Фото: depositphotos
Згідно з указом президента України від 13 червня 2023 року, День медичного працівника в Україні тепер відзначають щороку 27 липня. Tvoemisto.tv розповідає про бойових медиків зі Львова, які сьогодні рятують життя українських воїнів на передовій.
Ярополк Пшик
Ярополк Пшик – бойовий медик із позивним «Ярий» у 62 батальйоні 103 бригади, засновник Медичного центру фізичної терапії Innovo – уже понад рік на війні. Головні його обов’язки зараз – надання першої допомоги та евакуація поранених. Зі слів медика, спільно з командою він пильнує наших бійців щодня. У вільні від бою дні – це нагадує сімейну амбулаторію.
«Загроза втратити все та усіх. Безпека рідних та близьких. Загроза втратити Державу, яку наші предки будували та, за яку боролись. Можливість покінчити з москалями раз і назавжди у сучасній історії», – так Ярополк Пшик коментує своє бажання стати на захист України.
«Відьмак»
Солдат одного з підрозділів ТрО Львівщини Олег зі Стрийщини з позивним «Відьмак» захищає Україну та знищує російських окупантів. Життєве кредо воїна один в один збігається з провідною місією головного героя циклу романів «Відьмак» польського письменника Анджея Сапковського Геральта з Рівії: нищити монстрів та захищати людей від сил зла.
Олег – бойовий медик підрозділу. І його побратими стверджують, що їхній «док» – справжній профі. Олегові батьки – військові. Сам хлопець до початку московського вторгнення думав про зовсім іншу кар’єру, оскільки закінчив богословську академію у Відні. Буквально перед війною на своєму правому передпліччі Олег зробив татуювання у вигляді українського орнаменту-вишиванки, що стало символічним оберегом. Переконаний, що те, що робить правиця – нищить ворогів чи рятує життя побратимів, робиться задля України.
Андрій Жолоб
Андрій Жолоб у довоєнному житті був лікарем-травматологом і лідером панк-рок-гурту. Але від початку повномасштабного вторгнення йому, як і багатьом українцям, довелося змінити рід занять. Чоловіку прийшла повістка, і він пішов служити … саме на уродини дружини. Тепер парамедик із позивним «Бетон» рятує життя побратимів і веде в соцмережах щоденник війни #запискидокторажолоба.
Читайте також: Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
«Я гітарист і вокаліст групи, яка грає панк-рок. Коли йшов на службу, то одразу, без сумнівів попросив дозволу пацанів з групи взяти собі «Бетон» як позивний. Тепер навіть номери моєї машини швидкої допомоги – БЕТОН, – розповідає він. – Із цим псевдо уже були різні історії. Хлопці з інших бригад навіть прибігали брати автограф і фотографуватися, бо почули «Бетон» і одразу такі: «Я альбом цього гурту в машині слухаю»! А інші їм відповідали: «Тут, до слова, гітарист «Бетону» служить», – каже Андрій.
Олег Мудрий
Олег Думич входить до добровольчого корпусу «Госпітальєри». Понад 100 бійців батальйону зараз воюють із російськими окупантами на сході та півдні України. Їхнє завдання – евакуювати поранених з передової, стабілізувати їхній стан і доправити в безпечніше місце. Олег зараз на східному напрямку. Сам він із Кам’янки-Бузької.
«Моя група вивезла з передової вже не одного нашого хлопця – хтось контужений, хтось із пораненнями в ногу, когось доправили до лікарні в обласному центрі, а деяким робимо щоденні перев’язки на стабілізаційному пункті. Надаємо допомогу усім, і цивільним у тому числі. Нещодавно вивозили одну бабусю, яка мала інвалідність. Ми не закріплені до якогось підрозділу – ми там, де потрібні», – казав Олег нам у інтерв'ю.
Ірина Клейменова
Ірина Клейменова – психологиня, HR-спеціалістца й активістца, яка, не вагаючись, полишила роботу в сфері ІТ. Після 24 лютого пішла у військкомат і записалася в територіальну оборону. Тепер є старшою бойовою медикинею роти 103 бригади ТрО ЗСУ із позивним «Сонце».
«Позивний свій вибирала за тим, як мене називають багато цивільних друзів. Спочатку це звучало як Тайо – «велике сонце» в перекладі з японської. Але це слово складне й не зрозуміле багатьом, тому всі називають мене Сонце. Як позивний «Сонце» прижився відразу, тож побратими не стали його змінювати», – пояснює вона.
Ті, що загинули, рятуючи життя
Наталія Депа
Наталія Депа від початку повномасштабної війни записалась у добровольці і разом з батьком та рідним братом встала на захист України. До війни Наталія працювала косметологом та мала приватний салон. Із початком повномасштабного вторгнення вона записалася у добровольці разом із братом та батьком. Наталія Депа служила бойовою медикинею 218 окремого батальйону 125 ТрО.
Тарас Дучак
Тарас Дучак, 48-річний уродженець с. Хоросно – воїн, захисник, парамедик у відділенні. До ЗСУ Тараса призвали 15 серпня 2014 року. Тоді проходив службу у складі 24 бригади. Приймав участь в боях під Кримським, Авдієвкою, Новотошківським. У вересні 2015 року – демобілізований. У грудні 2022 знову вступив у Збройні Сили України до 67 окремої механізованої бригади в батальйон Правого Сектору, сьогодні – імені Тараса Бобанича. Він загинув 6 березня під Бахмутом. У Героя залишилась мама Ольга. Він був у неї єдиним сином.
Петро Осецький
Петро Осецький з Доброгостова був бойовим медиком 3 стрілецького взводу другої стрілецької роти. Петро Осецький 1986 року народження, навчався в Доброгостівській школі та закінчив Львівський інститут економіки і туризму. З перших днів повномасштабного вторгнення Петро добровільно став на захист своєї Батьківщини. Був прикладом відданості та героїзму для всіх поколінь. Обороняючи Україну від російського окупанта, виявивши стійкість, мужність та патріотизм молодший сержант загинув.
Ігор Довган
Ігор Довган – бойовий медик, народився та навчався у Львові. Сім’ю створив у селі П’ятничани. Проживав з рідними у Стрию. З початком повномасштабного вторгнення вступив у лави ЗСУ, щоб захищати Україну від ворога. З січня 2023 року з побратимами воював на Бахмутському напрямку. Там і загинув, виконуючи бойове завдання. Без батька залишилось двоє синів, 7 і 4 роки.
Роман Банах
Роман Банах – 23-річний мешканець села Старий Милятин, бойовий медик 24-ої окремої механізованої бригади ім. короля Данила, старший солдат. Герой загинув під час бойового зіткнення з противником поблизу н.п. Озарянівка Донецької області від дії вибухової хвилі та ураження осколками, внаслідок чого Роман отримав поранення, несумісні з життям.
Сайко Степан
Захищаючи Україну від російських нападників, загинув лікар Львівського Обласного Центру Екстреної Медичної Допомоги та Медицини Катастроф Сайко Степан. Ще навесні 2022 року Степан Ігорович пішов добровольцем на фронт, підписавши контракт із ЗСУ. Був бойовим медиком. Рятував життя побратимів, та поклав за Україну своє.
Нагадаємо, що Тvoemisto.tv започаткувало Книгу пам'яті загиблих Героїв російсько-української війни. Про небесний батальйон Львівщини читайте тут.
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.