Оксана Кісь, українська вчена, антропологиня і феміністка
У проекті «Люди Твого міста» Оксана Кісь розповідає про жіноче обличчя міста; чому ми виглядаємо скромно на світовому рівні та чи можливо позбутися кітчевого споживання нашого міста.
«Власне, у Львова завжди було жіноче обличчя, адже чимало жінок дуже активно долучилися до творення його культурних надбань. Одна з таких найбільш помітних постатей - Соломія Крушельницька. Мабуть, львів’яни без зусиль змогли б згадати з десяток знакових для міста жінок. Інша річ — як часто в нашій уяві зринають жіночі обличчя, а з ними усвідомлення того, який внесок вони зробили в культуру цього міста, у формування його середовища. У міському просторі вкрай мало маркерів-нагадувань про те, що це місто творили і творять також жінки. Сумно, але це факт: у Львові немає жодного пам’ятника жодній видатній львів’янці, визнаної у світі, жодне місце пам’яті не вшановує, скажімо, жіночий рух, що був потужним явищем суспільного життя Львова і Галичини першої половини ХХ ст.».
Повну версію інтерв’ю читайте ТУТ.
Отець Богдан Прах, ректор Українського католицького університету
Отець Богдан Прах – будівничий. Він змінив ландшафт Львова і дух міста. Мабуть, мало хто знає, що будівництво Львівської духовної семінарії на вул. Хуторівка – це була саме його ініціатива і проект. А новий університетський кампус УКУ – спільне дітище о. Богдана та владики Бориса (Ґудзяка). Tvoemisto.tv розпитало о. Богдана Праха про великі мрії і про те, як долати зовнішній та внутрішній скепсис на шляху до мети.
«Будучи ректором семінарії, головним своїм завданням бачив зібрати у команді людей, які хоча б кілька років вчилися, або жили на Заході, які побачили інший світ і їх не можна було вже змінити. Здебільшого ми набирали отців, які недавно закінчили семінарію, або ж семінаристів, які ще не мали свячень, не були одруженими, але 6-7 років прожили за кордоном, побачили світ по-іншому, – і вони мене розуміли, ми говорили однією мовою. У семінарії до нашої управлінської команди приєднався Блаженніший Святослав (Шевчук), він якраз закінчив 4-річні студії в Римі, перед тим був на навчанні в Аргентині. Так сформувалася команда, яка говорила однією мовою, у нас не було суперечностей, рішення ми приймали дуже швидко, на одній хвилі. Тепер уже зі своїми вихованцями я також розмовляю на одній мові, бо щось нам таки вдалося змінити, змінилась Церква, суспільство. І ці зміни видно».
Повну версію розмови читайте ТУТ.
Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви
Любомир Гузар народився і тривалий час жив у Львові. Саме тут до 2005 року був його осідок як глави Церкви. Сьогодні представники усіх конфесій вважають Блаженнішого моральним авторитетом. У свої 83 роки колишній предстоятель УГКЦ продовжує приїжджати до рідного міста й ділитися своєю мудрістю з усіма, хто готовий його слухати. Під час зустрічі, яку організувала Фундація Духовного Відродження, журналісти Tvoemisto.tv поспілкувалися з Блаженнішим Любомиром.
«Останні роки продемонстрували дуже багато волонтаризму в Україні. Люди діляться з тими, хто потребує: грішми, силою, своїм часом. На жаль, є багато і таких, котрі дбають і думають лише про себе. Тому ми зараз маємо політичну кризу. Цих людей не цікавить, як поділитися, як уможливити, аби добре жити було всім. Тобто, з одного боку, є багато цілком спонтанного волонтаризму, спонтанного бажання ділитися добром. З іншого боку, ще маємо чимало себелюбства, виключаємо ближнього з поля свого зацікавлення. Можна ділитися й часом. Моя покійна рідна сестра, коли її діти вже пішли на своє, мала вдома багато вільного часу. Кілька разів на тиждень, а подекуди — і щодня, дві чи три години вона присвячувала пристарілим людям, які жили у притулку неподалік. Йшла до них та допомагала. Вона ділилася тим, що мала – своїм часом. Моя сестра користала з того, і користали ті, з ким вона ділилася».
Повну версію матеріалу читайте ТУТ.
Мирослав Скорик, композитор і музикознавець, основоположник української естрадної пісні
Львів’янин, що подарував світу безліч музичних шедеврів, відомий далеко за межами України. Tvoemisto. tv пощастило порозмовляти з композитором про обрання музичного шляху, навчання в умовах заслання родини до Сибіру, про любов до футболу, захоплення джазом та диригуванням, а також про написання знакової опери «Мойсей», зустріч із Папою Римським, роботу над музикою до фільму «Тіні забутих предків» і улюблене хобі – збирання грибів.
«Джазова музика мені подобалася завжди, під час навчання у Львові я часто слухав джаз по радіо, особливо, коли його передавали з інших міст чи країн, зокрема з Польщі. Довгий час цей напрям був заборонений, але, коли розпочалась «відлига», то знайомитись із джазовими композиціями стало набагато легше. Під час навчання у Москві у мене було багато знайомих музикантів, які полюбляли таку музику, серед них були хороші піаністи, з якими я імпровізував, граючи джаз у чотири руки. Деякі студенти мали хороші записи Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, Оскара Пітерсона. Колись я багато імпровізував і виконував різні твори, хоч і не спеціально на сцені, бо тоді це не було так поширено.»
Усе інтерв’ю із композитором можна почитати ТУТ.
Оксана Сербенська, доктор філологічних наук, професор кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка
Із дитинства Олександра Сербенська понад усе любила літературу і в десятирічному віці перечитала усю батьківську бібліотеку. У розмові з Tvoemisto.tv вона розповіла про власний життєвий шлях, а також про Івана Франка як мовознавця, зупинилася на понятті креативності, культурі мінімалізму, порушила проблему усного мовлення.
«Як тільки Івана Франка не називають: і громадський діяч, і поет, і драматург, і політик, і науковець, і філософ, і економіст, але мало хто додає мовознавець. Натомість Франко все життя цікавився мовними проблемами і у дитинстві в нього було дуже розвинене мовне чуття. Згодом у гімназії Франко мав дуже хороших вчителів, які навчили його прислухатися до народної мови. Втім, праць, де Франко спеціально досліджував українську мову – небагато, не більше двадцяти. Але він, як справжній енциклопедист, розсівав свої думки – дорогоцінні перли – по наукових, публіцистичних та художніх творах».
Повну версію інтерв’ю читайте ТУТ.
