Богдан Прах, ректор УКУ:

«Зміни залежать від нас, адже більшість українських студентів після навчання закордоном не повертаються

«Перспектива, що перед нами – дуже важлива, бо ми всі хочемо змін. Ми дивимося на наших сусідів з інших країн і також прагнемо реформ. Справа в тому, що еліти в інших країнах відчувають відповідальність, тому, переходячи кордони нашої країни на захід, ми бачимо кардинальні зміни. Та чи не може так бути і у нас? Очевидно, може. Але це залежить не тільки від наших еліт, а у більшій мірі – від нас самих. Переходячи кордони на захід, ми бачимо велику кількість, тисячі, наших молодих людей, які здобувають там освіту. Коли я спілкуюся, наприклад, з ректорами європейських університетів, вони розповідають, що надають тисячі стипендій українським молодим людям на навчання, але вони замовчують іншу сторону, що вони пропонують нашим студентам стільки спокус, що вони назад до України не повертаються. Мало того, вони так швидко адаптуються у тому середовищі, що взагалі забувають, що вони – українці. Я особисто повернувся з Польщі не тому, що тут краще, а тому, що тут треба працювати для України».

Читайте також: Люди Твого Міста. Отець Богдан Прах: Як не боятися бажати великого

Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ:

«Церква бере активну участь у формуванні того, що ми називаємо «новий суспільний договір». Якщо ми зможемо виховати гідно одного школяра чи студента, ми вже зробимо багато»

«Не можна ізолювати дитину від своїх батьків і одночасно виховати багату, цілісну особистість. Така людина завжди буде відчувати комплекси, брак душевного тепла. Церква як суспільна інституція разом з іншими бере участь у вихованні молоді, а також усього суспільства, у плеканні громадських цінностей. Адже держава, у якій нехтують законами, не триває довго. Спроби запровадити певні зміни без урахування інституційних цінностей незмінно зазнавали краху в Росії, Україні, Іраку тощо. Сталий розвиток у духовній сфері не означає масової святості чи відсутності моральних криз. Він означає, що після кожної такої кризи суспільство відновлює свій етичний порядок і повертається на належну ціннісну траєкторію. Із духовного і релігійного боку ми прагнемо оновленої спільної моралі, тому церква бере активну участь у формуванні того, що ми називаємо «новий суспільний договір». Є такий вислів: «Спасти одну людину означає спасти цілий світ». Тому, якщо ми зможемо виховати гідно одного школяра чи студента, ми вже зробимо багато».

Вікторія Бриндза, соціологиня, старший аналітик компанії «Про.мова»:

«Ми повинні навчитися ставитися до людини не як до ресурсу, а як до капіталу, повинні навчитися примножувати цей капітал, щоб змінити ситуацію у сфері освіти»

«Ми живемо у суспільстві, яке досить стрімко розвивається. Із одного боку ми маємо виклик того, що ми як суспільство переходимо від тоталітаризму до демократії. Це означає, що ми переходимо від тих суспільних відносин, у яких людина нічого не вирішує, в яких громадянин бере на себе зобов’язання та прагне впливати на ті процеси, що відбуваються у державі. З іншого боку, безпрецедентний розвиток інформаційних технологій, інновацій. Сьогодні у суспільстві ми маємо таку ситуацію, де перед нами щодня постають певні нові ризики. У зв’язку з цим, ми як освітяни і як ті люди, що стурбовані питанням освіти, повинні розуміти, наскільки це питання є важливим у сьогоденні. Ми повинні навчитися ставитися до людини не як до ресурсу, а як до капіталу, повинні навчитися примножувати цей капітал, щоб змінити ситуацію у сфері освіти».

Юлія Василів, представниця Центру інноваційної освіти «Про.світ»:

«Вчитель має стати модератором навчального процесу»

«Центр інноваційної освіти «Про.світ» – це навчальний заклад, де вчителі виступають не просто людьми, що стоять перед дошкою, а, скоріше, модераторами навчального процесу. Наш центр діє через декілька напрямків: по-перше, через створення навчального середовища для вчителів та директорів, по-друге, через підсилення вчителя ресурсами для здійснення впливу у себе в школі, а, по-третє, через формування спільноти освітян нового покоління. Кожна країна має свій контекст, свою навчальну специфіку, але певні загальні принципи та проблеми, з якими стикаються всі. Роль громадського сектору у формуванні навчального середовища постає, перш за все, у відповідальності за свої рішення та дії. Тільки навчаючись чомусь новому ми можемо бути носіями змін».

Отць Степан Сус, ліцензіант пасторального богослов’я,

синкел капеланства Львівської Архиєпархії:

«Присутність священика у школі, на полі бою, серед студентів, ув’язнених, поранених та прикутих до ліжка у шпиталях – постійне свідчення того, що Бог є поруч»

«Капелани є вихователями віри, вони прикликані дбати про інших. Присутність священика у школі, на полі бою, серед студентів, ув’язнених, поранених та прикутих до ліжка у шпиталях – постійне свідчення того, що Бог є поруч. Напевно, саме тому девізом багатьох капеланських служб є слова «бути завжди поруч». Адже бути поруч – це велика відповідальність, готовність до дії і вміння мати час, розуміння того, як вислухати, допомогти, що сказати.

Капеланські служіння здійснюються у двох напрямках: пасторальна діяльність та духовно-просвітницька праця. Якщо говорити про перспективу впровадження капеланства не лише у католицьких школах, а й у державних закладах, слід звернути увагу на те, що капелан буде зустрічати різні категорії людей, які можуть бути як віруючими, так і вважати себе далекими від церковного життя. Капелан, перебуваючи у будь-яких навчальних закладах, повинен надавати духовну підтримку представникам будь-якої конфесії.

Читайте також: Ремонт чи методики: на що краще здавати гроші у садку? Відеодискусія

Ярослав Рущишин, директор ВАТ «Троттола»,

співзасновник Львівської бізнес школи LVBS:

«Нам конче необхідна зміна цінностей львів’ян та покращення якості освіти у Львові»

«Ми створили робочу групу, до якою ввійшло дуже багато львівської професури, і поставили за мету написати стратегію міста. І перше, з чого ми почали, ми дослідили цінності львів’ян. Для цього поділили їх на п’ять груп за ціннісними орієнтаціями: постмодерністи (13%), ощадливі індивідуалісти (20%), свідомі галичани (26%), обивателі (22%) та підприємливі (19%). Висновком цього дослідження стало розуміння того, що нам конче необхідна зміна цінностей львів’ян та покращення якості освіти у Львові.

Так чи інакше, все базується на освіті. Ми завжди будемо шити одяг для великих фірм до тих пір, поки ми не почнемо вчитися, до тих пір, поки викладач, професор не буде заробляти більше, ніж середній підприємець. Давайте нарешті забудемо про наші псевдо патріотичні плакання про те, що у нас найкращі ґрунти, бо у час інформаційного середовища значення має інформація та вміння конкурувати в цьому глобальному світі. Ми можемо бути цікавими тільки тоді, коли зможемо дати якусь нову ідею світові. Сталий розвиток почнеться у країні тоді, коли в нас будуть найкращі університети, а це, як правило, і база для науки також».

Зоряна Шеремета, викладач дизайну НЛТУ:

«Побілені бордюри, кольорові шини… А давайте змінимо шкільні подвір’я, зробимо їх зручними та функціональними »

«Останніми роками будування нових шкіл є великою проблемою. За 2-3 роки декілька нових шкіл були побудовані, можливо, лише у Києві, де громади нових житлових комплексів об’єднуються та беруть на себе фінансову відповідальність. Мої студенти часто питають мене, навіщо ми вивчаємо дизайн шкільних подвір’їв, якщо сьогодні нічого не будується. На мою думку, треба зберігати надію, що у майбутньому ситуація зміниться.

Якщо запитати громаду про те, що таке шкільне подвір’я, багато в кого виникнуть в уяві побілені бордюри, дерева, розмальовані шини, а в кращому випадку шматочок замощеної дороги. До нас часто звертаються директори шкіл для того, щоб розробити проект благоустрою шкільного подвір’я, та саме таким вони його уявляють. Шкільне подвір’я згідно із нашим законодавством мало би бути обгородженим, але так є лише в деяких школах. Подвір’я шкіл є предметом ландшафтного дизайну, воно повинно бути не лише гарним, а, перш за все, зручним та функціональним. Цього можна домогтися за допомогою малих архітектурних форм, вуличних меблів, різних типів замощування, води та озеленення».

Читайте також: Дітям у підлітковому віці важче, ніж жінці у період вагітності

Отець Петро Майба, керівник напряму католицького шкільництва

Комісії освіти і виховання:

«Якщо ми навчимо дитину або людину любити те, що вона робить, ми навчимо її всьому»

«Виховувати означає прививати цінності. Основним нашим завданням є не тільки навчити дітей певним речам, а навчити їх любити ці речі. Якщо ми навчимо дитину або людину любити те, що вона робить, ми навчимо її всьому. Для ефективності такого навчання, звісно, ще потрібне виховне середовище, яке базується не тільки на певних поняттях, а й на таких речах, наприклад, як приміщення, оскільки воно допомагає навчальному процесу. Якщо школа є «сім’єю», то це вже буде проблема, а ось, якщо школа поєднує стосунки, ставлення, сімейну атмосферу, тоді вона здійснює комплексне виховання. Школа має відображати сімейне середовище, а сімейне середовище – це певна структура.

Ми плануємо побудувати таку школу, щоб відтворити ідею та модель не тільки виховної системи, а і модель школи як структури-споруди, яка буде взірцем затишного приміщення, яке буде допомагати дітям не тільки комфортно себе відчувати, а й навчатися любити те, що дитина має».

Більше про сучасні тенденції в освітньому просторі дивіться у повному відеозаписі конференції:

Підготували Наталія Усатенко та Ігор Саджениця