Ярослав Рущишин
Ярославе, ви є одним із засновників мистецького об’єднання «Дзиґа», Студбратства Львівщини, Унівської групи, Комітету підприємців Львівщини, Львівської бізнес-школи УКУ та ще низки ініціатив. Крім того, підприємець та член ради з питань конкурентної спроможності ЛМР. Навіщо вам із таким переліком занять ще й Верховна Рада?
Я і не хотів, чесно кажучи, і не планував цього. Я вважав, що громадянського суспільства і бізнесу достатньо, щоб впроваджувати свої проєкти і покращувати середовище довкола себе, розбудувати, так би мовити, рай у нашому місті. Але до кінцевої згоди підштовхнула смерть Маркіяна Іващишина. Він мене перед тим висварив, питає, скільки можна бути білим та пухнастим? Пора чистити авгієві стайні. Тому той успіх, який ми зробили в громадянському суспільстві, у бізнесі тепер треба спробувати принести в політику також, бо там все-таки найбільша можливість робити зміни.
Читайте також: Люди, у яких світ трошки чорно-білий. Маркіян Іващишин про місію Студбратсва Львівщини
Це може бути важко — намагатися щось змінити самостійно. Свого часу ви були одним із засновників «Львівської газети», і тоді податкову очолював Сергій Медведчук. Після низки публікацій про нього і його діяльність на «Львівську газету» та інший ваш бізнес почався великий податковий тиск.
То були важкі часи, кримінальні справи, було більше 30 судових процесів в різних судах. Зупиняли мої автомобілі, вантажівки з продукцією, яка мала йти на Захід. Це була війна, яка закінчилась блокуванням податкової — так звана «бульдозерна революція», ми притягнули з мого фермерського господарства трактори і поставили на вході до податкової. Ми витратили багато сил, енергії та грошей, але всі суди виграні. Та найгіршим є те, що той, хто це все робив, і його команда повертаються у Верховну Раду.
Власне, я до того і веду, що ситуація може повторитись, знову будуть такі самі тиски, блокування, справи в судах.
І я вже маю досвід такої війни, і це добре. Я вже знаю, що з такими людьми робити і що про них говорити у Верховній Раді.
Це має бути якась своєрідна гвардія?
Це має бути дисциплінована команда, яка базована на принципах, а не на заявках. Саме це я хотів би принести у Верховну Раду. Якщо ви слідкуєте за передвиборчою кампанією «Голосу», то можете помітити, що вона абсолютно добра, позитивна. Ми пропагуємо нашу програму і людей, які є її носіями, показуємо, що вони жертовні, не скомпрометовані. Ми маємо шанс почати будувати політику на цінностях або принаймні почати про це говорити. І Львів у цьому вже показує хороший приклад.
От люди з інших міст дивувалися, що ми провели Бієнале довіри, мовляв, ви говорите про речі, які не зрозумілі більшості населення. Але ж для того, аби ці речі впровадити, про них треба говорити, і потім воно дасть свій ефект, як «Дзиґа» свого часу. Мені приємно, що Святослав Вакарчук досі згадує, що його перший заробіток був у «Дзизі».
Читайте також: Депутати, вартовий і орлиця. Хто балотується у Залізничному та Шевченківському районах Львова
Ви балотуєтеся від партії «Голос», проте на президентських виборах були довіреною особою Петра Порошенка. Як це корелюється?
Я не бачу в цьому жодного антагонізму. Їхні програми дуже схожі, у засадничих речах вони не розходяться — це патріотичний напрямок, рух України в бік ЄС та НАТО. Я вважаю, що Петро Порошенко був найкращим кандидатом у президенти на цьогорічних виборах, але не можна те саме сказати про партію. Я чотири роки займаюся Антикорупційним форумом Львівщини, і ми перевіряли декларації депутатів обласної, міської ради, у тому числі і від БПП — не найкраще виглядає ця політична сила. От виявляється, що в нас 26 депутатів обласної ради — безхатченки, але такого ж не може бути. Навіть якщо вони живуть у батьків чи ще в когось, то мали би це вказати в декларації.
Кандидатів від «Голосу» так само перевіряли?
Нас сильно перевіряли — перед тим, як запросити, і після того знову. Багатьох кандидатів зняли, і я вважаю це правильним. Верховна Рада — представницький орган, і важливо налагодити представництво народу в ньому. І це можуть робити нові люди, які, так би мовити, тільки з цього народу вийшли, які є до нього ближчими.
Представники «Голосу» якраз і кажуть — це нові проти старих. А хто на вашому окрузі чи сусідньому є представником цієї старої політики? Крім того, середній вік партії «Голос» — 37-39 років. Ви є старшим, але також представляєте тепер нові покоління. Хто тоді старий?
Я б не хотів, аби ми будували в майбутньому нашу політику на антагонізмах. Звичайно, будуть ті, кому я б руки не подав, — ті, хто тягне нашу країну в іншому напрямку, ніж ми плануємо йти, а їхній шлях до влади не є чистим. А про решту я б не казав, що «старі» — це суперники. У парламенті будуть політсили, які там були раніше, і нам з ними однозначно треба буде конструктивно співпрацювати. Я був депутатом облради, і мене завжди дивувало це ворогування. Якщо хтось з іншої партії запропонував щось, то ми обов’язково голосуємо проти. І я питав: «Чому так, якщо ми не маємо кращого рішення?». Якщо ми не маємо нічого кращого, то підтримуємо те рішення, яке пропонує опонент. І це нова політика.
Читайте також: Націоналіст, міський голова, активістка. Хто балотується на Сихові і Личакові
Ви були одним із ініціаторів проведення Бієнале довіри у Львові. Інше питання, наскільки це було вдало чи ні, але питання довіри є одним із ключових факторів завжди. Чи знаєте ви, як порахувати відсутність хабарів у законодавстві? Тобто як на практиці має реалізовуватися довіра до влади?
У першу чергу, довіра — це прозорість влади. Вона не може бути сліпою. Антонімом до довіри є не недовіра, а страх і невизначеність. І ми маємо прибрати ці речі, які не дозволяють нам думати стратегічно на 50 років наперед. Крім того, довіру породжує жертовність. Якщо люди бачать, як ви жертовно несете ідею по життю, то починають приєднуватися до вас, а це вже основа справжнього лідерства.
Що саме ви збираєтеся робити у Верховній Раді? Ці речі, про які ви зараз говорите, — вони ніби вищі, а люди у вашому окрузі мають різні проблеми — маршрутки, податки, поліція, що останнім часом викликає багато питань.
По-перше, про вищі речі думати треба: «Хто думає тільки про хліб насущний, той завжди буде голодний». По-друге, немає нічого практичнішого, ніж хороша теорія. Але якщо говорити приземлено, то, так, треба думати про тактичні речі. Львів є вже чи не найкращим українським містом за рівнем освіти, але нам треба починати порівнювати себе зі світом, ставити вищу планку, впроваджувати інші показники, щоб конкурувати. Це добре, що український бізнес піднявся в рейтингу на 6 позицій, але насправді ми опустилися на 12, бо інші піднялися на 18. Країни не стоять на місці, вони конкурують, розвиваються. На основі освіти ми зможемо будувати нову конкурентну економіку і перестати продавати дешеву робочу силу за кордон.
Ви будете пропонувати відповідні закони?
Так, це буде доведення освітньої реформи до кінця, а також медичної реформи, яку розпочала Уляна Супрун, і інших. Але спочатку треба скасувати мажоритарну систему виборів, оскільки вона корумпована. Далі важливо налагодити правосуддя. Україна — прекрасна держава, але хвора на корупцію та відсутність правосуддя.
Читайте також: «Політика мене не цікавить». Маркіян Мальський про своє майбутнє в ЛОДА
Зараз у виборців є питання до виступу Святослава Вакарчука, де він говорить про референдуми, які мають вирішувати статус федерального устрою країни та російської мови, а також до того, що він підтримує одностатеві шлюби.
Я не є членом партії «Голос» і не бачу таких тез у її програмі. Певно, люди собі щось додумують. Я сам є прихильником агресивної українізації — це національна безпека. І йдеться не лише про мову.
Мовне питання є питанням безпеки?
Однозначно, і ми маємо вповні реалізувати закон, який ухвалили. Питання федералізації треба продебатувати з фахівцями, оскільки воно межує з питанням передавання повноважень на місця, і потім вже вирішувати. Я за децентралізацію, але питання, які забезпечують нацбезпеку чи стратегічний розвиток країни, не можна передавати на місця. Не думаю, що місцеві референдуми приведуть до рішень, які збережуть країну. Щодо одностатевих шлюбів, то моя біографія свідчить про мої цінності. Я сенатор УКУ, і святий Августин давно сказав: «Стався з ненавистю до гріха, але поважай ближнього свого».
У Львові вас називали серед претендентів на посаду міського голови. Чи маєте такі плани? «Голос» на парламентські вибори іде разом із Українською Галицькою партією. Як вони співпрацюватимуть під час місцевих виборів?
Мені хотілося б, щоб ці партії об’єдналися, адже мають спільні цінності. Партія має бути загальнонаціональною. УГП показує гарний приклад, як політична організація може рости знизу без підтримки якихось олігархів, і тому вона має шанси перемогти на місцевих виборах. У політиці важливо працювати командою, і те, про що ви питаєте, має бути спільним рішенням. Інша справа, що міському голові без фракції чи без коаліції буде важко щось змінити в місті.
Андрій Садовий мав підтримку, але менше клопотів не стало.
Але в порівнянні з іншими українськими містами Львів добре розвивається, і в цьому заслуга є міської влади. Так, це проблема — часом підтримка є, часом її немає. Тому міському голові треба йти з командою, інакше це будуть політичні забави, а не робота.
Читайте також: Як Зеленський жартував у львівському університеті. Репортаж. Фото
Як у вас проходить передвиборча кампанія у вас на окрузі? Наприклад, ваша колега Наталія Піпа повідомляла, що на Сихові були випадки залякування і навіть побиття волонтерів, які за неї агітували.
У нас немає відвертих провокаторів, кандидати достойні, поводяться цивілізовано. Колись я був довіреною особою Віктора Ющенка, а за 15 років — Петра Порошенка, і бачу, як змінилася ситуація. Коли раніше це була майже війна, то тепер у людей є повага один до одного. Фальсифікації зробити тепер майже неможливо — є спостерігачі від різних організацій і політсил, які один одного поважають.
Чи проводите зустрічі з мешканцями?
Ми говоримо з людьми щодня, дізнаємося щось нове, це потрібно однозначно. Для справжнього народовладдя потрібно, щоб кожен громадянин відчував, що він може мати доступ до ухвалення закону через свого представника.
Якщо доведеться створювати коаліцію із партією президента Володимира Зеленського, «Голос» доєднається чи піде в опозицію?
Одностайної відповіді поки що немає. Треба подивитися, якою буде коаліційна угода. Якщо вона відповідатиме нашим принципами — підпишемо, якщо в ній будуть неприйнятні для нас речі — підемо в опозицію. Ми йдемо у владу, щоб брати на себе відповідальність за країну.
Розмовляв Сергій Смірнов
На правах реклами
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
