Умовне фото / Unsplash
Не багато існує слів, які були б настільки заїждженими і спотвореними у нашому сприйнятті. Всі традиційні християни знають, що «піст – час покаяння», тож почнемо із нього.
Відправною точкою для християнського розуміння покаяння є, здавалося б, самозрозумілий заклик Христа «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» (Мт 3:2). Однак, що він насправді означає?
Часто наше розуміння визначають слова, терміни, якими ми висловлюємо ті чи інші складні поняття.
У слов'янських мовах слово «покаяння» начебто походить від кореня «ціна» і означає «відплачувати, карати, картати, дорікати».
У романських (repent, regret) і германських (reuen) мовах воно означає «жаліти, сумувати, відчувати муки (сумління)"...
Не знаю вже, як і чому так сталося, але ці значення цілком відходять від первинного біблійного «задуму» цього поняття, тобто від того значення, яке в нього вкладав Ісус чи старозавітні пророки. Мабуть, тут проявилася типова тенденція – коли «релігія» (як комплекс архаїчних уявлень і страхів людини щодо Бога, світ і себе) перемогла Євангеліє («добру новину» Бога про себе, світ і людину).
Читайте також: У Львові відкрили меморіальну таблицю Блаженнішому Любомиру Гузару. Фото, відео
Біблійне значення слова, як давньоєврейською у Старому Завіті, так і грецькою у Новому, зовсім інше.
Воно означає «змінити думку, пере-думати, пере-осмислити». Христова meta-noia – це про переміну способу мислення і життя. Це слово не зі сфери самоаналізу, копирсання у собі, емоцій (жалю/смутку), і тим більше – самокартання і самобичування. Воно – про рух вперед, творення і оновлення життя: «Ось творю все нове!» (Одкр 21:5). Воно не про сум гріха, а про радість спасіння. Саме цей радісний аспект покаяння часто згадується в наших літургійних текстах.
Звісно, щоб розірвати порочне коло зла, треба його усвідомити, пережити жаль за нього і відразу до нього, іноді – надолужити вчинену кривду. Все це теж є частиною «покаяння». Та головна його сутність – позитивна, радісна: це активна зміна життя на краще.
У Євангелії Господь ніколи не здійснює розбору минулих гріхів людей, яких прощає, а завжди немов починає їх життя з нової точки відліку: «Старе минуло, ось – настало нове» (2 Кор 5:17).
Читайте також: Великодній піст. Чи справді важливо обмежити себе в їжі?
Великий Піст в уяві багатьох людей – це якийсь сумний і понурий час. Відмовитися від цього, стриматися від сього, перестати робити те і те... Іноді мені це нагадує поширені у нас видання Біблії в такій чорній, депресивній палітурці. Всередині – Слово Життя, але люди обернули його в якусь темну, «покутну» обгортку.
А може Піст – це нагода не стільки перестати робити щось «приємне», як ще й почати робити щось добре? Поглянути на себе і людей по-новому? Спробувати жити по-іншому, ніж звикло? Вириватися з буденності? Відчувати і усвідомлювати Бога поруч?
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
_____________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
