«Ці портрети нічим не поступаються тим, що експонуються в музеях Західної Європи», – каже Мар’яна Левицька, мистецтвознавиця, дослідниця культури і мистецтва країн Центрально-Східної Європи та галицького портретного живопису XVIII-XIX століть. Виставка «Портрет міста. Львів кінця вісімнадцятого – першої половини дев’ятнадцятого століття» відкрилась у Національному музеї у середині грудня та триватиме до 25 лютого.
«Серед зображених є правителі, духовенство, діячі культури й мистецтва, звичайні мешканці міста, – каже Мар’яна Левицька. – Тут можна побачити, ким були губернатори Галичини, яка стикнулась із новою реальністю та напливом іноземних урядовців. Вони були з різних кінців Європи, розмовляли різними мовами, але їм удалося адаптуватись у Львові».
У першому залі висять портрети імператриці Марії-Терезії та імператора Йосифа ІІ роботи львівського художника Луки Долинського.
Це офіційні портрети – такі малювали для урядових установ. Наприклад, портрет цісаря Йосифа висів у митрополичих палатах. Є тут також портрет митрополита Української греко-католицької церкви Лева Шептицького.
Читайте також: «Портрет міста». 5 картин, які вам варто побачити на виставці образів Львова
«Зображення дещо консервативні: був певний офіційний тип, якого треба було дотримуватись, – розповідає дослідниця. – На цих портретах можна побачити, що багато церковних діячів мають урядові нагороди. Наприклад, орден за честь і заслуги – важливу нагороду».
Крім парадних, на виставці є побутові портрети, писані для сімей. Таких портретів у фондах Львівської галереї мистецтв дуже багато. На виставці експонують найбільш характерні.
«Коли я починала дослідження, мистецтвознавці вважали такі портрети другорядними, ремісничими, не вартими уваги, адже вони – не шедеври. Але досвід дослідження мистецтва Центральної та Східної Європи, ознайомлення з різними музейними колекціями показує, що наші твори нічим не поступаються тим, що експонуються на Заході», – пояснює Мар’яна Левицька.
Із цих портретів, зокрема, можна багато зрозуміти про тогочасну роль жінки в суспільстві.
«Це культура одомашненого романтизму, – говорить дослідниця. – Тут багато прикладів благодійності: дами часто опікувались бідними, доглядали дітей. У 1830-х роках графиня Сузанна Ожаровська облаштувала у своєму маєтку щось на зразок дитячого садка. Там опікувались не тільки сиротами, а й дітьми тих, хто працювали».
Діти за тих часів почали з’являтись на портретах. Як і ремісники за роботою – прикладом є «Дротар» Алойзія Рейхана.
Цей художник належав до польської мистецької династії німецького походження; його батько, Юзеф Рейхан, перебрався до Львова з Польщі.
«Наприкінцi XVIII століття у Львові було два мистецькі середовища, які спершу не дуже перетинались: місцеві майстри та іноземці. Найвідоміші з локальних портретистів – Остап Білявський та Лука Долинський. Іноземці, які приїжджали до Львова здебільшого на запрошення галицької аристократії – Йозеф Пічман, Карл Швайкарт, Юзеф Рейхан», – каже Мар’яна Левицька.
Читайте також: Небо в ціанотипії. У Львові відкрилась виставка Романа Барабаха
Картинних галерей чи інших виставкових центрів у Львові спершу не було, тому нові роботи часто презентували в книгарнях. «На львівській виставці 1847 року було два салони, й в одному з них були представлені картини, які зараз експоновані тут – зокрема, робота львівського художника Мартина Яблонського, на якій зображений його син Леон», – каже Мар’яна Левицька.
Виставка «Портрет міста. Львів кінця вісімнадцятого – першої половини дев’ятнадцятого століття» відкрилася у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького 15 грудня. Вона присвячена образу Львова за тих часів, коли Галичина після першого поділу Речі Посполитої 1772 року перейшла до складу Австрійської імперії, а місто стало столицею новоствореного Королівства Галичини та Володимирії. Крім експозиції, в межах виставки проводять лекції про тогочасне культурне й театральне життя Львова.
Текст і фото – Катерина Хорощак
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
