У вертепі 1972 року взяли участь близько 50-ти колядників. Заколядовані гроші витратили на адвокатів для заарештованих друзів.

Вертеп за участі близько 50-ти людей та гучна коляда під вікнами. Саме так виглядали новорічно-різдвяні свята у Львові у 1972 році. Поет, прозаїк, політв’язень Ігор Калинець досі згадує, як українська інтелігенція ходила від хати до хати із колядками і щедрівками та як усе трагічно завершилося для багатьох учасників вертепу.

На фото: перший ряд, стоять, зліва направо: 1 - вчителька німецької мови Любов Попадюк; 3 - лікарка Олена Антонів; 5 - художниця Ірина Вінницька. Справа: 5 - Художниця Марія Савка.Сидять навприсядки, зліва направо: 2 - в капелюсі та наклеєних вусах художниця Стефанія Шабатура; 3 - художниця Марія Тарнавська; 5 - актор Іван Гаврилюк

Ігор Калинець зібрав колекцію епізодів славнозвісної коляди 1972 року, яку тепер можна переглянути на сайті Центру міської історії. Крім самого Ігоря Калинця, тут є й художники Богдан Сорока з дружиною Любою, дисидент Ярослав Кендзьор і навіть борець за незалежність Василь Стус. Автором фото є Ярослав Лемик.

«Розшифровувала» та встановлювала особи присутніх на фото краєзнавиця, експертка Центру міської історії Центрально-Східної Європи Ірина Котлобулатова.

«Пам’ятаю, скільки часу я витратила на ті фотографії! Щоб їх розшифрувати, довелося розпитувати багатьох учасників. Щось таки вдалося. Фото з альбому Ігоря Калинця. Є фото на вулиці, в костюмах. Є на фото багато хто, у тому числі Василь Стус, який саме був у Львові», – розповідає Тvoemisto.tv Ірина Котлобулатова.

На фото зліва направо: 1 - вчителька німецької мови, активна розповсюджувачка самвидаву Любов Попадюк; 2 - невідома; 3 - поет Василь Стус; 4 - лікарка Олена Антонів; 4 - психолог Михайло Горинь

Сам Ігор Калинець каже, що вертеп і 1971, і 1972 років важко було назвати вертепом.

«Це, швидше, був збір знайомих молодих людей, які хотіли співати християнських колядок і щедрівок. Ми довідалися, що так вже кілька років збираються у Києві, тож і собі вирішили. Нашим організатором була Олена Антонів. Упродовж двох тижнів вона збирала усіх, хто трохи вміє співати чи складати тексти. Сама грала на піаніно, а ми співали», – пригадує Ігор Калинець.

За його словами, із такими вертепами вони збиралися два роки – у 1971 та 1972 роках. Але не на Різдво, а на Новий рік.

«У час різдвяних свят люди були всі заклопотані – хто вчився, хто працював, та й переслідування були, тому ми збиралися 31 грудня і цілий вечір та цілу ніч ходили колядувати. Загалом було десь близько 50 осіб. Одягався хто як хотів – хто в народні одежі, хто перебирався в якихось персонажів, решта – вбирали те, що мали. Особисто я мав зі собою «козу», яка тарахкала, коли потягнути за шнур», – каже далі Ігор Калинець.

Колядувати ходили по цілому Львову. Інколи їздили трамваєм, але здебільшого ходили пішки. Ігор Калинець розповідає, що спочатку довідувалися, хто не проти, аби до них прийшов вертеп, туди і йшли.

На фото: Ігор та Ірина Калинці, художниці Стефанія Шабатура та Марія Савка, психолог Михайло Горинь та його дружина педагог Ольга Горинь, педагог і літературний критик Володимир Іванишин, лікарка Олена Антонів, Марія Ковальська, художник Ярослав Мацелюх, учителька Любомира Попадюк, художник Богдан Сорока із дружиною Любою, Роман та Леся Лещухи, Марія Гель, Мар'ян Гатала, Ярослав Лемик, Степан Бедрило, Любомир Криса, Раїса Мороз, Микола Білоус, Ярослав Кендзьор, актор Іван Гарилюк тощо

«Ходили за різними адресами – до знайомих, родичів, побратимів, знаних архітекторів, поважних лікарів, докторів, вчених, ректорів університету. Колядували, щедрували, водили Маланку у них під вікнами або на порозі. І все це з 31 грудня на 1 січня. У цей час нам не було чого боятися, бо хто ж на вулиці чіпатиме юрбу з 50-ти людей. Може й були «шпаки», які записалися в наше середовище, але збоку не було нікого», – згадує поет.

Ігор Калинець розповідає, що 1972 рік йому запам’ятався ще тим, що поколядувати разом з ними приїхав Василь Стус. Він саме повернувся з лікування у Моршині.

За словами співрозмовника, за свою коляду господарі часто віддячували – хто частуванням, а хто клав у торбу пляшку вина або гроші.

Усі зібрані кошти тримав у себе Ігор Калинець. Саме у 1972 році заколядоване він розділив між родинами, яких пізніше, 12 січня, ув’язнили за «виготовлення, розповсюдження, зберіганнія літератури наклепницького характеру, участі у вертепах, ворожому ставленні до радянської соціалістичної системи».

На фото: зліва направо скульпторка Марія Савка-Качмар, поетка Ірина Калинець, поет Василь Стус

«Було дуже багато обшуків та арештів. Грошей зібрали не так вже й багато, але всі вони пішли на адвокатів», – додав він.

Зараз, за словами Ігоря Калинця, усе стало на свої місця – колядують на Різдво, на Василя – водять Маланку, а на йорданські свята – співають щедрівок.

Нині знайти у Львові вертеп – не проблема. І хоч слова колядок з тих часів практично не змінилися, Ігор Калинець каже, що все ж йому б хотілося повернутися в той час і відчути тогочасний дух Різдва.

Ольга Шведа

Фото надані Іриною Котлобулатовою

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.