменту завершення cанітарно-гігієнічного факультету Львівського медичного інституту. Спочатку її скерували на роботу у Бродівську СЕС, бо батьки були із Бродів. Згодом вона переїхала жити до Львова і перейшла у СЕС Франківського району. Починала з лікаря з гігієни дітей та підлітків – здійснювала нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог у садках, школах, дитячих будинках та інтернатах. За це час вона, за словами Наталі Когут, налагодила високий рівень планових перевірок та попереджувального нагляду в таких установах.

Тоді їй запропонували посаду завідувачки санітарно-гігієнічного відділу СЕС Франківського району. Вона відповідала за гігієну харчування, комунальну гігієну та інші напрямки. Паралельно почала виконувати обов’язки головного санітарного лікаря, коли керівник був відсутнім, була ще й епідеміологом.

«Галина Трохимівна була універсальним доктором гігієни і епідеміології», – наголошує Наталя Когут.

Коли санепідемслужбу ліквідували, то Галина Михальчук очолила міський лабораторний центр. Наглядова функція від новоствореної установи відійшла і центр почав здійснювати моніторинг закладів охорони здоров’я, стану довкілля, водойм, повітря і води. Під керівництвом Галини Трохимівни були гігієнічні та епідеміологічні підрозділи, пов’язані з розслідуванням спалахів інфекційних захворювань. 

За цими дверима фактично жила керівниця... 

«Згоріла на роботі»

Галина Михальчук справді була трудоголіком. Навіть в останній день на роботі не хотіла покидати робочого місця, розповідає керівник обласного лабораторного центру МОЗ Роман Павлів.

«Коли я прийшов у СЕС, вона вже там працювала – була грамотним спеціалістом, порядною, дбайливою людиною, яка відповідально ставилася до роботи. На цій роботі вона, по суті, і згоріла. Не було й 8-мої, як вона вже була на роботі. А роботи було багато, йшли скорочення. Галина Трохимівна дбала за свій колектив. Могла нехтувати всім, тільки не роботою. Щоб ти їй не доручив, вона зі всім справлялася. Навіть у цей день (коли її госпіталізували) вона пояснювала мені, що мусить на роботі щось зробити. Я їй ще сказав «Робота буде потім, ви обстежтеся», – ділиться спогадами він.

Хвороба виявилася дуже підступною. Галину Трохимівну госпіталізували фактично з кабінету. Тиждень перед цим вона почала скаржитися на погане самопочуття, слабість, які пояснювала перетягом, але вона й подумати не думала, що інфікувалася коронавірусом.

У лабораторному центрі їй провели ПЛР-тест, який підтвердив коронавірусну інфекцію, а пульсовий оксиметр показав рівень сатурації лише 40% (наповнення киснем крові)

Син Василь каже, що мама останні два роки мала проблеми зі здоров'ям, але не говорила про них, не хотіла нікого бентежити. І 26 червня вона фактично згасла за 15 хвилин.

«За два тижні до цього вона впала, пошкодила ногу. Потім простудилася. У п’ятницю, 19 червня, вона погано себе почувала, але пішла на роботу, і у понеділок, а у вівторок її завезли у лікарню. Лікарі казали, що стан стабільний. У п’ятницю вона ще спілкувалася за пів год до смерті із кимось по роботі. Але у неї різко піднявся цукор і за 15 хвилин її не стало», – каже Василь Михальчук.

Працівники лабораторного центру теж радили їй раніше звернутися до лікаря, але вона відтягала і до останнього старалася вирішити робочі питання.

Всі, хто знав Галину Трохимівну, кажуть, що вона була на своєму місці. Сподіваємось, що зараз вона знайшла собі безпечне місце на небесах.

Христина Гоголь

Головне зображення: ілюстративний колаж Дмитро Тарадайка

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» – це медіа, якому справді можна довіряти.

Якщо Вам подобається те, що ми робимо – долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!

Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:

• ексклюзивні e-mail розсилки
• доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
• можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
• можливість стати експертом «Твого Міста»
• ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)

• у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».

Підтримати Tvoemisto.tv можна за посиланням.