У соцмережах знову з’являються сотні фото пасок — із глазур’ю, сухоцвітами, мінімалістичними верхівками чи навіть без декору. Ще кілька років тому господині змагалися у креативності, випікаючи крафіни, панеттоне, а торік так звані "дубайські" паски. Натомість цього року тренд змінюється: українці з різних регіонів дедалі частіше відмовляються від експериментів і повертаються до перевірених часом рецептів та традиційної оздоби. "Твоє місто" вирішило дослідити великодні тенденції випічки у цьому році.

"Паска — це про те, хто ми є зараз"

Шеф-кухар Євген Клопотенко щороку переосмислює великодню випічку. Цього разу він відмовився від складних гастрономічних конструкцій і звернувся до пам’яті — до смаку паски з печі, із легким ароматом диму і трав. У своєму дописі він пише, що паска — це не просто святковий хліб, а спосіб зафіксувати стан суспільства:

"Традиція — це не про те, щоб все законсервувати "як колись". Це про те, щоб зрозуміти суть і зробити її живою".

Саме тому у 2026 році навіть експерименти — як-от паска з нотками сіна чи бузини — звучать не як виклик класиці, а як спроба до неї повернутися.

Галичина: де паску печуть "на пам’ять"

У галицьких родинах підготовка до Великодня починається задовго до свята. І паска тут — центральний елемент, навколо якого вибудовується вся великодня традиція.

Господині печуть одразу кілька великих пасок — "на родину" і окремі, менші, для дітей чи похресників. До процесу здавна долучалися всі: хтось замішував тісто, хтось розпалював піч, а хтось стежив, щоб паска "не впала".

Львівська кулінарка Дарія Цвек у своїх рецептах описує паску як особливий ритуал, де важливе все: від настрою господині до температури в кімнаті. Вважалося, що тісто "відчуває" атмосферу, тому під час випікання не сварилися і навіть не грюкали дверима.

Читайте також: Сирна, класична, шоколадна. П'ять рецептів пасок від українських кулінарів

Поруч із її напрацюваннями часто згадують і рецепти Ольга Франко — авторки однієї з найпопулярніших кулінарних книжок ХХ століття "Практична кухня". Її поради й досі вважають своєрідним золотим стандартом домашньої випічки. Саме за такими рецептами готували великодні бабки — паски — у родині Франків, зберігаючи баланс між простотою інгредієнтів і увагою до деталей.

Повернення до свого — не тренд, а усвідомлення

Галицька господиня та авторка кулінарних книжок Леся Кравецька каже, що інтерес до традиційних пасок почав повертатися ще торік, але цього року він став значно помітнішим. За її словами, ті, хто пече вдома, дедалі частіше звертаються до класичних форм — із косами, колосками та оздобою з тіста.

Кравецька додає, що мода на тістові прикраси — колоски, хрести, написи — має глибше коріння, ніж здається.

"Це пам’ять. Так пекли наші бабусі — прикрашали паски тістом, а не глазур’ю. І зараз люди просто повертаються до того, що насправді було їхнім", — каже господиня.

За її словами, у багатьох родинах такі рецепти передаються з покоління в покоління. Саме тому сучасне "повернення до традиції" — це не відтворення, а радше пригадування.

Символіка, яку не видно на фото

Традиційна паска — це не лише святкова випічка, а й глибоко символічний обрядовий хліб, у якому кожна деталь має своє значення.

• Вона уособлює радість Воскресіння і достаток у домі.
• Кругла форма — символ вічності.
• Коси і хрестики зверху — знак захисту і благословення.

У багатьох українських родинах досі зберігається звичай: перший шматок паски ділять між усіма членами сім’ї, а іноді — залишають частинку "для дому", як оберіг.

Водночас в останні роки ця традиція набула нового змісту. Українці печуть паски не лише для родини, а й для військових, які на фронті щодня бережуть наш спокій. Господині готують великодню випічку завчасно, аби вона встигла доїхати на передову. Така паска стає особливим знаком підтримки — способом передати частинку дому, тепла, родинного затишку і знайомого з дитинства смаку.

Менше декору — більше змісту

Цьогорічна тенденція добре помітна і в деталях. Якщо раніше паски прикрашали макарунами, шоколадом і складними глазурними композиціями, то тепер у моді:

— прості верхівки з білою або навіть без глазурі;

— традиційні коси з тіста;

— мінімалізм, який нагадує "як у бабусі".

Це не означає відмову від краси — радше зміну акцентів: з візуального ефекту на зміст.

Класичні рецепти повертаються, але кожне покоління додає до них власні сенси — і саме це робить її живою.

Нагадаємо, що рецепти трьох добрих великодніх пасок від Пані Стефи можна переглянути тут.