Руйнівники міфів. Уляна Супрун про манту, перекис водню та ВСД

13161 0
Очільниця Міністерства охорони здоров'я України про головні міфи в медицині.
фото: bzv.org.ua

фото: bzv.org.ua

В.о. міністерки з охорони здоров'я України Уляна Супрун часто розповідає на своїй сторінці у Facebook про головні міфи в медицині. Tvoemisto.tv вирішило зібрати найцікавіші з них.

Що таке гомеопатія і чому вам не допоможе таке лікування

Фотоmoz.gov.ua

​Читайте також: 5 безкоштовних онлайн-курсів для медиків від найкращих університетів світу

На своїй сторінці у Facebok в.о. міністерки охорони здоров'я Уляна Супрун розповіла, що гомеопатія є надзвичайно популярною для лікування ГРІ, бронхіту, мігрені, депресії та інших захворювань, враховуючи онкологічні. Прибутки від продажу гомеопатичних препаратів вимірюються мільярдами доларів, що красномовно підкреслює їхню популярність. З іншого боку, жодне належне наукове дослідження не змогло довести, що хоча б один із гомеопатичних препаратів може вилікувати яку-небудь хворобу.  

Гомеопатія – це альтернативний напрям медицини, що з’явився в Європі наприкінці ХVIII століття. Винахідник гомеопатії німецький лікар Самуеле Ганеман досліджував, як впливають на організм малі дози препаратів, що викликають симптоми, аналогічні симптомам захворювання.

Досі ключовим принципом гомеопатії залишається підхід «подібне лікується подібним». Тобто для лікування хвороби використовують надзвичайно малі дози речовини, яка провокує симптоми, ідентичні до симптомів цієї ж хвороби. Простіше кажучи, тут має спрацювати метод «клин клином».

Основа гомеопатичних препаратів – це зазвичай мінерали, речовини рослинного або тваринного походження. Їх розводять багато разів (за чіткою рецептурою, найчастіше водою чи спиртом), щоб концентрація цих речовин була низькою. Експерти зазначають, що часто після багаторазового розведення у препараті не залишається жодних ознак (навіть на рівні молекул) початкової діючої речовини, а розведення з індексом 40С відповідає 1 молекулі на весь Всесвіт. Цей факт виробники гомеопатії пояснюють різними інформаційними теоріями, але наукове підтвердження їх відсутнє.

​Читайте також: МОЗ запроваджує єдиний кваліфікаційний іспит для лікарів

До складу гомеопатичних препаратів входить широкий спектр природних та синтетичних вихідних діючих речовин:

  • мінерали

  • хімічні речовини

  • речовини рослинного походження, у тому числі коріння, стебла, листя, цвіт, кора, пилок, лишайники, мохи, папороті та водорості

  • мікроорганізми, у тому числі грибки, бактерії, віруси та паразити рослин

  • речовини тваринного походження: частини органів тварин, тканин, секретів і клітинних ліній

  • людські матеріали можуть включати тканини, секреції, гормони та лінії генетично однорідних клітин

Деякі з цих речовин вважаються потенційно небезпечними для здоров’я людей, тому їх не використовують у класичній медицині. Навіть у розведеній формі вони можуть бути шкідливими. Наприклад, у гомеопатії використовують нозоди – препарати, які виготовлені на основі культур мікробів, патогенних організмів та збудників, продуктів екскреції або секреції, а також з патологічних органів і тканин, що не містять в собі вірулентних мікроорганізмів.

Будь-які матеріали тваринного або людського походження є потенційно небезпечними для здоров’я людини, оскільки можуть містити токсичні чи патогенні речовини. Інгредієнти рослинного походження можуть бути насиченні пестицидами та важкими металами.

Експерти стверджують, що гомеопатія зазвичай є безпечною, тому що майже усі гомеопатичні препарати настільки розводять водно-спиртовими розчинами, що в кінцевому результаті часто навіть не виявляють і не описують діючу речовину. Тобто більшість гомеопатичних препаратів –це спирт або вода+цукор.

​Читайте також: Відсіяти двійочників. Як МОЗ змінить умови набору до медичних вишів та випускні іспити

Інша справа, коли гомеопатичні препарати призначаються в концентрованій формі: висока концентрація діючої речовини – лікарських рослин, речовин тваринного або людського походження, патогенних мікроорганізмів, мінералів та хімікатів – може серйозно нашкодити.

Отже, при лікуванні гомеопатією ви ризикуєте здоров’ям, якщо виробник використав неякісну або небезпечну сировину або якщо процедура виробництва готових препаратів цієї категорії була порушена. У всіх інших випадках гомеопатія не нашкодить. Але і не допоможе – жодне належне досліждення не довело, що гомеопатія здатна вилікувати будь-яку хворобу – від застуди до раку.

Чому перекис водню насправді не діє

Фото: Уляна Супрун/Facebook

​Читайте також: Лікарів зобов'язали знайомити пацієнтів з протоколами лікування

За словами Уляни Супрун, те, що рану можна помастити перекисом водню та це допоможе їй швидко загоїтися — міф. 3% розчин перекису водню — який багато сімей використовують як засіб першої й часто єдиної допомоги при невеличких пораненнях — не загоює і не знезаражує рани.

Ви не знайдете жодних доказів щодо ефективності 3% розчину перекису водню у процесі загоєння ран в спеціалізованій міжнародній літературі. Більш концентрований розчин (від 30% і вище) звісно подіє, проте тоді ви отримаєте хімічний опікСумнівною також є властивість розчину перекису водню знешкоджувати патогенні мікроорганізми та бактерії, оскільки є докази, що деякі мікроорганізми містять фермент каталази, яка дезактивує дію Н2О2.

На інструкції 3% розчину перекису водню написано, що «при застосуванні препарату відбувається лише тимчасове зменшення кількості мікроорганізмів». Перекис водню ефективний для механічного очищення рани — тобто з тим самим результатом ви можете промити її прохолодною або теплою проточною водою.

Глибокі рани тим більше не потрібно промивати розчином перекису, адже це загрожує виникненням емболії (кисень, який виділяється може потрапити до судин та перекрити проток крові).

Це не скасовує того, що перекис водню корисний в інших медичних цілях, наприклад, для очищення інструментів. Проте не існує переконливих наукових підтверджень, що цей засіб допомагає захистити рану від зараження та допомогти загоїтися.

Якщо не перекис, то що?

Фото: Уляна Супрун/Facebook

​Читайте також: МОЗ не буде регулювати виклики лікарів додому

В.о. міністерки охорони здоров’я розповіла на своїй сторінці у Facebook про речовини, які допоможуть насправді знезаразити рану.

  • З дитинства ми знаємо про захисні властивості «зеленки». І вони насправді допомагають. Але тут є своє «але». За останні десятиріччя наука винайшла більш зручні антисептичні засоби, тому на Заході починають поступово відмовлятися і від одного, і від іншого.

  • У країнах з розвинутою системою охорони здоров'я наразі популярними є йод-вмісні антисептики. До них, зокрема, входять сполуки, що містять йод та повідон. Вони є менш агресивними, ніж спиртовий розчин йоду, тому не так сильно подразнюють ушкоджену частину тіла і мають гарне співвідношення ефективність/безпечність. До таких засобів відноситься 10%-й розчин повідон-йоду. Повідон-йод допомагає загоєнню ран, має широкий антибактеріальний спектр, низький рівень резистентності, ефективний проти біоплівок та добре переноситься.

  • Хлоргексидин 0,05%-розчин — сильний антисептик, який має широкий спектр застосування. Залежно від концентрації та форми випуску він може застосовуватися для догляду за порожниною рота, миття рук, очищення ран та передопераційної обробки ран та рук. Хлоргексидин добре знезаражує ушкоджене місце.

  • Етанол — коли немає під рукою менш агресивного засобу, можна використовувати етиловий спирт. Найбільш ефективною є 70% концентрація. Важливо, що за невеликої концентрації етанол не має бактеріоцидного впливу, а 96%-ва концентрація менш ефективна за 70%-ву через особливість бактеріальної мембрани.

Повідон-йод (10% розчин), хлоргексидин (0,05% розчин) та етанол(70% розчин) рекомендуються до застосування Всесвітньою організацією охорони здоров'я та присутні у Національному переліку основних лікарських засобів.

При цьому, за її словами, популярний в Україні антисептик Мірамістин – не має належним чином проведених клінічних випробувань і його необхідно використовувати з обережністю. Зважайте, що перед тим як обробляти рану її необхідно промити під проточною водою. Потім нанесіть засіб, що знезаражує та накладіть стерильну пов’язку або пластир.

Чи запобігає масова флюорографія туберкульозу?

Фото: Уляна Супрун/Facebook

​Читайте також: Як підписати декларацію з лікарем. Покрокова інструкція

За словами Уляни Супрун, флюорографія дозволяє виявити тільки розвинуті форми захворювання. На ранній стадії хвороба не призводить зміни в легенях, тому навіть якщо пацієнт вже інфікований, флюорографія цього не покаже. Флюорографічні обстеження часто оминають саме тих людей, хто найбільше ризикує захворіти – пацієнтів з незабезпечених та вразливих груп населення.

Це є одними з причин, чому туберкульоз виявляють в уже пізній стадії, коли шансів на одужання дуже мало. Як наслідок — в Україні за рік від туберкульозу помирає 4000 пацієнтів. Це 11 людей кожного дня. При тому, що держава закуповує необхідні ліки.

В цивілізованих країнах людей на туберкульоз перевіряють наступним чином:

  • На огляді в сімейного лікаря (або терапевта чи педіатра) пацієнт заповнює анкету, де відповідає на запитання, що можуть визначити можливість захворювання.

  • Якщо лікар бачить потребу – він пропонує пацієнту здати мокротиння на аналіз. Він покаже, чи є в організмі збудник хвороби вже за дві години й пацієнт зможе почати лікуватися.

  • В комплексі зі змінами на первинній ланці та запровадженням доказових практик у лікування туберкульозу, ми зможемо краще контролювати туберкульоз, вчасно виявляти хворобу та успішніше її лікувати.

Міфи і правда про епілепсію

Фото: Уляна Супрун/Facebook

 

​Читайте також: В Україні скасували застарілі форми медичної облікової документації

На своїй сторінці у Facebook Уляна Супрун розповіла про найбільш поширені міфи про епілепсію та розповіла про хворобу правду.

  • Під час нападу в людини може не може запасти язик

Такого трапитися не може, бо це фізично неможливо.

  • Коли у людини стався напад, негайно потрібно покласти їй щось в рот

Тверді предмети можуть травмувати, пошкодити зуби та ясна, а інколи навіть існує ризик зламати щелепу. Правильна перша допомога – це дві прості дії: достатньо перевернути людину на бік та покласти щось м'яке під голову, щоб уникнути травми.

  • Коли у людини напад, потрібно його якнайшвидше зупинити.

Ніколи не робіть цього! Напад повинен пройти сам.

  • Епілепсія – це заразне захворювання.

Ні, ви не можете заразитися епілепсією від іншої людини.

  • Напади епілепсії виникають тільки у дітей.

Напади виникають у людей у віці старше 65 років майже так само часто, як і у дітей віком до 10 років. У людей похилого віку напади часто розвиваються внаслідок інших проблем зі здоров'ям, наприклад, внаслідок інсульту або серцево-судинних захворювань.

  • Люди, які страждають від епілепсії, непрацездатні.

Люди, які страждають від епілептичних нападів, мають такі ж здібності та інтелектуальні можливості, як і інші. У деяких з цих людей хвороба протікає у більш важкій формі, тому вони не можуть працювати на рівні з іншими, тоді як інші – це успішні люди, які будують чудові кар'єри.

  • Людям, які страждають від епілепсії, не можна обіймати посади, які вимагають високого рівня відповідальності та стресостійкості.

Багато людей живуть з епілепсією і працюють у різних сферах: бізнесі, уряді, мистецтві тощо. Ми не завжди знаємо про їхню хворобу, тому що, навіть сьогодні, більшість хворих соромляться про це говорити або бояться, що оточення буде по-іншому ставитися до них.

  • Не можна передбачити дії людини, у якої стався напад

Як правило, напади епілепсії протікають в характерній формі. Поведінка людини під час нападу може бути невідповідною з огляду на час та місце, але навряд чи ця людина завдасть комусь шкоди.

  • Напад при епілепсії – це завжди невідкладний стан і потрібно одразу дзвонити 103

​Читайте також: Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет

Насправді, у більшості випадків напади при епілепсії не є невідкладними станами та не завжди потрібно викликати екстрену медичну допомогу. Дзвонити 103 потрібно лише у наступних ситуаціях:

  • напад триває п'ять хвилин або довше;

  • напади повторюється настільки часто, що у проміжках між ними у людини не відновлюється свідомість (на відміну від серії нападів);

  • коли у людини стається перший напад;

  • коли людина отримує травму під час нападу (наприклад, внаслідок падіння);

  • напад стається, коли людина перебуває у воді;

  • людина вагітна або хвора на діабет

Також Уляна Супрун поділилася відео про те, як правильно надавати першу медичну допомогу при нападах епілепсії.

Діагнозу «Вегето-судинна дистонія» не існує

Фото: Уляна Супрун/Facebook

​Читайте також: Хто очолив Національну службу здоров'я України

Якщо колись вам або вашим близьким записали в медичній картці ці три загадкові літери – ВСД – забудьте про них, радить Уляна Супрун. Це великий радянський міф, який народився за відсутності доступу до бази джерел доказової медицини. Проте зітхати з полегшенням також не поспішайте.

Вегето-судинна дистонія (дисфункція вегетативної нервової системи, нейроциркуляторна дистонія) – не діагноз, а синдром, що використовують при комплексі різноманітних скарг та симптомів у пацієнта. Під ним, як під парасолькою, ховається цілий комплекс симптомів. Найчастіше його ставлять, коли пацієнт:

  • відчуває тривогу та неспокій, має проблеми зі сном, відчуття нестачі повітря та “клубку в горлі”, тремтять руки

  • скаржиться на прискорене серцебиття, коливання тиску, біль в області серця й при цьому має нормальну ЕКГ

  • має дискомфорт у животі, закреп, пронос, метеоризм або печію

  • має запаморочення, підвищену температуру, при цьому обстеження показують, що запальних процесів в організмі немає

Ці симптоми можуть зустрічатися в різних комбінаціях і не обов’язково всі одночасно. Насправді вони можуть говорити про кілька різних хвороб, які потрібно виявити після низки ґрунтовних обстежень. Проте якщо лікар натомість пише пацієнту у медичній картці «ВСД» та відправляє пити вітаміни й легкі заспокійливі, це означає, що буквально «зливає» справжню проблему.

​Читайте також: Щоб потім не кусати лікті. Коли і як слід проходити загальне обстеження організму

Річ у тому, що дисфункція вегетативної нервової системи не може бути захворюванням сама по собі. Вона виникає вторинно, як наслідок іншої хвороби яку потрібно лікувати. І виявити її неможливо, просто поставивши діагноз ВСД та відправивши пацієнта додому.

Тож, якщо на прийом до лікаря приходить пацієнт з цими симптомами або ж з вже поставленим діагнозом ВСД, це означає тільки одне – його потрібно дообстежити та знайти справжню причину захворювання.

Перелік додаткових методів обстеження має включати загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, ЕКГ, іноді – добовий моніторинг ЕКГ чи ЕхоКГ, за потреби УЗД органів черевної порожнини, рентгенографія грудної клітки, в деяких випадках МРТ головного мозку, консультації кардіолога, гастроентеролога, ендокринолога, невролога, а якщо об'єктивно немає підстав вважати пацієнта хворим, а він продовжує скаржитись – варто направити його на прийом до психолога або психіатра.

Манту можна мочити

Фото: Уляна Супрун/Facebook

Уляна Супрун на своїй сторінці у Facebook також розповіла про те, що пробу Манту насправді можна мочити.

Вода на шкірі ніяк не може вплинути на пробу Манту. Адже ін'єкція туберкуліну вводиться внутрішньошкірно, куди вода сама по собі не проникає.

У рекомендаціях західних організацій, наприклад, CDC - немає жодних обмежень щодо цього. Утім, Манту справді не варто терти чи дряпати. А ось мочити можна на здоров'я.

Молоді лікарі не гірші за старих

Фото: Уляна Супрун/Facebook

​Читайте також: 9 народних засобів, які не допоможуть вилікувати грип. МОЗ не рекомендує

Ось кілька аргументів від Уляни Супрун, які доводять, що молоді лікарі насправді можуть бути не гіршими за колег з більшим досвідом.

  • Перед початком практики хороший лікар дуже багато вчиться в університеті, стажується в інтернатурі, займається саморозвитком і тому навіть у перший день роботи в лікарні він уже має необхідну базу знань та навичок, щоб успішно допомагати пацієнтам.

  • Під час спостережень в одній з лікарень невідкладної медичної допомоги в США виявилося, що найкращі показники одужання, менша смертність та менша повторна госпіталізація пацієнтів залежали переважно від трьох основних чинників: чи має лікар постійну велику кількість пацієнтів, чи вдосконалює свої навички та чи дотримується сучасних стандартів доказової медицини. Саме вони, а не вік стали головною передумовою якості лікування пацієнтів.

  • В деяких випадках професійні навички та знання, накопичені більш досвідченими лікарями, можуть бути запорукою кращої якості лікування.

  • Однак, прогрес медичної галузі, розвиток наукових знань, технологій, клінічних протоколів та рекомендацій, можуть стати причиною того, що досвід та знання лікаря (за виключенням розуміння основ медицини) швидко застарівають та стають неактуальними в сучасному середовищі.

  • Хороший лікар в будь-якому віці має стежити за останніми тенденціями. Тому і для МОЗ одним із викликів є робота над програмами безперервної медичної освіти.

  • На сьогодні ще немає точних наукових даних, які б підтверджували зв’язок між віком лікаря та ефективністю його роботи, особливо щодо результатів лікування пацієнта.

​Читайте також: В Україні набув чинності закон про медреформу

Утім, є один критерій, який відрізняє хороших лікарів – хороший лікар хоче вам допомогти. Адже будь-яке успішне лікування починається з мотивації лікаря. Коли вона є – лікар ніколи не припинить вчитися та шукати знайти найкращий спосіб допомоги. І це зовсім не залежить від кількості років.

Нагадаємо, раніше Уляна Супрун розповіла про 5 медичних міфів, які можуть нашкодити вашому здоров'ю.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!