Трохи історії

Дорога на місці сучасної вулиці, розповідає дослідниця історії архітектури Центру міської історії Ольга Заречнюк, існувала ще всередині 18-го століття – вона є однією з найдавніших на мапі сучасного Львова. Тоді тут були господарські угіддя та будівлі монахів-домініканців. А забудова, що можна побачити сьогодні, з’явилась наприкінці 19-го – початку 20-го століття.

Читайте також: Десятки паркомісць і звужена проїзна частина. Якою буде вулиця Бандери після реконструкції

«У 1894 році тут почав їздити електричний трамвай, що сполучав залізничний вокзал і Стрийський парк, щоб можна було відвідати загальнокрайову виставку. Тоді вулиця остаточно отримала свою форму, її забрукували», – каже Ольга Заречнюк і додає, що тоді ця вулиця вважалась дуже віддаленою від центру міста.

Завдяки Львівській політехніці, що збудована у 1877 році, вулиця і прилеглі райони – Коновальця, Антоновича, Чупринки – розвивались як університетський кампус, де селились професори (в елітній Кастелівці) та студенти.

«Більшість будинків на вулиці – це типова для свого часу житлова забудова, чиншові кам’яниці, де квартири здавались в оренду. Це не був хороший район на той час. Навіть у колі архітекторів вулицю Леона Сапєги, як вона тоді називалась, критикували – мовляв, вона не створює приємного враження на людей, які приїжджають до Львова і їдуть з вокзалу», – розповідає дослідниця.

Читайте також: Кінець «Вулиці для всіх». Як бруківка на Бендери перемогла урбаністів

Знаковими будівлями для вулиці, окрім, звісно головного корпусу Львівської політехніки, є школа №3 – школа святої Марії Магдалини, що з’явилась у 1880-х роках і була єдиною для дітей мешканців дільниці, заклад святої Терези, що ближче до сучасної вулиці Митрополита Андрея і зараз є корпусом Політехніки, будівля нинішньої школи на розі вулиці Федьковича, казарми жандармерії, що пізніше стали відомі як тюрма на Лонцького. А найстарішими будівлями вулиці Степана Бандери є монастир і костел святої Марії Магдалини.

І, звісно, найпомітнішою спорудою вулиці є костел святих Ольги і Єлизавети, зведений на початку минулого століття.

Фото: Надія Марченко

Вигляд на вулицю Бандери із оглядового майданчику костелу Ольги і Єлизавети

«Цікаво, що на території, де тепер стоїть пам’ятник Бандері, була перша у Львові будівля, спеціально зведена під кінотеатр. Це був великий павільйон, навіть можна сказати – торговий центр, значну частину якого займала кінотеатральна зала. На початку 20-го століття перегляди фільмів відбувались у кав’ярнях, а тут уперше спеціально збудували. Але цю будівлю знищили під час другої світової війни», – говорить Ольга Заречнюк.

Сапєга, Сталін і Бандера

Перша відома назва сучасної вулиці Бандери – Новий світ.

«Її так назвали, тому що тут були кращі і мальовничіші території у порівнянні із середмістям, старим фортифікованим центром міста. Ця вулиця розвивалась у інший спосіб, асоціювалась із чимось зеленим, красивим і новим. Ця назва залишалась до 1880-х років», – розповідає Ольга Заречнюк.

Після появи Львівської політехніки вулицю перейменували на честь Леона Сапєги – князя із давнього українського полонізованого роду, який був маршалком крайового сейму Галичини – тобто головою місцевого парламенту, впливовою людиною. Його палац досі зберігся на вулиці Коперніка.

Читайте також: Вулицю бандери у Львові ремонтуватиме «Онур» за 209 мільйонів гривень

Потім вулицю перейменовували під час першої радянської окупації 1939-41 років і під час польської окупації. Деякий час сучасна вулиця Бандери носила ім’я Сталіна. Та пізніше, коли його культ розвінчали, її назвали вулицею Миру. Ця назва зберігалась до 1992 року, а відтоді це вулиця Бандери.

Будинки тримають оборону

Починаємо прогулянку від вулиці Чупринки – саме звідси і до вулиці Антоновича будуть реконструювати вулицю Бандери у першу чергу. Утім, прогулянкою у звичному сенсі слова це важко назвати – практично повністю понищені хідники виглядають як після бомбардування. Відчуття, що будинки тримають оборону, посилюють і височезні наглухо закодовані замками вхідні брами – тут багато унікальних історичних порталів, та виглядають вони похмурими і завчасу постарілими. Будівлі зійшлись настільки тісно, що між ними немає жодного просвіту. Хіба бічні вулиці не встигли заховатись.

Все ж, на шляху трапляється відчинений під’їзд, що ніби каже: «швидко, я вас сховаю!». Це справді надійний прихисток – двоє сходових прольотів розходяться у різні сторони, а потім заплутано кружляють між поверхами аж до самого горища. На кожному поверсі – свої ходи, переходи і тупики. А ще ж є внутрішній двір-колодязь, де, ніби колекція стягів полонених, лопотить випрана білизна.

Попри всю величезність та заплутаність, під’їзд виглядає обжитим – дух мешканців стер межі приватних помешкань і ми почуваємось усе ж на чужій, а не на нейтральній території. Повертаємось на вулицю. Запарковані на розбитому хіднику автівки – ніби ще одна лінія оборони.

Зачарований ліс Львівської політехніки

Фасади перших поверхів кам’яниць на вулиці Степана Бандери можна назвати словом «шанхай» – не в сенсі сучасності, блиску та модерну, а через безліч різноманітних фастфудів, кав’ярень, секонд-хендів та магазинів з усім на світі. Вивіски змагаються закликами – у кого дешевше. Біля деяких з них у купки збираються студенти, п’ють каву, сміються. Підсилюють відчуття «шанхаю» різні графіті, написи та обдерті оголошення.

Сама ж територія університету чимось нагадує зачарований ліс із книжки про Вінні Пуха. Ще з протилежного боку вулиці видно старезний дуб біля входу, крислаті гілки якого простягаються урізнобіч на кілька метрів. Подекуди під ними проростають молоді дубки – вочевидь, самосіянці, але дбайливо підв'язані.

Фото: Надія Марченко

У парку Політехніки, де багато дерев та є пара фонтанів, окрім студентів, прогулюються бабусі з онуками, молоді мами з немовлятами та інші мешканці району. Та все ж про те, що це не казковий ліс, а дуже реальний сучасний парк, нагадує кривий асфальт на хіднику.

Читайте також: Дуб-пам'ятка на вулиці Бандери. Чи не знищать його під час реконструкції

Гра в асоціації

Перед фасадом Львівської політехніки, як і уздовж значної частини вулиці, ростуть старі високі каштани. Їхнє листя вже вкрилось коричневими плямами, а плоди бамкають об бруківку. Ці дерева – одна з асоціацій, що виникає при згадці про вулицю Бандери.

В одному з двориків на вулиці Бандери росте лавр. Це може бути новою асоціацією із нею

Питаємо перехожих – про що вони думають, коли згадують цю вулицю. Дві найпопулярніші версії – студентство і дорога до вокзалу.

«Я живу тут приблизно 13 років. Раз на тиждень їжджу у відрядження, і завжди о 4-5-й годині ранку іду на вокзал по Бандери. А ще я закінчувала Політехніку і ми завжди ходили студентами їсти в кафешки на цій вулиці, то спогад про студентство теж пов’язанай з нею», – говорить Катерина, яка живе на одній з бічних вулиць.

А ще з вулицею Бандери асоціюються тягнучки і корки, Академічна гімназія (одна з небагатьох відреставрованих будівель тут), стихійний сільський ринок городини, безхатченки і захаращений сміттям сквер біля церкви Ольги і Єлизавети.

Хоч городину, молочні продукти і навіть м'ясо продають просто із землі, покупців на торговиці не бракує

Підліток років 14-ти розповідає, що колись вчився у школі неподалік і щоразу, як тут проходить, згадує, що і в дощ, і в сніг учнів виводили на площу перед пам’ятником Степанові Бандери на урочисті «лінійки».

Багато хто каже, що не має жодних сентиментів до цієї вулиці. Лише одна дівчина згадала про Органний зал, а ще одна – про ранковий спів пташок на деревах.

Ще дві прикмети вулиці Бандери – поштове відділення у старому чудернацькому будинку з еркерами та невеличка вантажівка із написом «Саджанці Неслухів», що стоїть тут вже бозна скільки років. Цікаво, чи хтось наважується вирощувати неслухів?

«Насправді, які там особливі асоціації. Вулиця Бандери в жахливому стані. Я бачила проєкт і тішить, що нарешті будуть нормальні, видимі пішохідні переходи, адже в парку Політехніки часто гуляють батьки з дітьми, а перейти дорогу без світлофора – майже нереально. Класно, що будуть велосипедні доріжки. У мене знайомий впав з велосипеда на колії, тому що колесо потрапило в дірку між бруківкою і рельсою. Там ще б трохи більше місць для паркування і було б взагалі чудово», – підсумовує Катерина.

Фото: Надія Марченко

Олександра Бодняк

Фото: Надія Марченко

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.