фото: kafanews.com
Львівські перевізники вирішили запровадити оплату за проїзд для пенсіонерів за віком, посилаючись на критичний стан підприємств. Львівська міська влада назвала такий крок порушенням закону і звернулася до «Укртрансбезеки» по роз’яснення. Голова Асоціації перевізників Львівщини Іван Велійка вважає, що перевізники діють в рамках чинного законодавства і наголошує, що до досягнення компромісу з міською владою Львова пенсіонери платитимуть за проїзд.
2000 року Верховна Рада ухвалила закон, на який ніхто не звертав уваги, поки ситуація з пасажирськими перевезеннями не дійшла до точки кипіння – «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». В ньому чітко написано, що пільги на житлово-комунальні послуги, послуги транспорту та зв’язку встановлюються виключно законами України. Впродовж шести місяців після того, як закон набув чинності, Кабінет Міністрів повинен був привести всі свої акти у відповідність до законодавства. Але не зробив цього.
Для перевізників питання пільгового проїзду загострилось після того, як 2015 року набув чинності закон про скасування пільг для низки категорій. Тоді Кабінет Міністрів знайшов постанову уряду Леоніда Кучми 1993 року, про яку всі забули, але так і не скасували. Саме ця постанова зробила можливим засилля пільговиків у транспорті загального користування.
Читайте також: Міськрада поскаржилася Укртрансбезпеці на приватних перевізників Львова
До того ж, парламент фактично відмовився фінансувати пільги, роздані людям. Із державного бюджету вилучили статтю про компенсацію втрат пасажирським автоперевізникам, легким порухом переклавши цей тягар на органи місцевого самоврядування. Йдеться про великі суми, а місцеві бюджети не безрозмірні.
Сьогодні у Львові більше половини людей, які користуються громадським транспортом, не платить за проїзд. Це ненормальна ситуація, яка триває вже три роки. У Львівській області 688 тисяч пільговиків, із них 505 тисяч – пенсіонери за віком. В обласному центрі 165 тисяч пільговиків, із них 125 тисяч – пенсіонери за віком.
Якщо припустити, що кожен пільговик користується громадським транспортом раз на тиждень у Львові та раз на місяць в області, сума збитків перевізників однаково становитиме 450 мільйонів гривень. Перевізники фінансують пільги, роздані людям державою.
Ми не сподіваємося, що пенсіонери почнуть платити за проїзд і автотранспортні підприємства стануть фінансово стабільними. Але хотіли б, щоб пенсіонери їздили громадським транспортом за необхідності, а не на екскурсії в години пік. До того ж, за статистикою, до 30% пенсіонерів працює й отримує зарплатню на додачу до пенсії. Чи справедливо, що вони мають змогу їздити безкоштовно, тоді як інші пасажири платять за проїзд?
Читайте також: Вибір між безпекою і зарплатнею. Слово на захист перевізників
Комунальне АТП-1 купує автобуси за бюджетні гроші, тож може ухвалити рішення про безкоштовний проїзд пенсіонерів за віком саме на цих маршрутах – але не на тих, які обслуговують приватні перевізники.
Ми вже кілька років пропонуємо різні варіанти розв’язання цієї проблеми, але не знаходимо розуміння. Єдиний крок назустріч перевізникам місто зробило 2015 року, впровадивши проект безкоштовного проїзду пільговиків із десятої до шістнадцятої години. Це було дуже розумне рішення, але його скасував суд за позовом громадської організації.
Останнім часом між перевізниками та владою налагодився доволі конструктивний діалог. Але, доки альтернативне рішення не знайшли, автопідприємства діятимуть за законом. А закон пільги на безкоштовний проїзд пенсіонерам за віком не дає.
І я не розумію, яких пояснень просить заступник міського голови Львова Сергій Бабак від «Укртрансбезпеки»: в законі все написано чорним по білому. «Укртрансбезпека» повинна стежити за дотриманням законодавства у транспортній сфері, а штрафувати перевізників означало б карати їх за виконання закону. Це нонсенс.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
