Фото: Віктор Гальчинський

Фото: Віктор Гальчинський

Нетуристичний Львів: «голландські» будиночки, палац-бібліотека та костел з грамплатівками

3758 0
Палац із вуличним театром, де нині постав сквер, унікальна вулиця, якою раніше протікала Полтва, та квартал польських офіцерів – у черговій прогулянці.

Нетуристичний Львів – спецпроект Віктора Гальчинського, медіа-хабу «Твоє Місто» та будівельної компанії «Ваш Дім» про архітектуру, вулиці і визначні місця, що постали в різний час, але разом створили і продовжують формувати атмосферу та стиль справжнього Львова.

Локацією сьогоднішньої мандрівки маловідомими місцями старовинного Львова стане один з найважливіших вузлів громадського транспорту міста – район площі Петрушевича, вулиці Шота Руставелі та долішньої частини вулиці Зеленої.

Розпочнемо прогулянку від вишуканої пам’ятки сецесійної архітектури початку ХХ століття – чиншової кам’яниці банкіра Міхала Стоффа. Цей будинок, що виходить фасадом на сквер площі Петрушевича, збудували у 1906 році у стилі орнаментальної сецесії за проектом Владислава Садловського архітектурною фірмою Едмунда Жиховича.

У оздобленні будинку милують око оригінальні маскарони, вишукані металеві елементи та «плитковий» декор між вікнами.

На вхідній брамі будинку збереглася інтегрована в неї польськомовна табличка зі старою  назвою нинішньої вулиці Шота Руставелі – вулиця Яблоновських, 8.

Цю назву вулиця отримала на честь польського гетьмана Станіслава Яблоновського, який, як пише у своїй книзі «Історичні проходи по Львові» Іван Крип’якевич, у 1695 році «стояв табором» на цій околиці міста, а згодом придбав усі ці землі собі та збудував на них величний палац, поруч з яким заклав великий парк. Парк Яблоновських був відомий фестинами та театральними виставами, що відбувалися тут, а також першим на території сучасної України польотом повітряної кулі, що продемонстрував у 1792 році «хорват Моранович», а насправді професор Львівського університету Ігнатій Мартинович.

У 1822 році парк та палац купило австрійське військо та влаштувало в палаці казарми, а замість парку – плац, на якому в 1877 році відбулася Галицька крайова виставка. Палац Яблоновських, який стояв якраз перед описаним будинком №8, на жаль, не пережив Другу світову війну, і з 40-х років минулого століття на його місці розбито сквер.

Перш ніж піти на площу, пропоную перейтися трохи вперед вулицею Руставелі та помилуватися її унікальною особливістю – це єдина у Львові вулиця у двох рівнях. Так склалося історично: верхня частина вулиці завжди була дорогою, а нижнім її рівнем замість тролейбусів і автобусів понад 150 років тому текла ріка Полтва.

Також милуємося вишуканим, але занедбаним архітектурним ансамблем кам’яниць вулиці Костомарова – саме сюди у ХІХ столітті повертало русло Полтви, а у середині ХХ століття – львівські тролейбуси стрийського напрямку.

Повертаємося до скверу на площі Петрушевича, яку створили у 1930 році. Одразу ж за сквером розташована раціоналістична будівля Палацу естетичного виховання учнівської молоді. Пропри «радянськість», вона має цікаву історію – свого часу це був військовий клуб «Дім жовніра», спроектований Анджеєм Фридецьким та Стефаном Порембовичем, який мав стати головною будівлею площі. Його почали будувати у 1938 році, але так і не завершили. Добудували його під клуб управління профтехосвіти тільки у 1961 році, а у 1985 році у створеного на базі клубу палаці культури імені Гагаріна «виріс» четвертий поверх.

Бетонний фундамент на фото перед палацом – залишки постаменту пам’ятника львівському письменнику-комуністу Ярославу Галану. Пам’ятник стояв тут з 1972 року, доки площа носила ім’я Галана. У 1992 році пам’ятник демонтували та встановили камінь, що символізує досі не здійснений намір збудувати тут монумент Західно-Українській народній республіці та її Уповноваженому Диктатору, президенту Української Національної Ради Євгену Петрушевичу, на чию честь була перейменована ця площа.

Свою цікаву історію має і розташований з правого боку площі Палац спорту. Його збудували у 1932-1934 роках за проектом Леопольда Карасінського разом з критим плавальним басейном, який функціонує і досі.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Прокуратура в готелі та вілла-зоопарк

Минаємо Палац культури учнівської молоді та одразу за ним потрапляємо у світ тиші, зелені та затишку, який створюють чарівні будиночки в голландському стилі.

Ці милі вілли з гострими дахами постали тут у 20-х – 30-х роках минулого століття для польських офіцерів та урядовців на місці колишнього австрійського плацу.

На честь мешканців цієї затишної «голландської» забудови одна з тутешніх вулиць аж до 1992 року носила назву Офіцерська. Зараз це вулиця Самійленка.

Місцевість у районі площі Петрушевича та вулиці Офіцерської також історично відома як Штіллерівка – за назвою цегельні Штіллерів, яка функціонувала з 1869 року між вже відомими нам вулицями Снопківською та Тарнавського.

Це не єдина «голландська» забудова у Львові – аналогічні будиночки у той же час спорудили в іншому районі міста, теж для польських офіцерів.

Вулиця Офіцерська-Самійленка виводить на вулицю Архипенка, що будувалася наприкінці ХХ століття та раніше носила ім’я святого Яцка на честь однойменної гори, під якою вона пролягає.

Цікавих будиночків на ній не дуже багато. Це насамперед модернова кам’яниця №8 архітектора Станіслава Деца…

…та будинок №10 з оригінальним візерунком-декором.

З непарного боку привертає увагу незвичний вигляд на розкішну «офіцерську» віллу згори вулиці Самійленка.

Ще однією цікавинкою вулиці є гострокутна наріжна кам’яниця з продуктовим магазином у нижній частині та зображеннями у стилі сграфіто, збудована в 1930 році за проектом Тадеуша Врубеля. Автор зображень – К. Пьотрович.

На іншому боці будинку збереглися сліди польськомовного напису, який свідчить про те, що в будівлі колись була установа, пов’язана з кредитним будівництвом.

А це – ще один розпис у стилі сграфіто на цьому ж будинку, але вже з вулиці генерала Тарнавського, на яку ми вийшли.

З вулицею Мирона Тарнавського ми розпочали знайомство минулого разу. Перехрестя з вулицею Архипенка фактично відокремлює її долішню частину від зигзагоподібного серпантину, що веде нагору.

Рушаємо ним догори, дорогою милуючись брамою з гербом-хрестом у будинку в стилі арт-деко.

Плавно повертаємо вгору повз вигнуті раціоналістичні будиночки…

…та доходимо до оригінальної кам’яниці Феліції Рильської під номером 54. Цей будинок постав тут у 1913 році за проектом відомого архітектора Яна Новорити.

Аттик кам’яниці прикрашає барельєф «Битва гладіаторів», автором якого є скульптор Якуб Рисяк.

Якщо піти далі вгору, ми одразу опинимося у горішній частині вулиці Тарнавського поруч з вулицею Льва Толстого, із якою познайомилися минулого разу. Сьогодні ж ми повертаємо донизу, щоб познайомитися з цікавинками долішньої частини вулиці.

Ліворуч одразу ж привертає увагу кам’яниця з барельєфами богинь Флори, Помони та Діани авторства Тадеуша Врубеля, збудована у 1930 році.

За перехрестям з вулицею Архипенка милує око оригінальна дворівнева вілла з кам’яними квітами – на жаль, трохи спотворена закладеним цеглою балконом.

Перлинами нижньої частини вулиці є розкішні будинки №13 та №15,

а також цікаво декорована кам’яниця навпроти.

Далі виходимо на вулицю Зелену. Тут на перехресті з вулицею Тарнавського привертає увагу наріжна кам’яниця з барельєфом «Свята Трійця коронує Божу Матір»

Повертаємо наліво у напрямку центру та за кількадесят метрів дивимось уважно на лівий бік вулиці, де за старовинною огорожею серед дерев та кущів причаївся маленький старовинний палац, збудований у стилі класицизму в 1840 році. Цей палац пережив всі перебудови вулиці. Зараз це Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека.

Першим архітектором палацу був Вільгельм Шмід, який перебудовував палац двічі – у 1843 та у 1854 роках. Третю перебудову палацу здійснив у 1910 році архітектор Едмунд Жихович. Власниками палацу було чимало шляхетних родин, а педагогічна бібліотека тут відкрилася ще у 1926 році і не функціонувала тільки під час німецької окупації, коли до 1943 року тут квартирував штаб італійського гарнізону Львова. Палац прикрашений рельєфами з сюжетами полювання Артеміди та рельєфи, що зображають путті з гірляндами.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Львівська горгулья, дім з химерою та місто-сад

Далі бачимо вишукану будівлю школи № 6. Цей будинок споруджено у 1911-1913 роках на фундаменті колишнього палацу Замойських за проектом Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського для науково-виховного закладу для дівчат Софії Стржалковської.

Справжня краса цієї будівлі відкривається лише зсередини шкільного подвір’я.

Будівля школи цікава скульптурами «Життя» та «Мистецтво» в стилі «ар деко» роботи Зіґмунта Курчинського. Також під час реставрації у 2008 році тут віднайшли та відновили зображеннями гербів Польщі, Литви та Русі зі смальти та венеційського скла.

Навпроти школи, на непарному боці вулиці, розташована цікава віллу з різьбленою верандою. Це вілла родини графів Цетнерів, чия графська історія починається з белзького воєводи Ігнація Цетнера. У Львові є навіть парк, місцевість та вулиця Цетнерівка.

Цю ж віллу у первісному вигляді зберегти, на жаль, не вдалося – за свідченнями спільноти «Архітектура Львова», під час реконструкції веранди із заміною вікон на пластикові знищили вітраж. Але вишукане дерев’яне різьблення все ще милує око перехожих.

Минаємо самотню чиншову кам’яницю з вежею між школою №6 та будинками площі Петрушевича…

… розкішний житловий будинок на розі Зеленої та Конопницької...

… та завершуємо сьогоднішню подорож біля костелу святої Урсули, що був збудований на межі XVII-XVIII століть для ордену домініканців-обсервантів. У 1874 році костел було передано німецькій лютеранській громаді.

Сучасного вигляду костел набув у 1878 році, коли до 100-річчя діяльності лютеранської громади його перебудували за проектом Йозефа Енгеля та встановили над входом горельєф із зображенням янгола над гробом Господнім, що сповіщає про воскресіння Христа. У радянські часи костел використовували як склад грамплатівок, зараз його використовує протестантська громада.

Віктор Гальчинський

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Проект створено за підтримки компанії «Ваш Дім» та житлового комплексу Villa Magnolia Spring – унікального житлового комплексу, головною особливістю якого є концепція сучасної європейської архітектури через вдосконалення давніх традицій будівництва у Львові польського та австрійського періоду.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Нетуристичний Львів