У Львові пропонують ввести річний мораторій на пам'ятники Небесній сотні

1430 1
Після Майдану Львів накрила величезна хвиля народної ініціативи по встановленню пам'ятників, алей, фігур, таблиць на честь хлопців з Небесної сотні. З психологічної точи зору це зрозуміло, але їх так багато, що варто ввести річний мораторій на встановлення будь-яких пам'ятників, знаків та таблиць, – таку думку в ефірі tvoemisto.tv висловила заступник начальника управління культури Львівської міськради Ірина Магдиш.
Ірина Магдиш

Ірина Магдиш

За її словами, є такий народний звичай, що пам'ятник на могилі померлого можна ставити не раніше, ніж  через рік після його смерті. "Народ розуміє оцю тонку межу, мусить бути якась дистанція, рефлексія, якийсь аналіз цих подій і вже тоді у спокійному психологічному стані, виважено, мудро та розважливо можна думати, яким чином і де створювати меморіал чи меморіали – це вже люди мають вирішувати", – вважає Ірина Магдиш.

Ще один важливий момент – перед встановленням будь-чого повинен відбутись дуже широкий, прозорий і відкритий конкурс.

"Не конкурс між собою і не приватні ініціативи, а конкурс відкритий з обов'язковим публічним обговоренням. Бо засмітити наші міста речами, за які нам потім буде незручно, які не будуть виконувати свої функції, не варто. Бо пам'ятник повинен не лише повертати до пам'яті, він повинен показувати, як жити в майбутньому, він повинен чогось вчити. І до таких пам'ятників ми повинні бути готові, але для цього нам потрібен рік спокою, роздумів, виваженості і дистанції", – вважає чиновниця.        

За її словами, у Львові так багато ініціатив, щодо встановлення різноманітних пам'ятників, малих архітектурних форм, таблиць та знаків, що це починає перетворюватись у проблему.

"Це робилося і далі робиться без огляду на архітектурний, історичний, урбаністичний контекст, без того, щоб поговорити з людьми і запитати, чи вони хочуть там той пам'яник чи таблицю.Люди не зважають, чи той об'єкт не вибивається з загального тла будинку, вулиці, району, чи він естетичний, чи делікатно втручається в тіло міста, чи не ріже око", – розповіла Ірина Магдиш.

Відтак, зараз у Львові чиновники разом з архітекторами, художниками і просто громадськими ативістами розробляють положення про порядок встановлення пам'ятників та пам'ятних знаків.

"Але це в процесі, натомість зараз, після Майдану, пішла просто величезна хвиля народної ініціативи по встановленню пам'ятників, алей, фігур, таблиць на честь хлопців з Небесної сотні, які загинули на Майдані. З психологічної точки зору це абсолютно зрозуміло, люди хочуть якимсь чином віддати шану цим людям, залишити матеріальний слід в історії після їх загибелі, але, власне, тут є проблема. Цей матеріальний слід повинен не тільки бути у вигляді таблиць та алей, може, є сенс облаштувати дитячий майданчик і написати на одній з лавочок, що це на честь Небесної сотні? провести інтернет в якусь сільську школу і назвати, можливо це смішно звучить, що це інтернет в честь Небесної сотні. Це краще працюватиме на той результат, за який ці хлопці стояли і гинули. Вони гинули за життя, вони зовсім не гинули за смерть і за пам'ятники", – вважає Ірина Магдиш.

Інша сторона медалі, на її думку, це те, що дуже часто народна ініціатива не бере до уваги загальний план розвитку територій, загальний план району, не враховує місію і роль громадського простору як такого.

"Дуже хороший поганий приклад – це камінь в парку на Левандівці. Цей парк ми вже два роки намагаємось зробити публічним і дуже затребуваним громадою простором , де люди б активно відпочивали, де було б добре і старому і малому, адже у цьому районі немає більше такого  простору. І ось для нас дуже неприємною несподіванкою став той камінь, який поставили саме на тому місці, де ми 2 роки ставили ялинку. Там ще насадили алею дубків. Мало того, що ця алея насаджена без дотримання жодних норм, бо дуб – це велике дерево, яке потребує певного ареалу і не може рости на відстані 50 см один від одного. Крім того, ніхто не порадився з громадою, не запитав – ви хочете щоб той камінь там стояв? Адже його можна було поставити біля однієї з церков, яких є багато у цьому районі і це місце було б для пам'ятного каменя цілком доречне – люди б після чи перед молитвою згадували про події на Майдані і віддавали шану цим людям. А так цей парк з живого, публічного місця перетворюється в квазіцвинтар", – пояснила Ірина Магдиш.


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (1)

Додати коментар
10 Жовтня, 2014 22:41
Ольга Вважаю, що найкращим спогадом про померлих було б 100 висаджених дерев(різних порід)тобто парк, в одному з районів міста. Щодо каменя в парку цілком згідна з п.Іриною Магдиш. Розсадіть уже ці дуби, щоб потім не рубати. У парку і так багато вирубали.