Фото: Віктор Гальчинський

Фото: Віктор Гальчинський

Нетуристичний Львів: казковий будиночок, вілла віце-президента міста й таємнича стайня

8206 0
Під час чергової прогулянки Tvoemisto.tv рекомендує зазирати у під'їзди та двори, адже там заховані справжні перлини старого Львова. А також рекомендуємо оглядовий майданчик, з якого видно незвичну панораму центральної частини міста.

Сьогоднішня мандрівка подарує зустріч з таємничими закутками старого міста, що розташовані буквально за кілька метрів від звичних туристичних шляхів. Розпочнемо з перехрестя вулиць Коперника та Стефаника, а якщо точніше – від будинку-палацу Львівської картинної галереї, що був споруджений у 1870-х роках архітектором Філіпом Покутинським для графині Ізабелли Дідушицької.

 

Цей будинок знаний також тим, що з 1894 року він належав журналісту, редактору Gazety Lwowskiej та політику Владиславу Лозинському. Міська картинна галерея розташовується тут з 1914 року.

З правого боку вулиці розташована велична будівля Наукової бібліотеки ім. Стефаника Національної академії наук України – колишній Оссолінеум для величезної колекції книг Оссолінського. Граф Юзеф Максиміліан Оссолінський заснував і збудував Національний заклад імені Оссолінських на місці руїн духовної семінарії. Нинішній вигляд будинок має з 1854 року. 

З лівого боку вулиці, одразу ж за будинком-палацом Львівської картинної галереї, є малопомітний заґратований вхід у двір.

Цей вхід веде до колишнього управління маєтків графа Романа Потоцького. Будинок зведений у стилі раннього французького бароко архітектором Юліушем Цибульським.

У внутрішньому дворі цього будинку захований ще один маленький будиночок із червоної цегли. На задньому плані – палац Потоцьких.

З цього двору будинок управління маєтків увінчує цікава вежа.

Повертаємось назад та минаємо пам’ятник письменнику Василю Стефанику біля нинішнього входу до Оссолінеуму…

…і милуємося кам’яницею з елементами готики на фасаді навпроти, що збудована за кошти графа Леона Сапєги архітектором Адольфом Куном у 1870-х роках. Цей будинок теж має два двори, але вже не такі цікаві, як попередній.

Йдемо далі та завертаємо праворуч на вулицю Чайковського, де нас очікує крутий поворот догори.

Нагорі вулиця впирається у сходи, звідки відкривається незвичний вигляд на центральну частину міста.

Сходи ліворуч можуть вивести на знамениту Цитадель, але це величне і сумне місце ми відвідаємо під час наступної прогулянки. Зараз крокуємо прямо і з лівого боку минаємо перебудовану колишню віллу «Засвіття», яка на початку ХХ століття була улюбленим місцем спілкування однієї з груп молодих польських літераторів.

Минувши високий мур колишньої вілли, повертаємо ліворуч на вуличку Каліча Гора, що відома ще з XV століття. Свою назву вона отримала через те, що колись тут жили бідні люди та люди з інвалідністю.

Пройшовши донизу, виходимо на незвичної форми дворівневе трикутне перехрестя з вулицею Глібова, і увагу миттєво привертає розкішна вілла-палац на ім’я «Палатин».

Ця вілла спочатку будувалася за проектом Едмунда Кьолера на замовлення Владислава Чарновського і мала первісну назву «Затишок». Другий власник – професор Львівської Політехніки Пьотр Хмельовський, який придбав її у 1893 році, замовив перебудову вілли відомому архітектору Альфреду Каменобродському, після чого будівля суттєво збільшилася та набула сучасного вигляду, зберігши середньовічний стиль і отримавши нову назву «Палатин» – імовірно, завдяки розташуванню на крутому підйомі, подібному до римського пагорбу Mons Palatius.

Вілла «Палатин» також відома тим, що тут з 1910 до 1915 року жив Тадеуш Рутовський – журналіст та віце-президент Львова, який вручив символічні ключі від міста російському війську у 1914 році та виконував обов’язки керівника Львова під час російської окупації.

Якщо спуститися трохи нижче вулицею Каліча Гора, можна побачити зменшену копію вілли «Палатин», на якій зберігся номер і напис з початку ХХ століття. Ця споруда поруч із віллою була призначена для консьєржа і використовувалася для охорони та обслуговуючого персоналу.

Майже навпроти вілли «Палатин», на вулиці Глібова, розташований величний будинок за номером 15, збудований у 1890 році .

Ця кам’яниця з вежами та левами спочатку була власністю архітектора Юліана Цибульського. У різний час тут жили український композитор Анатоль Вахнянин, голова Наукового товариства імені Шевченка Кирило Студинський, співзасновник «Пласту» Олександр Тисовський та відомий український композитор Анатолій Кос-Анатольський. У дворі кам’яниці причаївся будиночок із ламаного каменю, який свого часу був стайнею, а згодом став фотостудією.

Потрапити до таємничого дворика можна через під’їзд із яскравими розписами та внутрішні двері з орнаментами на склі.

З популярністю «казкового будиночка» у дворі мешканці будинку намагаються боротися ось такими оголошеннями.

Продовжуємо йти вулицею Глібова та милуватися її оригінальними житловими кам’яничками початку ХХ століття.

На розі привертає увагу будинок з оригінальним рослинним орнаментом. Він був збудований у 1906 році за проектом відомого архітектора Тадеуша Обмінського, а автором ліпного декору став не менш знаний скульптор Теобальд Оркасевич.

Йдемо донизу маленькою вуличкою Євгена Поповича.

Найцікавішими її спорудами є неоренесансна кам’яниця з червоної цегли, збудована у 1896 році за проектом архітектора Подгородецького, та сусідній неоготичний будинок 1909 року, у якому колись розміщувалася школа святого Йозефа.

Наприкінці вулиці, глянувши ліворуч, милуємося куполом житлового будинку на вулиці Мартовича…

…та повертаємось до всім відомих туристичних шляхів, завершуючи мандрівку на проспекті Шевченка біля пам’ятника українському історику та політику Михайлові Грушевському.

Віктор Гальчинський

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Нетуристичний Львів