Тепер ніхто не може сказати, що львів'яни не відрізняють якісний продукт від халтури

955 0
Коли ми планували «Ангелів», сподівалися на високу підготовку аудиторії — не хотілось сильно розжовувати сенси. Виявилось, що це й не потрібно.
фото: УНІАН

фото: УНІАН

Пройшов майже місяць після закінчення виставки «Ангели», яка відбувалась у Палаці Лозинського і Музеї Пінзеля та за три місяці зібрала понад 30 тисяч відвідувачів. Її куратор Павло Гудімов пише, аудиторія проєкту виявилася зовсім неочікуваною та засвідчила, що у Львові та Україні є попит на високоякісні культурні проєкти.

З самого початку ми не могли передбачити, якою буде аудиторія «Ангелів». Коли ми говоримо про відвідування музеїв, є багато стереотипів. Але працюючи з Ангелами, ми побачили величезний пласт культурно-орієнтованих і ерудованих відвідувачів різних вікових категорій та професій. Для мене було неочікуваним те, що ця аудиторія майже на 80% складалася з львів’ян. Я думав, що з туристами буде хоча б 50 на 50. Аж 32 000 відвідувачів за три місяці шокували не тільки організаторів.

Проєкт «Ангели» і його ефект у Львові та Україні потребує детального осмислення — не лише команди, яка його створювала, а й тим, хто займається аналітикою культури. Очікування і потенціал аудиторії вартують уваги. Коли три роки тому ми робили проєкт «Тіні забутих предків», буквально через пів року почали з’являтись інші проекти, які так чи інакше використовували певні наші прийоми. Сподіваюсь, «Ангели», як приклад тематичного проєкту, матимуть вплив не тільки на музеї, а ще й на систему мислення — мислення певними культурними інноваційними категоріями задля об’єднання нового формату пізнання з відпочинком.

Читайте також: Інвестувати в майбутній «Океан Ельзи». Що може заробити бізнес, окрім грошей

Про «Ангелів» дуже багато писали — і компліментарні, і критичні статті, але всі вони підігрівали інтерес. Говорили про «Ангелів» ще більше. Феноменом проєкту вважаю те, що аудиторія формувалась «по любові» — люди, які відвідали виставку, рекомендували її своїм знайомим та близьким, ставилися до неї, як до частини своєї історії. Коли ми планували «Ангелів», сподівалися на високу підготовку аудиторії — не хотілось сильно розжовувати сенси. Виявилось, що це й не потрібно. Люди самі допрацьовували, додумували і допромотували виставку. Аудиторія стала співтворцем. 

Мені важко подивитись на проєкт критично. Мені взагалі важко дивитись на проєкти зі сторони — немає в мене цієї вбудованої системи, яка б дозволила дистанціюватись і оцінити його без кураторського суб’єктивізму. Я можу лише проаналізувати ті речі, які з’являються в критичному просторі. Звісно, як і будь-яка виставкова робота, «Ангели» мають певні недопрацювання. Наприклад, звучало достатньо багато критики, що деякі ключові експонати не потрапили на виставку. Це ґрунтовне зауваження: є дуже знакові для ангельської культури експонати, які перебувають на території України. Можна багато нафантазувати з точки зору «а привезіть нам Караваджо», але я чудово розумію, що нам це не під силу зараз.

Є також багато нюансів з внутрішньою кухнею, деталями. Сотня дрібниць, які довелось виправляти по ходу. І це також помічали фахівці і, можливо, любителі теж. Щодо частини звинувачень у поверховості концепції можу сказати, що ми робили проєкт достатньо популярно і не ставили за ціль глибинно досліджувати психологічні основи ангельської історії. Це була б зовсім інша кураторська ціль, проєкт мав би зовсім іншу форму і відбувся, напевно, у зовсім іншому музеї. Ми спиралися на візуальний матеріал, який був, а завдяки сучасному мистецтву та художникам, зокрема  Тіберію Сільваші та Альбіні Ялозі, доповнювали те, чого не вистачало для цілісності. Це був проєкт-фантазія на тему ангелів. Не хотів би здатися самовпевненим, але з того матеріалу, який ми знайшли, ми зробили не найгірший варіант і з задоволенням будемо продовжувати шукати форми подібних проєктів.

Читайте також: Таких вистав у Львові ще не було

У задуманій трилогії сакральні феномени переходять у культурні явища. «Ангели» — тільки перша частина. Друга — «Адам і Єва» — про Чоловіка і Жінку в прив’язці до біблійних образів. Третя — «Дедлайн» — присвячена образу смерті. Проєкти будуть відрізнятися один від одного, десь буде переважати документалістика, а десь — фантазія, тому я очікую на різні відгуки, які допоможуть зробити їх ще сильнішими і — найголовніше — поміняти кут зору на ці феномени. Око куратора зазвичай замилене — тому й потрібні кураторські групи, аби знайти інші ходи та інші рішення. 

Нещодавно мистецтвознавиця Марія Задорожна сказала мені, що тепер сам соціум буде вимагати від музеїв відповідної роботи. Зараз я побачив не просто широку аудиторію — я побачив високу планку для культурних проектів. Тепер коли я чую, що це не потрібно суспільству чи що немає людей, які могли б це оцінити, з впевненістю можу заперечити — так захищаються слабкі проєкти. Люди настільки чутливі, що, навіть не маючи академічних ступенів з культурології чи мистецтвознавства, можуть відрізнити якісний продукт від халтури. Висновок один: у Львові і в Україні є величезний потенціал культурної аудиторії, який необхідно розвивати, генеруючи високоякісні проєкти.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:

Коментарі (0)

Додати коментар