Серед нас був геній або Чому музику Мирослава Скорика люблять усі

1092 0
У ці дні багато про нього згадують і розуміють, що мали за велике щастя навчатися в нього.
фото: UNIAN

фото: UNIAN

1 червня помер український композитор і музикознавець, Герой України та народний артист України Мирослав Скорик. Його внесок у музику важко переоцінити, а твори відомі давно пози межами України. Про те, чому Скорика вважають генієм та повсюди люблять його роботи, розповідає музикознавиця Стефанія Олійник.

Мирослава Скорика називали людиною легендою. Ми справді жили в той час, коли між нами був геній та легендарна постать.

Я собі сьогодні ставила питання: «Чому так?» Є ж багато талановитих композиторів, однак легенда – лиш одна. Напевно, тому що музику Мирослава Скорика любили і розуміли всі. Зараз академічні композитори пишуть переважно для вузької аудиторії, а загалом всі слухають масову музику. Його ж музику знали і любили і одні, й інші. Це не тільки відома «Мелодія», а й «Намалюй мені ніч», обробка української народної пісні «Шуміла ліщина», яку досі виконують на «Голосі країни». Він був тим, хто писав зрозумілу музику для широкого кола. У нього є і естрадні, і джазові композиції, бо він замолоду захоплювався джазом. Так само писав серйозні твори в абсолютно різних жанрах – для оперної сцени і концертних залів для різних складів. Чимало п'єс для дітей, які вчать у музичних школах. Кожен: і музикант, і любитель, і людина, що дуже далека від музику, може знайти щось для себе.

У музиці Скорика ми віднаходимо інтонації, які походять із фольклору. У нього дуже багато таких зворотів, що видається, ніби це народна музика. Та ж сама «Мелодія». Мало хто знає, що її автор Мирослав Скорик. І то важливо, адже це і є національна композиторська школа – коли музика композитора черпає натхнення у фольклорі. Та разом з тим його стиль індивідуальний й неповторний, який ввібрав здобутки світової музичної культури ХХ століття.

Для мене показовим в історії Мирослава Скорика є і його непроста доля. Будучи дитиною, він потрапив до Сибіру, на заслання з батьками. Не раз в своїх інтерв’ю згадував голод, який вони пережили. Але коли повернувся до Львова, то почав стрімко розвиватися. Та й так, що кінорежисер Сергій Параджанов замовив йому музику для культового фільму «Тіні забутих предків», коли Скорику ще не було тридцяти. У 26 років він написав музику, яка ввійшла в історію. Це – суперталановита постать, яка одразу себе яскраво проявила. Після цього ми пам’ятаємо, що вся знімальна група зазнала переслідувань.

Із 60-х років Мирослав Михайлович також розпочав викладацьку діяльність, якою займався до останніх місяців свого життя. Кафедру композиції Львівської національній музичної академії ім. Миколи Лисенка, де я викладаю, він очолював до зими минулого року. Під його керівництвом проводили академконцерти молодих композиторів, виконували нові твори. І важко перерахувати, скільки молодих студентів він навчив за ці роки. Це сотні людей.

Тому це – людина-епоха, бо він зробив величезний вклад у нашу музику й зростив не одне покоління. Серед його учнів теж є відомі композитори: Євген Станкович, Іван Карабиць, Іван Небесний. Останній, приміром, написав музику до опери «Лис Микита».

І він був дуже людяним, чуйним до студентів. У ці дні багато про нього згадують і розуміють, що мали за велике щастя навчатися в нього.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!