"Провести перше арт-терапевтичне заняття у геріатричному пансіонаті мені запропонував мій друг, Сашко Брама. Сашко – молодий український режисер і драматург, який займається документальним театром. Нині він працює над виставою "Осінь на Плутоні", яка ґрунтується на реальних історіях людей, що перебувають у будинках престарілих. Мета цієї вистави – надихнути людей задуматися над сенсом життя", – розповідає Олена Барбул.

Сашко більше року відвідував будинок, спілкувався з його мешканцями, збирав матеріал. Більшість мешканців пансіонату перебуває у важкому депресивному стані. "Вони відчувають самотність і гостру потребу у спілкуванні та є ніби відділеними від реального світу. Тому вистава Сашка називається "Осінь на Плутоні", бо Плутон – це найдальша планета від Землі", – додає вона.

Як розповідає арт-терапевт, мешканці будинку престарілих – це люди від 50 і більше років, самотні, або залишені в пансіонаті своїми родичами. "Завдання моїх занять – поспілкуватися з цими людьми у спокійній творчій атмосфері, аби вони не боялися відкриватися і дружити", – каже вона.

"Ми проводимо арт-терапію двічі на тиждень. Керівництво геріатричного пансіонату виділило для нас вільну кімнату, яку ми облаштували для наших занять. Ми малюємо, ліпимо фігурки, співаємо, працюємо з піском та глиною, слухаємо музику, проводимо релаксуючі вправи. Все це допомагає розвивати моторику рук і ніг. Творчість допомагає їм висловити їхні відчуття, думки, емоції", – пояснює Олена Барбул.

На перших заняттях старенькі соромилися щось робити, адже вони звикли до пасивного способу життя, а на заняттях треба долати внутрішні бар’єри і комплекси. "Моє завдання, як арт-терапевта, полягає у тому, аби люди відкривали свої таланти і робили щось для власного задоволення, – каже Олена Барбул. – Зараз вони дуже чекають занять, щоразу зустрічають мене з оплесками. Ми починаємо наші зустрічі з гарних новин, використовуємо у малюванні лише яскраві фарби, вмикаємо заспокійливу музику".

Ці заняття мають великий вплив не лише на емоційний, але й на фізичний стан людей. "Наприклад, в нас є одна жіночка, що перенесла інсульт та сиділа в інвалідному візку, зараз вона вже повільно пересувається сама. Окрім загальних занять, я займаюся з нею індивідуально. Також, є старенькі, які через хвороби і свою замкнутість, перестають розмовляти. На заняття до нас з самого початку приходила одна бабуся, пані Маруся, яка не розмовляла. Ми всі думали, що вона не може говорити. Після півроку занять вона не лише почала потрохи говорити, а й співати разом з нами пісні", – пригадує Олена Барбул.

Часто на заняттях спостерігають перемир’я, старенькі вчаться просити пробачення, бажати одне одному тільки хорошого, пробачати. Головна мета занять – щоб ці люди звернули увагу на свій внутрішній світ і перестали звинувачувати зовнішні фактори у їхньому теперішньому становищі.

"У перспективі ми плануємо обладнати нашу кімнату так, аби мешканці пансіонату у будь-який час могли приходити туди і займатися арт-терапією, звукотерапією. У Європі всі будинки престарілих обладнані такими кімнатами, це допомагає людям підтримувати свій психологічно-емоційний стан. У цьому приміщенні ми плануємо поставити пісочні столи, конструктори, та інші матеріали для творчості", – каже арт-терапевт.

Підготувала Ревіде Зіятдінова,
фото авторки