Історія «Львівської політехніки» почалася ще в ХІХ столітті зі створення школи, а в 2021 році університет увійшов в ТОП-25 найкращих вишів світу. Вже завтра там відбудуться вибори нового ректора, після того як Юрій Бобало очолював університет 18 років. «Твоє місто» пригадує історію політеху, чим він славиться й розповідає, хто вже зовсім скоро може стати новим ректором.

Історія «Львівської політехніки»

Національний університет «Львівська політехніка» — це 18 навчально-наукових інститутів, 10 коледжів, науково-дослідна частина, студентське містечко, науково-технічна бібліотека, видавництво університету і не тільки. У 1939 р. політехніку реорганізували у Львівський політехнічний інститут. А у 1993 р. він отримав найвищий рівень акредитації і статус університету. Тут навчається близько 34 тис. студентів. Кожного року він є одним із найпопулярніших серед абітурієнтів. Зокрема, під час вступної кампанії 2024 року вступники найбільше обирали спеціальності «Менеджмент», «Психологія», «Маркетинг», «Кібербезпека» та «Право».

Цей університет є одним з найвідоміших і найстаріших технічних закладів вищої освіти України та Східної Європи. Політехніка є університетом трьох століть – ХІХ, ХХ і ХХІ. Історія виникнення розпочалась з 1816 року, коли за указом австрійського цісаря Франца Йосифа була утворена трикласна реальна школа, яку в 1844 році австрійський уряд реорганізував у Технічну академію. Вона була в будинку на теперішній вул. Вірменській. Пізніше уряд ухвалив рішення збудувати нове приміщення для академії – на вул. С. Бандери, де зараз і розташований головний корпус університету. Його та інтер’єр будівлі у стилі неокласицизму спроєктував Юліан Захарієвич. В 1873 році проєкт був затверджений, а в жовтні 1877-го спорудження будівлі завершили. 

Головний корпус університету 

Корпус університету прикрашають масивні високі колони, просторі вікна та композиція алегоричних скульптур, які символізують Інженерну науку, Архітектуру та Механіку. Саме ці основні факультети, початково знаходились у будівлі. Нижче скульптур можна побачити Латинський надпис «Litteris et Artibus», який перекладається як «Наукам та ремеслам». У листопаді 2024 року головний корпус університету визнали пам’яткою національного значення.

Читайте також: Таємниці підземних переходів Львівської політехніки

На другому поверсі розташована велика актова зала – одне з найкрасивіших приміщень в університеті. Вона прикрашена одинадцятьма картинами за ескізами польського художника  Яна Матейка — «Тріумф прогресу», які зображають цикл сцен розвитку людської цивілізації.

У 2015 році в університеті розпочались реставраційні роботи актової зали. Головним завданням було повернути втрачений вигляд головного приміщення університету, бо тут колись була зала засідань великого сенату.

Також унікальним є читальний зал старої бібліотеки. Там реставраційні роботи розпочали в 2018 році. Відомо, що у Європі є лише два схожих зали в старих італійських університетах. 

Не менш цікавими є підземні переходи, які поєднують головний корпус (вул. Бандери, 12), 2-ий (вул. Карпінського, 6) і 4-ий (вул. Митрополита Андрея, 5) навчальні корпуси та їдальню Нацуніверситету «Львівська політехніка», які почали відновлювати за три дні до початку повномасштабного російського вторгнення. Це система площею близько 1200 метрів квадратних і протяжністю понад 300 метрів. Переходи збудували в 1970-их роках у розпал холодної війни. Її втіленням зайнялося студентське проєктно-конструкторське бюро, яке спланувало й левову частку баз відпочинку в Карпатах та в Криму. І під час російсько-української війни вони знову стали актуальні. 

Читайте також: Один з львівських вишів увійшов до рейтингу найкращих університетів світу

До слова, «Львівська політехніка» є одним із найефективніших вишів України. Зокрема, в 2021 році університет увійшов у топ-25 найкращих світу за двома напрямами – Co-Publications With Industrial Partners та International Joint Publications, а 2025 році зайняв четверте місце у міжнародному рейтингу SCImago Institutions Rankings 2025.

Ректор «Львівської політехніки»

З 2007 року університет очолював Юрій Бобало, учений у галузі радіотехніки, кандидат технічних наук (1985), доктор технічних наук (2010), професор. Заслужений працівник освіти України, а також лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Наукові інтереси Юрія Бобало зосереджені в галузі надійнісного проєктування радіоелектронної апаратури. Він є автором понад 130 друкованих праць, серед яких навчальні посібники та підручники. Під його керівництвом захищено 4 кандидатські дисертації.

13 листопада 2012 року він отримав науковий ступінь доктора honoris causa Вроцлавської політехніки.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

________________________________________________________________________________________________________________________