До 62-ої хвилини матчу 22-го туру Прем’єр-ліги з «Таврією» «Карпати» вели в рахунку 2:0. Але в наступну чверть години «зелено-білі» пропустили три м’ячі у свої ворота і в такий спосіб примудрилися програти здавалося б вже виграний поєдинок. Причому у сітку карпатівських воріт залетів своєрідний джентельменський хет-трик – сумнівний пенальті, прикрий автогол та разюча контратака, яку кримчани провели в той момент, коли «зелено-білі» оголили тили, намагаючись повернути собі перевагу в рахунку.
На післяматчевій прес-конференції головний тренер «Карпат» Володимир Шаран свій коментар гри розпочав з того, що про подібні матчі дуже важко говорити. І з ним не можна не погодитися, бо не менш складно про такі ігри й писати. Чому важко?.. Бо не можливо пояснити, як можна годину по всім статтям перегравати суперника, вести в рахунку з цілком комфортним рахунком 2:0, а в підсумку замість того, щоб остаточно добити опонента і отримати перемогу коли й не розгромну, то принаймні з великим рахунком, залишитися ні з чим…
Коли пролунав фінальний свисток, більшість вболівальників перебувала в стані прострації, не розуміючи, як подібне взагалі могло трапитися. І лише група фанатів з Криму залишала «Львів Арену» у чудовому настрої і з піснями. Причому співали молоді кримчани пісні на українській мові. Втім, для вболівальників «Карпат» це було надто малою втіхою…
В принципі, шок у глядачів почався ще в першому таймі, коли чим далі, тим помітнішою ставала перевага «Карпат». Тобто це був шок зі знаком «+», бо до матчу далеко не у всіх були оптимістичні прогнози. Ні, тверезі голови розуміли, що поразка 1:5 в Луганську – це нещасний випадок, а не рівень гри «Карпат». Але разом з тим, всі чудово усвідомлювали і те, що «Таврія» – це не «Зоря» і обіграти кримчан буде значно складніше, ніж самий східний клуб української Прем’єр-ліги. І тут раптом така, майже тотальна перевага над командою Семена Альтмана. Напевно, спостерігаючи за грою «Таврії» у першому таймі, в багатьох виникало питання – невже з таким рівнем гри кримчани всерйоз мають намір поборотися за путівку в Лігу Європи. Те, що ми побачили у виконанні Назаренка, Калініченка та їхніх партнерів до перерви – це що завгодно, але аж ніяк не рівень єврокубків.
За перші 45 хвилин таврійці створили лише один небезпечний момент біля наших воріт. Причому організували його вище згадані Калініченко та Назаренко. Перший виконав довгу діагональ з лівого флангу на дальній кут воротарського майданчика, а другий в дотик пробив – лише чудовий сейв Тлумака врятував «Карпати» від пропущеного голу. Але цей епізод виник стихійно і він аж ніяк не випливав з логіки розвитку подій на полі. Натомість цілком логічно було бачити, як з кожною хвилиною все більшою стає ігрова перевага нашої команди і досить швидко з’явилося відчуття, що гол у ворота «Таврії» – справа часу.
Матеріалізувати свою перевагу карпатівцям досить довго не вдавалося. Хоча моменти були, але кожен раз чогось бракувало. Та на 36-ій хвилині все склалося для «зелено-білих» якнайкраще і Лукас, як і в матчі першого кола у Сімферополі, залишив свій автограф у воротах кримчан. Причому зробив це, догравши епізод до кінця, в той момент, коли багатьом здалося, що нагоду забити вже втрачено.
Забитий м’яч не вплинув на атакувальний настрій «Карпат» і підопічні Володимира Шарана продовжували розвивати свої атаки. За аналогічним сценарієм розпочався і другий тайм, що дозволило господарям вже в його дебюті подвоїти свою перевагу в рахунку. Цього разу відзначився Кас’ян, для якого це був перший гол за нашу команду в офіційних іграх. Зазначимо, що забив він його, як справжній центрфорвард таранного типу – спочатку «зрівняв з землею» захисника, який опинився на його шляху, а потім в ситуації, коли можна було віддати передачу партнеру, взяв відповідальність за вирішення епізоду на себе і пробив. Кіпер «Таврії» зіграв не найкращим чином, але то вже були проблеми суперника. А для нас найважливішим було те, що на табло загорілися цифри 2:0.
Навряд чи в цей момент на «Львів Арені» була хоча б одна людина, яка сумнівалася в перемозі «Карпат». Навіть головний тренер «Таврії», один з найдосвідченіших представників вітчизняного тренерського цеху Семен Альтман після матчу зізнався, що в цей момент був стурбований лише одним – як його команді не втратити лице, тобто не бути розгромленою. Допомогли вирішити це питання керманичу таврійців… самі карпатівці.
Після другого забитого голу «зелено-білі» ще хвилин 5–7 продовжували агресивно атакувати і створили два хороших моменти. Якби забили ще бодай один гол, то швидше за все гості викинули б білий прапор. Але наші хлопці втретє змусити розпочинати гру з центру поля суперника не змогли. Причиною цього в значній мірі стало надмірне заспокоєння нашої команди, яке виникло десь на підсвідомому рівні. І справді, хто міг подумати, що в матчі на своєму полі, маючи повну ігрову перевагу і два «сухих» забитих м’ячі в запасі, можна програти. Тепер карпатівці на власному гіркому досвіді ще раз переконалися, що не можна порушувати у футболі два простих принципи, вже багато разів перевірених на практиці. Перший – грати необхідно до самого фінального свистка. Мається на увазі не просто бути присутнім на полі, а діяти максимально зібраним з повною самовіддачею. І другий – не можна жаліти суперника, бо в іншому разі він образить тебе. От і вийшло, що «Карпати» змарнували кілька нагод і в результаті не тільки самі більше так і не забили, а ще й пропустили три м’ячі в свої ворота. Причому таврійцям, аби перевернути все з ніг на голову, вистачило 15 хвилин.
Роковим для «Карпат» став епізод, коли отримав ушкодження грузинський опорник Даушвілі. Поки грузинський легіонер перебував на полі, у нас був повний порядок в центрі поля. А щойно він пішов, одразу почалися дуже серйозні проблеми. Вже через хвилину після його заміни, арбітр «знайшов» пенальті в наші ворота. Можна довго сперечатися про правомірність його призначення – все одно вже нічого не зміниться. Але не можна не відзначити, що Юрій Мосейчук в черговий раз продемонстрував свою «любов» до нашої команди.
Втім, не будемо в усіх гріхах звинувачувати арбітрів. По тому, як «Карпати» грали перші 60 хвилин, для них не мало мати значення, хто і як там судить. А так вийшло, що реалізований кримчанами пенальті посіяв зерно сумніву у грі господарів. Вони не лише віддали супернику ініціативу, а ще й почали робити незрозумілі помилки, які були викликані нервозністю. В результаті з інтервалом в шість хвилин спочатку після подачі кутового ми переправили м’яча у свої ворота, а згодом прогавили контратаку, яка й встановила підсумковий рахунок – 2:3.
Після третього пропущеного голу у «Карпат» на порятунок залишалося ще чверть години ігрового часу. Але психологічно надломлені карпатівці за великим рахунком нічого серйозного створити не змогли і таким чином зазнали другої поразки поспіль після поновлення національного чеміпонату.
Джерело: "ЗІК"
