Очільник Оболоні Кирило Фесик про укриття та проєкти в районі. Велике інтерв’ю
Кирило Фесик на цій посаді вже більш ніж три роки – із 18 травня 2020-го. Народився у Києві 1986 року. У 2002 – 2007 роках навчався за спеціальністю правознавство в КНУ ім. Тараса Шевченка, здобув ступінь кандидата юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. В 2013 році став співзасновником адвокатського об'єднання «Mitrax», за час його керівництва компанія потрапила до переліку 50 найкращих юридичних компаній України. До призначення на державну посаду був керуючим партнером. У 2019 році під час парламентських виборів представляв інтереси народної депутатки від «Слуги народу» Мар'яни Безуглої в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі №217, куди входить частина Оболонського району.
У інтерв’ю «Твоєму місту. Київ» очільник Оболонської РДА розділяє чітку відповідальність за укриття між містом і районом, анонсує знесення всіх без винятку МАФів уздовж Оболонського проспекту і оцінює поточні ремонти та великі проєкти міста, які цього року реалізовують на Оболоні.
Як Оболонь готувалася до навчального року? Чи встигли все до 1 вересня та яка ситуація зі шкільними укриттями?
В Оболонському районі 45 шкіл, із них 43 забезпечені укриттями. Все, що запланували, відремонтували, всі роботи встигли завершити до 1 вересня. Всі укриття були відремонтовані ще торік, вони в дуже хорошому стані. Цього року ми розширювали площу укриттів. Станом на сьогодні облаштовано в укриттях 13-15 тисяч місць на 25-28 тисяч дітей, тобто на дві зміни потребу повністю можна закрити. Мене трохи здивувало, коли казали, що цього року київські школи працюватимуть у дві зміни, бо вони й торік так працювали, щоб можна було розмістити усіх школярів в укриттях.
Всі роботи, які виконували у школах цього року, були скеровані на те, щоб закрити минулорічні витрати. Нещодавно представники Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, де створюється управління з координації укриттів по всій країні, проводили в нас ревізію. Окремо щодо ремонтів шкіл був зроблений великий акцент на термомодернізацію. Такі роботи підвищують енергоефективність шкільних будівель, зменшують витрати на електроенергію та опалення. Цього року ми робили додаткові входи-виходи в укриття або ремонтували додаткові підземні простори для того, щоб збільшити кількість посадкових місць, щоб не було необхідності працювати в дві зміни.
Наразі вирішуємо питання щодо двох шкіл, де немає укриттів. У школі на Водогінній, наприклад, його влаштувати неможливо. Поруч – житлова забудова з паркінгом. Але для цієї школи ми вирішили окремо будувати «стояче» укриття – пілотний проєкт. До кінця року в Києві будуть чотири такі укриття: одне на Оболоні, два – у Дарницькому і одне в Солом'янському районі. Кількість їх збільшуватиметься залежно від фінансування.
На початку проспекту Івасюка триває будівництво нової великої приватної школи. Чи передбачене там укриття? Чи планують збудувати комунальні школи, враховуючи постійне розширення району та велику кількість учнів у класах?
На весь Київ проєктів будівництва нових комунальних шкіл, якщо не помиляюся, один-два, не більше. Це дуже дорого – будувати нову школу. Тому часто добудовують вже наявні. Також є проєкти з відновлення занедбаних будівель.
Наприклад, наш флагманський 157-й ліцей є одним із топових навчальних закладів у Києві і, думаю, в Україні також. Є проєкт з надбудови ще одного поверху. Такі проєкти мегапопулярні, були реалізовані в інших районах. Якщо не помиляюся, на Дарниці був такий проєкт. Я за свою каденцію хотів встигнути реалізувати подібний, але зі зрозумілих причин ми його навіть не почали. До війни встигли тільки визначити його вартість – від 30 до 50 мільйонів. Це дасть змогу приймати на 30% учнів більше, аніж тепер.
Щодо нових будівництв, то всюди передбачене укриття за ДБН. Проєкт приватної школи, який ви назвали, технічно не супроводжуємо, але я на 110% упевнений, що там буде укриття. Приватний заклад – це бізнес. Вартість проєкту там шалена, якщо не помиляюся, до 10 мільйонів доларів.
Незабаром розпочнеться опалювальний сезон. Чи готовий район до нього? Чи можете заспокоїти оболонців, бо місто, наприклад, каже, що і ця зима буде важкою.
Тривають планові робити. До початку опалювального сезону будемо готові на 100%. Велика частина робіт пов’язана з термомодернізацією. Планові ремонти також проводить «Київтеплоненерго», але точної статистики я не знаю – це не моя зона відповідальності. Також відпрацьовуємо багато нетипових моментів. Зокрема, комунікацію під час відсутності зв'язку, координацію так званих пунктів незламності, кількість яких зростає.
Щотижня над цим працюємо, готуємося до всіх можливих сценаріїв, бо минула зима багато чого нас навчила. Однак є декілька невідомих, які впливають на те, яким буде цей опалювальний сезон. Перше – погода. На мою думку, ця зима буде не надто холодною. Друге – не тільки ми, а й уся держава не встигла сповна відновити енергосистему, пошкоджену минулого року. Готовність у відсотках назвати не стану, не хочу нагнітати, але суттєва частина системи ще потребує відновлення. І це не чиєсь недопрацювання, це дуже важко зробити, тому що у нас частина енергосистеми побудована в радянські часи, її треба переобладнати на сучасний лад, а це дорого – повністю відновити роботу ТЕЦ. Пошкодження сягають таких шалених сум, що якщо озвучу цифри, люди не повірять. Те, що можна відновити, відновлюємо. Зроблено вже чимало, але запас міцності набагато менший, аніж був. Що стосується навантаження на систему, то його можна порівнювати з минулим роком, коли почалися масовані атаки. Важким буде грудень, легшими лютий і березень.
Чимало людей думають, що пережили торішню зиму, переживемо й цю. Але не розуміють, як близько був Київ до реального блекауту. Блекаут – це не тоді, коли нема світла і ви не можете зайти у фейсбук, нема зв'язку і треба пішки підніматися на якийсь поверх. Реальний блекаут – це коли холодно, коли треба спускати воду в трубах, щоби вони не потріскалися від холоду, коли ви тиждень-два перебуваєте в реальному морозі. Це страшна історія. Слава Богу, у нас такого не було, і місто планує багато заходів для того, щоб протистояти таким випадкам.
Цього року триває ремонт проспекту Володимира Івасюка – однієї з найбільших доріг на Оболоні. Починали ремонтувати її ще до війни – у 2021-му. Торік робили перерву. Чи вдасться закінчити цей ремонт у цьому році? Чи є ще плани щодо ремонту доріг у районі?
Райони не впливають на ремонт доріг – це компетенція міста, зокрема Департаменту транспортної інфраструктури КМДА. Цією інформацією вони з нами не діляться. Навіть маршрути громадського транспорту, які змінюють через ремонти, з нами не погоджують. Не буду коментувати, наскільки доречно ремонтувати дороги під час війни, чи справді ці проєкти можна було реалізувати раніше.
Із того, що я бачу, оболонці ремонти доріг сприймають 50/50. Багато людей приходять до мене на прийом, пишуть мені петиції, мовляв, не треба оновлювати дороги під час війни. Не можу сказати, що з цим повністю погоджуюся. Наприклад, ремонт проспекту Івасюка досить доречний. А от щодо нової розв'язки, яку почали робити на Богатирській, можу дати оцінку як киянин, а не голова райадміністрації, хоча це не буде коректно. Так ось, вартість цієї розв'язки величезна, я б не сказав, що вона буде завантаженою на повну, але, мабуть, місто мало якісь розрахунки, коли ухвалювало рішення про її спорудження.
Нещодавно закінчили ремонт транспортної розв'язки Оболонський проспект – вулиця Лукʼяненка. Порівняно з тим, що було, виглядає дуже зручно. Чи розпочнуть колись ремонт усього Оболонського проспекту, чи це той випадок, коли «не на часі»?
Нічого не знаю про такі плани. Тут питання в тому, що треба було дещо по-іншому з людьми комунікувати, бо в підсумку маємо багато політичних спекуляцій і подвійних стандартів. Центральна влада критикує за ремонти під час війни міську, а міська влада, натомість, критикує центральну. Хоча і ті, і ті роблять абсолютно те саме. Ми, адміністрації в районах, перебуваємо десь посередині. Так, ми президентська вертикаль, але в місті. Все дуже заплутано…
Є певна специфіка, і люди не розуміють, чому міста не можуть витрачати кошти на танки, винищувачі, дрони. У нас є донорські кошти, які можна витрачати тільки на цивільні потреби. Все, що зараз роблять, роблять за донорські гроші, за гроші Євросоюзу, Світового банку. Багато людей не розуміють, що цільові кошти ми можемо витрачати на війну лиш опосередковано. Ніхто людям цього не пояснює, не знаю чому. І я не хочу цього робити, тому що це непопулярна місія. Це має бути роз'яснене на рівні міста.
Щодо великих інфраструктурних проєктів: окрім уже згаданої розв’язки на Мінський масив, місто цього року добудовує кільцеву дорогу, яка має сполучити Оболонський проспект із вулицею Богатирською. Коли планують відкриття цієї ділянки? Чи можете заспокоїти мешканців прилеглих вулиць щодо ймовірного руху вантажівок?
Цей проєкт не під нашим безпосереднім керівництвом. Як мені відомо, будівництво триває і рухається доволі оперативно. Саме ця розв’язка більш ніж доречна, там невеличка ділянка. Це завершення «листка», який побудували ще два роки тому. Коли відкриття – не маю уявлення.
Щодо руху вантажівок, то такою інформацією я не володію. Є загальні підходи, коли їх пускають у місто, а коли не пускають. Я б не сказав, що для Києва це масова проблема. Вантажівки пускають у місто, лише якщо поруч є склад чи якась промислова зона.
Чи з’являться велодоріжки, велосмуги в районі, на тому ж Оболонському проспекті? Бо інколи йдеш і не знаєш, звідки на тебе вискочить велосипедист або самокатник.
Так, іноді безпечніше йти дорогою (Сміється). Проблема серйозна, потребує стратегічного рішення на рівні міста. Я не знаю планів міста щодо цього. Насправді місто має стати більш дружнім до індивідуальних транспортних засобів. Всі нові будівництва чи ремонти доріг відбуваються паралельно з новою інфраструктурою для велосипедистів. Зокрема, на проспекті Володимира Івасюка передбачена велосмуга. Та й на старих дорогах можна намалювати велосмугу, аби хотіли нею користуватися. У центрі всі ці велосмуги перекриті автомобілями, на жаль.
Також потрібно, аби ті, що використовують цей індивідуальний транспортний засіб, розділяли відповідальність за безпеку руху. Якщо глянути на правила дорожнього руху, то велосипедист є учасником дорожнього руху, він має їхати дорогою, а не тротуаром, має додержувати правил дорожнього руху. Якщо ж ви автомобіліст, то зауважите, як часто велосипедист не зупиняється на червоний сигнал світлофора, тому що думає, що він для машин. Користувачам самокатів і моноколіс зручніше їхати пішохідною зоною. Штрафувати їх за це чи вводити інші санкції – окреме питання. У Кодекс адмінправопорушень навіть вносили зміни, щоб це запрацювало. Оболонь трішки менше від цього страждає, аніж центр.
Ще одне наболіле питання для району – паркувальні майданчики. Якщо говорити про Оболонський проспект, то вздовж нього розташовані дві частини ТРЦ «Dream». У вечірній час можна побачити, як три смуги руху на цьому проспекті перетворюються на одну, бо на двох інших припарковані автомобілі, в обидва боки. Чи можливо вирішити це питання?
У нас була розмова про це буквально два тижні тому із співвласником ТРЦ. У нього своє бачення, а головне бажання заборонити ставити автомобілі біля «Дрімтаунів». Вони навіть готові зазнати невеличких втрат із цього приводу, аби провадити екологічний бізнес і не перекривати проїзди на проспекті. Тому це питання зараз вирішується.
Загалом паркувальні майданчики – суперскладне питання для будь-якого великого міста, де завжди багато автомобілістів. На Оболоні ще далеко не найгірша ситуація з цим. Наприклад, припаркуватися в центрі – окремий челендж, до того ж там працюють евакуатори. Простого рішення тут немає. Заборонити паркуватися всюди? А якщо дозволити паркуватися всюди, то там, де було три смуги, буде одна.
Ми побували на засіданнях інвесткомісії, де порушували питання нових паркінгів, з чого зрозуміли, що приватні інвестори не дуже зацікавлені в цьому, оскільки паркінги не надто окупні, якщо це не ділянка в центрі міста. На Оболоні земля дуже дорога. Тож навіть якщо й вдасться придбати ділянку, тут буде невеличке будівництво, офісне приміщення. Ніхто не будуватиме паркінг, де окупність порівняно з витратами у 30 разів менша. Людям простіше буде безкоштовно поставити автівку у себе в дворі.
Тоді, можливо, у вас є більше інформації про плани міста щодо паркінгу на Прирічній? Місто готове було за 120 мільйонів його збудувати, але протестували мешканці та активісти. Хоча ніби й розуміли, що бодай якийсь паркінг там точно не буде зайвим.
Питання паркінгу на Прирічній настільки поляризоване на Оболоні, що волів би його не коментувати. Там справді величезний спротив людей. Не сказав би, що місто добре комунікувало з приводу цього проєкту. Люди склали петицію проти його зведення, тож, думаю, фізично протистоятимуть будівництву. Проєкт цей зараз, якщо не помиляюся, на етапі оцінки впливу на довкілля.
Там дуже багато подробиць, але не хочу ворохобити людей: як ініціаторів цього проєкту, так і тих, що проти нього. Я точно не його ініціатор, але точно не людина, яка хоче його поховати. Паркінг на Прирічній мав стати частиною елемента облаштування всієї рекреаційної зони, у тому числі Оболонського острова та Собачого гирла з парками і двома пішохідними мостами. Там запланована унікальна зелена зона, яку відвідуватимуть чи не всі містяни, тому паркомісця там потрібні. Але люди, які там живуть у тиші, будуть не в захваті від цього точно. Це справді складна ситуація…
У червні Київрада виділила 10 мільйонів гривень кожному району на ремонт дворів. Як на Оболоні освоюють ці кошти?
Усі тендерні процедури вже на фіналі, невдовзі розпочнеться робота. Зараз проєкти проходять експертизу. Думаю, протягом місяця почнемо асфальтувати. Нескромно скажу, що маю безпосереднє відношення до того, що хоча б ось ці 10 мільйонів були виділені, тому що проблема серйозна, на жаль. Двори просто розвалюються, в жахливому стані. Торік ми не відремонтували жодного двору. 2021-й став четвертим роком, коли виділяли хороші суми, в середньому по 50 мільйонів на кожен район. Це чимало. Цього року – лише 10 мільйонів. Насправді за ці кошти плануємо заасфальтувати лише вісім адрес: Вишгородська, 46-В; Героїв полку «Азов», 1; Героїв полку «Азов», 28-А; Йорданська, 9-г; Йорданська, 9-д; заїзд у двір між будинками на проспекті Оболонський, 14-а, 16-а, 14-в, проспекті Оболонський, 49; вулиця Левка Лук’яненка, 2-Г. Тоді як за 50 мільйонів асфальтували 25-30 дворів. Була справді якісна, хороша робота.
Прикро, що через напругу в суспільстві все сприймається дуже неоднозначно. Ті, кому облаштовують двори, в захваті. Ті, що спостерігають за цим у «фейсбуках», звісно ж, проти. Людям не поясниш, що в мене немає юридичної можливості витрачати кошти на оборону замість ремонту дворів.
Нещодавно ліворуч станції метро «Героїв Дніпра» замість МАФів та стихійної торгівлі відкрили сквер. Чи планується щось подібне, наприклад, біля метро «Мінська», де МАФів ще чимало? Яка взагалі позиція райадміністрації щодо МАФів та стихійної торгівлі в районі?
МАФи – це економіко-культурне явище, яке дісталося нам у спадок з 90-х та 2000-х, коли їх було багато нелегальних, коли ще не було такої розвинутої потужної мережі торгових центрів і магазинів. Від початку моєї каденції ми прибрали всі МАФи без документів, а таких було багато. Якийсь рік навіть були чемпіонами з їх знесення – на Оболоні ліквідували більше МАФів, аніж у всіх 9 районах разом узятих. Зараз на рівні міста, мера є бажання їх зносити. Зносять навіть МАФи з документами, якщо знаходять якісь порушення або якщо вони становлять певну загрозу. Є рішення Ради оборони Києва з цього приводу.
Всі МАФи біля «Дрімтаунів» вздовж усього Оболонського проспекту будуть демонтовані. Але це питання, як і будь-які рішення на рівні міста, має захисників та опонентів. Люди, які отримують із цього прибуток, мають легальні документи. Якби не отримували прибутку, то так би за них не трималися. МАФів може бути декілька, але не така велика кількість і не в такому вигляді, як зараз. Добре, що вони «помирають». Однак коли мені постійно кажуть, що в Європі МАФів немає, то можу запевнити, що це не так. Я за три місяці до війни був у Барселоні, де в центрі не один МАФ, а безліч, і «стихійки» там також удосталь. Але це не означає, що вони надто потрібні на Оболоні.
Якщо загалом кількість МАФів скорочуватиметься, на території, де були МАФи, завжди буде порядок і краса залежно від можливостей і масштабів. На Героїв Дніпра було більш ніж 60 МАФів. Всі вони демонтовані. Це був перший масовий демонтаж МАФів. Частинка залишилася, але вони мають різні правові статуси. Сквер там дійсно гарний, до цього проєкту доклалися і ми, і місто. Кооперація була насправді складна, оскільки реалізовували проєкт під час воєнного стану. І він ще буде трошки доопрацьований, ще маємо кілька ідей, як його вдосконалити.
Щодо «стихійки», то це, на жаль, дуже складне явище, яке важко побороти. Наша позиція, звісно, негативна, але треба розуміти, що, по-перше, чинне законодавство не дозволяє цього обмежувати, по-друге, фізичною силою людей розганяти ніхто не буде. Не знаю, чи ви колись були на блошиному ринку на «Зеніті». Як би ми з ним не боролися, він ще існує. Перемогти їх просто нереально. Щороку на коліях, де розгорнута торгівля, когось збиває потяг. Коли була пандемія, ми блокували торгівлю: задіяли Нацгвардію, яка приходила о 5-й ранку, 50 крутих хлопців не пускали туди людей. І як тільки вони покидали цю територію, торгівля відновлювалася.
Ще один момент, найбільш складний, стосується суспільної думки. Ми робили декілька соцопитувань у вайбер-групах, фейсбук-групах і отримували результат, який мав співвідношення 70/30 на їх підтримку. В нас було декілька історій, ми пробували їх системно подолати. Стільки негативу на свою адресу, на адресу мера, президента я в житті не чув.
Чи могли б ви чітко пояснити оболонцям вашу зону відповідальності та зону відповідальності міста? З приводу яких питань ви спілкуєтеся з містом? Чи знаходите спільну мову з депутатами – міськими й народними, закріпленими за Оболонським районом?
У цій політичній напрузі, що виникає, нічого поганого немає. Має бути політична конкуренція, під час неї народжується істина. Ми намагаємося показати найкращий результат, постійно спілкуємося з містом. Комунікація непогана, бувають хіба суб'єктивні напруження. Щодо особистого спілкування з КМДА, то там насправді визнають, що робочих питань до нас не мають. Можуть бути хіба якісь професійні ревнощі.
У відповідальності району перебуває освіта – дошкільна та шкільна; обслуговування житлового фонду, під нашим повним підпорядкуванням керуюча компанія і комунальне підприємство, яке займається наданням послуг з обслуговування, і є частина будинків, які обрали їхнє обслуговування; торгівля, районний благоустрій і ЦНАП – також наші, але майже всі подвійно підпорядковуються або координуються з відповідними департаментами міста.
Зараз система така, що президент призначає голів самостійно. Колись було за поданням мера: мер подавав на Кабмін, а Кабмін подавав на президента. Потім ситуація змінилася – виключили з цієї ланки Київську міську державну адміністрацію, але глобально це ні на що не впливає, оскільки все одно всі завдання, які ми отримуємо від КМДА, виконуємо, якихось прецедентів з цього приводу немає.
Я людина поміркована, компромісна. У мене хороші взаємини з депутатами всіх фракцій. І я запевняю, що вони вам скажуть те саме. Ми з ними ефективно взаємодіємо, вони нам допомагають у тому ж залученні додаткових ресурсів у район. У нас конструктивний діалог і з депутатами Верховної Ради, і з депутатами Київради. Хто принесе ці ресурси – приватний сектор чи якась партія – мені байдуже. Якщо ми щось добре зробимо, воно тут залишиться після нас для людей, і це нормальний підхід. Амбіції не мають шкодити району.
Місто виділило на облаштування укриттів два мільярди гривень. Чи є шанси нарешті вирішити проблему укриттів за ці гроші бодай на Оболоні? Чи можете пояснити, хто все ж таки відповідає за укриття – район чи місто?
Два мільярди на укриття, про які всі говорять, це загальна сума, виділена Київрадою за два роки – 2022-й і 2023-й – на всі 10 районів. Була історія про те, що виділили загалом два мільярди на укриття, і всіх намагалися переконати, що нібито райадміністрації нічого не зробили. З таким твердженням я абсолютно не погоджуюся. Районні адміністрації освоюють бюджет ефективніше, аніж 95% департаментів, які підпорядковуються місту. Ми дуже ефективні, завжди були ефективними. КМДА це добре знає, але дуже просто сказати, що виділили два мільярди на райони, які «нічого не зробили». Важливо розуміти, що в районів нема власних бюджетів, їх розподіляє міська рада. Є ліміти на райони, а ми лише формуємо бюджет, який затверджує Київрада. Кожен район відповідно до певного бюджетного ліміту прописує, на що він витрачає свій бюджет: асфальт, укриття, термомодернізацію чи щось інше. Бюджет цього року закладений так, що я мусив із кожним з 11 міських депутатів, закріплених за районом, узгодити, на що район ці кошти витрачатиме. Загалом у нас було 300 мільйонів. Ми мали погоджувати з депутатами й перелік укриттів для ремонту. До речі, далеко не всі депутати хотіли витрачати кошти саме на укриття.
Сума зросла до двох мільярдів улітку, коли сталася трагедія біля укриття на Троєщині і додали 500 мільйонів – по 50 на кожен район. Ці 50 мільйонів також треба було погоджувати з депутатами. Перелік укриттів, на які планували витратити кошти, ми погоджували й у департаментах Київської міської державної адміністрації. Оболонська райадміністрація реалізовувала ці кошти дуже добре. Запитайте будь-якого директора департаменту, який відсоток реалізації в них і скільки вони зробили укриттів. Наш район є одним з найактивніших у освоєнні коштів, у нас немає жодних бюрократичних затримок чи затримок у ремонтах, хоча кошти виділили нам аж у липні. До того ж після затвердження коштів проєкт проходить експертизу в державних експертних закладах. Потім ми виходимо на тендер, який проходить аудит, і тільки тоді підрядник починає роботи. Думаю, кінець року покаже, хто і де є ефективним.
Скільки укриттів залишилось обладнати в районі? Скільки укриттів на балансі райадміністрації, скільки – міста, держави, а скільки належать приватним структурам? Чи маєте до них доступ?
Загалом на Оболоні майже 440 споруд, які можна використовувати як укриття. З них 108 – це укриття в житлових будинках, 90 – в садочках і школах. На балансі району перебувають лише укриття в закладах освіти. Як я вже казав, 98% із них готові. Ба більше, 90% укриттів були готові ще минулого року. У минулорічну суму – 1,2 мільярда, виділених на укриття, входили ремонти й обладнання всіх укриттів саме в закладах освіти. За два роки у Києві немає жодного новозбудованого укриття. Раціональніше відремонтувати ту кількість підземного простору, яка є, аніж будувати нові укриття. Це бюрократично складно – документи, земля, комунікації.
На нашому балансі є ще п’ять сховищ – потужних, великих і вже фактично відремонтованих. Вони числяться саме як сховища, і це «вищий клас» порівняно з укриттями, вони навіть від ядерної загрози порятують. Ми зробили багато для того, щоб вони дуже круто виглядали. Ці укриття оновлені, там є де сісти, спати, а ще – фільтр, вода, санвузли, величезні двері, розумна система доступу, яка відчиняється автоматично під час тривоги. Все зроблене дуже круто. Як правило, такі сховища перебувають на балансі підприємств, заводів приватної або державної власності.
Щодо укриттів у житлових будинках, то на засіданнях Київської міської ради депутати питали мене особисто, чи розумію я, що це моя відповідальність, бо «вони на балансі району». Насправді укриття в багатоповерхових будинках не перебувають на балансі районної адміністрації, а є власністю мешканців багатоквартирних будинків. Ми їх ремонтуємо лише якщо є такий запит від мешканців чи ОСББ. А керуюча компанія просто надає послугу і не є власницею будинку. Її тариф входить у конкретний перелік послуг. Тому коли люди мені пишуть, що в нас 50 років не робили капітального ремонту, то я кажу, що ще 50 років не будуть робити. Є міські програми співфінансування – ось на них і варто подаватися. Місто не зобов'язане відновлювати будинки. Це ваша власність. Якщо ви є власниками будинку, маєтку, будиночка на 60 квадратних метрів, ви ж не будете писати мені, щоб район відремонтував його? Так само і з багатоквартирним будинком – в ньому багато власників, усі разом вони є власниками цього будинку. Він не належить місту, навіть якщо там нема ОСББ. Цього ніхто не хоче пояснювати, тому що це антипопулізм.
У тих будинках, що перебувають на обслуговуванні керуючих компаній, будуть відремонтовані укриття. Ми в цьому році маємо 71 098 255, 00 гривень на укриття в цих житлових будинках. Багато вже зроблено за дуже хорошими стандартами, хоча кошти виділили, нагадаю, аж влітку.
Ми постійно шукаємо нові укриття в районі. Все, що знаходимо, ставимо на наш баланс. Долучаються наша комісія, ДСНС, поліція і встановлюють, що ми відповідальні за це. Нещодавно знайшли сім старих громадських вбиралень у підземних переходах. Поставили їх на баланс нашого районного шляхово-ремонтного управління, яке опікується й підземними переходами. Ми на них отримали весь обсяг фінансування, в одній вбиральні вже зробили ремонт.
До війни дуже часто говорили про необхідність ухвалення закону про столицю. Чи не єдине, на чому зійшлися всі сторони, це створення районних рад, де десятки депутатів мають безкоштовно вирішувати серйозні питання району. Це на додачу до 120 депутатів Київради, які роблять це зараз на рівні міста. Яке ваше бачення?
Київ – дуже велике місто, тут має бути дієва система стримування і противаги. Райради потрібні для уникнення монополізації місцевої влади. Якщо ти дивишся знизу вверх, то розумієш, що головні події відбуваються в районах. А якщо зверху вниз, то ти хочеш сам усе вирішувати, тобі не треба якихось розумників на місцях. Чому ще важливі районні ради? В кожному районі Києва дуже розвинута система місцевих лідерів, авторитетних активістів, а не тільки бізнесу, які впливають на район, які переживають за район. І є багато важливих моментів, які мусить вирішувати район.
Важлива й політична суб'єктність людини, яка керує районом. Кого б не призначили, ця людина мусить доводити, що є авторитетом чи лідером якоїсь території. Коли таку людину обирають, в неї з’являється певна відповідальність перед мешканцями, є механізми її відкликання, якщо спостерігається суспільне невдоволення. Система має бути більш живою. Мовиться про те, що в кожному районі має бути 40 депутатів, тоді як у Київраді їх 120, з яких на засідання ходять не більш ніж 80-90. Також район має отримувати частину податків від бізнесу, зареєстрованого в ньому. Тоді я розумів би, що маю зробити найбільш комфортні умови для розвитку бізнесу.
На мою думку, колись досить багатий район Оболоні з кожним роком бідніє. Можете зі мною не погодитися, але чи є в міста або райадміністрації якісь проєкти з його реновації, ревіталізації, тобто відновлення наявних будинків? Нові будинки на Оболоні є хіба що в Мінському масиві та на Пріорці. Щодо таких проєктів у інших районах, то до теперішньої війни німецькі фахівці розробили щось подібне для Подолу…
Щодо району, який щороку бідніє, я з вами не погоджуюся. Нерухомість на Оболоні одна з найдорожчих у Києві. Ба більше, вважаю, що вона переоцінена. Хороших проєктів із забудови справді мало. Тема дуже серйозна. І знову ж таки люди на забудову реагують не завжди позитивно, особливо коли вона під їхніми вікнами. Це складне питання. Для того, щоб його вирішити, в міста має бути глобальна стратегія розвитку. Це стосується і труб, і реновації, і доріг, і велодоріжок та ще однієї важливої складової – соціальної інфраструктури.
Мій вплив насправді набагато ширший за голову адміністрації, я свою думку можу доносити вище. Але в нинішній парадигмі це нереально, на жаль. На зміни також має бути суспільний запит. Частиною цього суспільного запиту має стати те, щоби прийшли нові люди і запропонували новий погляд на старі проблеми. Частиною цих нових людей є я та Микола Калашник – очільник Дарницького району, який ще молодший за мене. Ми не зовсім типові голови райадміністрацій. Думаю, дійде й до змін, відкриється нове дихання. У Верховній Раді та в Київраді має бути інший склад, мають бути люди, які розуміють виконавчу владу. Варто ухвалити закон про лобізм, який є всюди у світі. Там багато цікавих моментів, зокрема про реєстри людей, які потрапляють у Верховну Раду, міські ради. В тому числі про відповідальність забудовників, які хочуть побудувати Х тисяч квадратних метрів. Також має бути реформа зарплат у людей, які відповідають за мільярдні бюджети на рівні виконавчої влади.
Павло Мандрик
Фото: Роман Попов
Обкладинка: Дмитро Тарадайка
__________________________________________________________________________________________________