Після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі в 2016 році Львів опинився перед потребою знайти системне рішення для утилізації своїх відходів. Тоді вперше заговорили про власний сміттєпереробний завод – символ екологічної відповідальності та нової міської політики. Минуло багато часу, терміни будівництва не раз відсували, а 7 жовтня цього року стало відомо, що поліція відкрила кримінальне провадження через можливі зловживання під час реалізації проєкту. Головне питання залишається незмінним: коли Львів, нарешті, матиме свій завод, який, до речі, вирішуватиме далеко не всі питання з переробкою різних відходів?

Запустити львівський завод з переробки твердих побутових відходів обіцяли ще наприкінці 2023 року. Потім дедлайн кілька разів переносили – спершу на лютий 2025-го, згодом на серпень. Та навіть попри обіцянки, підприємство досі не запрацювало. На початку цього року готовність об’єкта оцінювали у 80%. До речі, будівництво триває з 2021 року, за цей час вартість проєкту зросла на майже 13 млн євро (з початкових 35-ти до близько 50 млн).

7 жовтня територію заводу охопила пожежа. Того самого дня стало відомо, що поліція відкрила кримінальне провадження. Під підозрою опинилася польська компанія-підрядник Control Process S.A. та посадовці Львівської міської ради. За версією слідства службовці міськради могли організувати схему розтрати коштів. Також правоохоронці з’ясовують, чи не отримав підрядник гроші за дорогі матеріали, замінивши їх дешевшими.

Як виникла ідея будівництва, хто стоїть за проєктом і чому запуск заводу постійно відкладають, поки Львів щодня продукує сотні тонн відходів і вивозить на різні полігони – читайте в матеріалі.

Від трагічної пожежі до зони з квітами і полем для гольфу

Історія одного з найгучніших міських проєктів у Львові – сміттєпереробного заводу – бере свій початок від трагічної пожежі на полігоні твердих побутових відходів (ТПВ) у Великих Грибовичах, який працював з 1960 року як загальноміське сміттєзвалище. Це було фактично єдине офіційне місце, куди звозили відходи зі Львова та навколишніх сіл. 

Проблему його закриття та будівництва сміттєпереробного заводу місто обговорювало ще з кінця 1990-х. За цей час різні компанії пропонували свої рішення, але жоден проєкт не був реалізований. У 2011-му мешканці Грибовичів перекрили дорогу сміттєвозам, протестуючи проти перевантаженого полігону. Проблема набула ще ширшого масштабу в травні 2016 року, коли на його території спалахнула пожежа, стався обвал твердих побутових відходів, унаслідок чого під завалами загинули рятувальники. В 2021 році Верховний Суд визнав Львівську міську раду винною у бездіяльності через використання Грибовицького сміттєзвалища. 

Площа самого Грибовицького полігону – близько 38 гектарів, як 60 футбольних полів. Упродовж десятиліть на звалищі накопичувалася величезну кількість побутових відходів, зливи інфільтратів і небезпечних речовин. Загалом там було близько 14,3 млн тонн відходів.

Після цього в 2020 році у місті взялися рекультивувати територію полігону: спершу збудували станції механіко-хімічної очистки, де очищуються фільтрати, створили лагуну, де збирається фільтрат, відтак візьмуться за створення зеленої зони з простором для відпочинку ветеранів.

Триває другий етап рекультивації – наприкінці вересня мембрану, яка вкриває купол, уже засипали родючим ґрунтом і почали засівати спеціальними сортами трав із Данії та Нідерландів, яку закупив підрядник. Наступним кроком тут стане облаштування поля для гольфу.

Загалом друга фаза рекультивації передбачає повне озеленення території: висівання спеціальної газонної трави, яка захищає ґрунт і утримує його. Третій етап передбачає висаджування низькорослих кущів і квітів. Поточна біологічна фаза, яка обійшлася в 8,4 млн євро, фінансується кредитними коштами від Європейського банку реконструкції та розвитку. Вона вже виконана на більш ніж 70%. 

Докладніше про рекультивацію можна прочитати тут.

А що робити зі сміттям далі?

Після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі місто зрозуміло: «латати» старі проблеми більше не можна. Львову потрібен проєкт, який стане не просто полігоном нового зразка, а чимось сучасним, безпечним і довговічним – таким, що не спалахне знову через кілька десятиліть.

Тож уже 2016 року депутати міської ради погодили кредит на рекультивацію старого звалища, будівництво нового заводу і грант на модернізацію очисних споруд «Львівводоканалу».

У 2017 році Львівська міськрада підписала угоду з французькою компанією Egis. Згідно з нею місто отримало грант на 650 тисяч євро, щоб компанія підготувала проєктну документацію для рекультивації Грибовицького звалища та будівництва сміттєпереробного заводу.

Однак ідея не всім сподобалася. Мешканці району, побоюючись екологічних ризиків, не раз виходили на протести, перекривали дороги та зверталися до суду. Попри це, проєкт пройшов державну експертизу й отримав позитивний висновок Мінекології про безпечність.

У березні 2018 року французи представили публіці готовий проєкт механіко-біологічного комплексу на вул. Пластовій, 13. Завод мав переробляти до 250 тисяч тонн сміття на рік (майже стільки ж Львів продукує), мати автоматизовані сортувальні лінії, окремий цех для виготовлення палива з відходів і залишати після себе мінімум сміття.

Важливо уточнити, що механіко-біологічний комплекс мав би зменшити обсяг відходів, які піддаються захороненню, і зробити процес максимально екологічним. Тобто сміття спершу мають перевантажувати, далі сортувати, відокремлюючи скло, пластик, метал і папір, а органічні рештки висушувати або ж компостувати. Решту перетворювати на RDF-паливо, яке можна спалювати на цементних заводах або ТЕЦ. На полігон мало б потрапляти не більш ніж 10–15% безпечних залишків.

«У нас – переробний завод! Будуть залишки, і баласт цей становитиме до 30 відсотків від загальної кількості сміття. Якщо на нашу територію завезли тонну сміття, то після обробки вивезуть до максимум 30 відсотків біологічно неактивного матеріалу: така собі чорна земля з камінням, залишками кераміки, будівельне сміття… Це на бажання також можна відсортувати й використати, але можна вивезти на полігон, бо воно не матиме ніякого біологічного ефекту», – розповідав на початку 2022-го тодішній керівник ЛКП «Зелене місто» Тарас Калужний.

Не заводом єдиним

Сміттєпереробний завод у Львові будують у сусідстві зі старими очисними спорудами «Львівводоканалу», зведеними ще в 60-х роках. Тобто тут уже є інфраструктура для роботи з відходами і водою, а поруч можна переробляти органічну частину сміття й відразу використовувати біогаз для виробництва електро- й теплової енергії.

Разом із заводом зводять біогазову станцію, яка має запрацювати до кінця 2027 року. На ці два проєкти – реконструкцію очисних споруд і біогазову станцію – передбачили 70,3 млн євро від донорів і міста, серед яких NEFCO, Impact Fund Denmark, SIDA, EBRD, E5P, уряд Словенії. Львів додає свої 6,8 млн євро, повідомляли «Твоєму місту» у «Львівводоканалі» у відповіді на офіційний запит.

У липні місто отримало 22,2 млн євро безповоротного гранту на часткову реконструкцію очисних споруд разом із оновленням пісковловлювачів, первинних відстійників, насосного обладнання, аераторів та систем автоматизації, а також будівництво біогазової станції.

Модернізація та запуск станції дозволять:
– ефективніше очищати стічні води;
– зменшити забруднення Полтви та Балтійського моря;
– повторно використовувати осад замість викидання;
– скоротити обсяги викидів парникових газів;
– зробити «Львівводоканал» енергоефективним і менш залежним від електрики.

Повертаючись до заводу: хто і як взявся за його будівництво 

Щодо заводу з переробки сміття, кредит на його будівництво надав Львову Європейський банк реконструкції та розвитку, відповідно, сам міжнародний тендер проводила також ця організація. Спочатку переможцем оголосили консорціум із нідерландської WTT Netherlands BV та литовської Axis Industries UAB. Та в підсумку контракт дістався польській Control Process S.A.

Нідерландці не залишилися в тіні: намагалися оскаржити результати тендера в українських судах, але програли в усіх трьох інстанціях. Згідно з матеріалами справи консорціум справді виграв перший тендер, проте польська компанія подала скаргу до ЄБРР, і банк на час розгляду наказав міськраді призупинити підписання договору.

Згодом Європейський банк вирішив задовольнити скаргу Control Process S.A. і провести тендер повторно. Консорціум із нідерландської та литовської компаній вчасно не оформив банківські гарантії, необхідні за правилами ЄБРР, а також не продовжив терміну дії тендерної пропозиції, попри кілька листів-нагадувань від ЛКП «Зелене місто».

У підсумку переможцем другого тендера визнали саме польську компанію, і цього рішення вже не оскаржували в судах. Control Process S.A. є одним із найбільших гравців на польському будівельному ринку. Заснована в Кракові у 1991 році, компанія працює у нафтогазовому, енергетичному та природоохоронному секторах, а також у хімічній, металургійній і харчовій промисловості.

Будівництво заводу станом на 31.07.2024 / ЛМР

Журналісти сайту Zaxid.net, видання, наближеного до мера Львова Андрія Садового, покликаючись на місцеві польські медіа, опублікували інформацію про те, що співпрацю з Control Process нібито вже визнавали «проблематичною». Зокрема, на початку серпня 2024 року місто Страховіце Свентокшиського воєводства Польщі розірвало із компанією контракт на будівництво установки з рекуперації енергії через нібито помилки в проєкті, її борги перед субпідрядниками, а також невчасне отримання необхідних дозволів і документів. 

Крім того, видання Fonda.PL писало про ймовірне зловживання компанії на об’єкті будівництва установки для вилучення фосфору зі стічних вод у селі Цельца. А Gazeta Polska в 2020 році писала, як три ґміни (Ловіч, Коло і Яроцін) заявили про порушення, пов’язані з роботою групи Control Process, яка отримувала підряди з реконструкції очисних споруд у них.

А як щодо грошей?

Контракт із польською компанією Control Process S.A. на будівництво сміттєпереробного заводу у Львові підписали ще в травні 2021 року. Початкова вартість проєкту становила 34,814 млн євро:

– 10 млн євро гранту від Східноєвропейського фонду з енергоефективності та навколишнього середовища на обладнання; 

– 14,7 млн євро кредиту від ЄБРР на проведення робіт;

– 10 млн євро з міського бюджету на проведення робіт (як виявиться згодом, з них 3,555 млн євро були дефіцитними).

Окремо варто згадати ще одну статтю витрат, яку зазвичай не включають у загальну суму. Це 1,2 млн євро (41 млн 239 тис. грн) із міського бюджету на підготовчі роботи в 2020 році. Тоді підрядником було українське ТОВ «НВП Шляхбуд» із Рівного, яке вже двічі вигравало тендери від «Зеленого міста». Саме ця фірма раніше потрапляла в журналістські розслідування та до «Чорного списку» Антимонопольного комітету за спотворення результатів публічних торгів.

Утім, на цьому витрати не закінчилися. Через початок повномасштабного вторгнення й необхідність додаткових робіт місту довелося взяти ще один кредит на 718 млн грн у вересні 2024 року. Зі слів керівника ЛКП «Зелене місто» Олександра Єгорова, це фактично ще 12,947 млн євро:

– 2,947 млн євро на покриття індексації цін;

– 10 млн євро на додаткові роботи, які спочатку не входили до проєкту, зокрема на електричну підстанцію, захисну споруду, очисні споруди для стоків та мережі водопостачання й каналізації.

Кредитні кошти від «Ощадбанку» мали покрити саме ці додаткові витрати та заповнити вже згадану прогалину на 3,555 млн євро з міського бюджету для фінансування вартості контракту.

«Винні ви! – Ні, ви!»: що пішло не так?

Здавалося, попри затримки, комунікація між містом і підрядником працює без проблем. Принаймні публічно. Та ситуація загострилася, коли у Львівській міськраді заявили про можливе розірвання контракту. Водночас представник Control Process S.A. Кшиштоф Хабієр у коментарі «Твоєму місту» попереджав, що такий крок може поставити під сумнів фінансування проєкту Європейським банком реконструкції та розвитку. У підсумку роботу з підрядником продовжили, і вже на початку цього року мер Львова відзвітував про 80% виконаних робіт.

Останній конфлікт між містом і підрядником став публічним 13 серпня цього року – безпосередньо під стінами Ратуші.

Усе почалося після того, як на початку серпня Львівська міська рада звернулася до прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска з проханням вплинути на підрядника, якого мер Андрій Садовий назвав «найскладнішим за весь час». Голова тимчасової контрольної комісії ЛКП «Зелене місто» Назарій Бербека повідомив, що ще в травні 2025 року підрядники запевняли: обладнання доставлене, роботи будуть завершені вчасно. «Обладнання є, та його не монтують. Усі роботи можна було вже закінчити, але видається, що ніхто не має такого бажання», – констатував Бербека.

У Control Process S.A. у відповідь заявили, що затримка сталася через місто та комунальне підприємство «Зелене місто». За версією компанії Львів не підготував об’єкт належним чином – не підключив трансформаторну станцію, не завершив будівництва доріг, паркінгів, допоміжних споруд та мереж водопостачання й каналізації.

«У 2025 році було розпочате арбітражне провадження FIDIC проти міста Львова. Арбітром став Роберт Верт. Рішення DAB від 18 липня 2025 року містить дев’ять ключових пунктів, щодо яких місто програло», – повідомили в компанії.

Водночас у міськраді стверджують, що підрядник постійно «вигадує нові причини, щоб уникнути роботи». Заступник мера Андрій Москаленко додав, що з електропостачанням компанія маніпулює: «Контракт чітко визначає, що підключення електроенергії – справа замовника. Отже, має відбутися тендер. Цього року він відбувся, компанія визначена. Але Control Process S.A. ні юридично, ні фактично не допускає до робіт. Вони могли б виконати їх, однак немає юридичної підстави».

До речі, редакція «Твого міста» 19 серпня планувала з цього приводу публічну дискусію, однак польська компанія-підрядник в останній момент відмовилася брати участь. 

Докладніше про це читайте тут.

Важко сказати, що саме стало головною причиною постійних затримок у будівництві заводу з перероблення ТПВ: повномасштабне вторгнення росії, суперечка з польським підрядником, недосконалість початкового проєкту чи всі ці фактори загалом.

Не варто забувати й про фінансовий бік справи: кредити, хоч і на вигідних умовах, треба повертати. Львівській громаді доведеться розраховуватися 13 років з Європейським банком реконструкції та розвитку та ще 5 років із «Ощадбанком», який дав додаткові кошти. Щороку з міського бюджету треба буде виділяти гроші на погашення основної суми й відсотків, і робити це вчасно, що передбачено договорами.

Ще одне питання, яке, здається, не має комплексного вирішення: що робити з усім іншим сміттям? Побутова техніка, меблі, залишки будматеріалів після хатнього ремонту, медичні відходи – все це теж щодня з’являється в місті, а їх вивезенням, утилізацією та сортуванням займаються різні компанії. Тому завод, який іще будують, може вирішити лише частину проблеми – утилізацію звичайних побутових відходів. Але його ніяк не добудують…

Через конфлікт та відкриття кримінального провадження зараз ніхто точно не скаже, коли Львів зможе самостійно переробляти побутові відходи, а його вартість вже і так з початкових 35-ти зросла до близько 50 млн євро. Попри все, цей об'єкт мав би стати не просто інженерним рішенням, а підтвердженням того, що місто може не просто вирішувати свої проблеми, а й доводити великі проєкти до кінця.

Софія Шавранська

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.