Питання будівництва сміттєпереробного комплексу у Львові виходить на фінішну пряму. Міська влада сподівається вже цього року розпочати безпосереднє будівництво заводу на вулиці Пластовій. Для цього є все: кошти від Європейського банку реконструкції та розвитку, ділянка розміром 6,7 га на території очисних споруд Львівводоканалу, проектант, а незабаром з’явиться й підрядник. Втім бракує найважливішого – розуміння громади, а особливо тієї частини, яка житиме у безпосередній близькості до заводу.
Брак комунікації – це те, у чому часто звинувачують львівську міську владу щодо багатьох питань, у тому числі й «сміттєвому». Відтак, ЛМР організувала для двох десятків мешканців мікрорайону Знесіння поїздку до Польщі, в містечко Стальова Воля, де розташований сміттєпереробний завод, що працює з технологією переробки, аналогічною до львівського проекту. Біля майбутнього львівського заводу живе набагато більше мешканців, проте й двадцятьох може бути достатньо, щоб враження від поїздки розійшлось «сарафанним радіо» серед сусідів.
Сміттєпереробний комплекс механіко-біологічної технології переробки, який розташований за три км від Стальової Волі, побудували у 2013-2015 роках. Замовником будівництва виступило саме місто та 11 навколишніх гмін (аналог українських ОТГ у Польщі).
Загалом завод обслуговує територію, на якій проживає 150 тис. населення, і займає площу 4,4 га. Комплекс приймає 55 тис. тонн змішаних відходів на рік, з яких близько 10 тис. тонн – вторинна сировина, що піддається переробці.
Вартість будівництва сміттєпереробного комплексу склала 22 млн євро. Як і у випадку зі Львовом, основні кошти на будівництво громада отримала від Європейського союзу – близько 80% від загальної суми.
Читайте також: «Інвестора треба любити». Що заважає будувати сміттєпереробні заводи на Львівщині?
Екскурсія заводом розпочинається з в’їзних воріт. Праворуч розташована адміністративна будівля комплексу, ліворуч – безпосередньо приміщення заводу. Перше питання, що пролунало від мешканців: «А де труби?».
Питання знітило екскурсоводів, адже комплекс механіко-біологічної технології переробки не передбачає спалювання відходів. До слова, сміттєспалювальних заводів у Польщі не так і багато, а будувались вони зі значними протестами мешканців. Представниця компанії, що побудувала завод у Стальовій Волій, Агнєшка Каспшик розповіла, що будівництво заводу «spalarnia» у Кракові, тобто сміттєспалювального заводу, погоджували 13 років.
Сміття на завод потрапляє через ваги. Місто ретельно обліковує, скільки змішаного сміття привозять сюди і скільки вторсировини з комплексу вивозять на подальшу переробку.
Спершу все сміття відправляють на конвеєр для сортування. Поляки відбирають ПЕТ-пляшки, скло, поліетилен, папір, картон, алюмінієві банки та інші метали. Частину з цих продуктів вторсировини додатково відсортовують за кольором – таким чином зростає його вартість.
До сортування долучені працівники заводу. На сортувальній лінії працює до 26 осіб, а загалом штат комплексу налічує 45 людей.
Відібране сміття потрапляє в спеціальні загони. Вторинну сировину пресують та зберігають, допоки її не заберуть на підприємства з обробки та переробки. Переробити можна 15% від усього сміття, що потрапляє на підприємство.
Читайте також: Ручне сортування. Репортаж з Чорнівського сміттєзвалища
Сміття, яке не підлягає вторинній переробці, використовують для виробництва RDF-палива. Для цього підходять відходи, що мають властивості горючих матеріалів. RDF-паливо тут використовують у роботі цементних заводів, однак перед тим його додатково збагачують для підвищення калорійності. У Стальовій Волі з загальної маси твердих побутових відходів 40% йде на RDF-паливо. Натомість у Львові, за словами директора ЛКП «Зелений Львів» Вадима Ноздрі, його частка становитиме 20-25%.
Решта сміття, а саме органічні відходи, відправляється у ферментатор – спеціальну камеру, де під впливом ферментів воно розкладається з виділенням газу, який у свою чергу переробляється у когенераційній установці. Цей біогаз завод використовує для власних потреб.
Читайте також: Не множте поклик на нуль. Коли Львів повернеться до сортування сміття
Усе, що завод не може переробити, використати для себе чи продати, потрапляє у шість тунелів – так називають місця, де з відходів роблять компост. У них сміття перебуває до 2-3 тижнів, а потім потрапляє на сміттєвий полігон чи використовується для господарських потреб міста – наприклад, під час озеленення.
У Сталевій Волі таких тунелів є шість – у Львові ж планують зробити 22-24.
Вадим Ноздря, який супроводжував групу, розповідає, що проект сміттєпереробного заводу у Львові є фактично ідентичним тому, що побачили в Польщі мешканці Знесіння.
«Єдине, що може відрізнятись, – це наявність ферментатора, який коштує 7-8 млн євро. Великої потреби у його будівництві у Львові немає. Поляки через різні "зелені фонди" ЄС отримують гроші за використання ферментатора, а у нас такого немає», – зазначив чиновник.
Окремо варто звернути увагу на санітарні норми розміщення подібних об’єктів у Польщі. Як пояснила Агнєшка Каспшик, відстань сміттєвого комплексу у Стальовій Волі до найближчого промислового об’єкту становить 15 метрів. Фактично їх розділяє смуга зелених насаджень. Рекомендована відстань до житла – 150 метрів.
Ще одне болюче питання для львів’ян – сморід, який виділятиметься у процесі переробки сміття. Приховувати тут нічого: на тій частині території комплексу, куди звозять ТПВ і де їх сортують, стоїть досить стійкий сміттєвий аромат. При цьому на сортувальній лінії запаху не чути, адже тут постійно перебувають робітники, і для комфорту їхньої праці завод встановив сучасні повітряні фільтри. Тут радше пахне гірською свіжістю, аніж антисанітарією.
Читайте також: Найщасливіші львів’яни. Як живе і про що мріє мікрорайон Знесіння
Крім цього, частиною комплексу є спеціальні відкриті біологічні фільтри.
Сміттєпереробний комплекс механіко-біологічної технології переробки у Стальовій Волій будувала фірма Сontrol Рrocess s.a. Вадим Ноздря каже, що ця компанія братиме участь у тендері на будівництво аналогічного сміттєпереробного комплексу у Львові. Як і в Україні, так і в Польщі подібні проекти викликали дискусію в середовищі місцевих мешканців. Агнєшка Каспшик зізналась, що деякі мешканці досі протестують щодо доцільності цього комплексу. Але більшість жителів міста встигла оцінити переваги переробки сміття замість його відкритого захоронення.
Читайте також: Трамвай, веломаршрут чи стадіон. Що насправді треба Винникам і Львову
Якщо у Львові таки побудуть сміттєпереробний комплекс, то він стане першим подібним в Україні. У той же час, у сусідній Польщі таких заводів є близько 150. У свій час поляки добре засвоїли важливість сортування сміття – до цього їх змусив Європейський союз та національне законодавство у сфері поводження з твердими побутовими відходами.
Не можна однозначно стверджувати, що одна екскурсія на польський завод змусить цих небагатьох львів’ян позитивно сприймати ідею будівництва сміттєпереробного комплексу у себе під боком. Навіть упевнившись, що такий завод не викидає в атмосферу тонни забруднюючих речовин, а поруч не течуть ріки інфільтратів, мешканці все рівно скептично ставляться до реалізації такого проекту у Львові. Водночас, після завершення екскурсії, одна з львів’янок сказала: «Було б добре, якби у нас побудували такий завод. Знайти б тепер ділянку для нього».
Назар Притула
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
