Фото: Територія Терору
Сьогодні, на 91-му році життя, відійшов у засвіти громадський діяч та політв'язень радянських таборів Степан Горечий. Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомила Людмила Левченюк.
Читайте також: Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
За її словами, Степана Горечного не стало через Covid-19.
«У свої 20 він пройшов понад 10 виправно-трудових таборів за «зраду Батьківщини», брав участь у Норильському повстанні в'язнів 1953 р. Невиправний оптиміст та енерджайзер до останніх днів. Не стало через Ковід. Степан Горечий прожив насичене та не марне життя. Тому не має суму, що щось не відбулося. Вічна і світла пам'ять. Дякую, друже, що Ви творили цей світ кращим», – написала Людмила Левченюк.
Довідково
Степан Горечий народився 4 червня 1929 р. у м. Рава-Руська Львівського воєводства (тепер Жовківський район Львівської області). З п’яти років виховувався у захоронці сестер-василіянок.
У 1948 р. почав співпрацювати з ОУН: відповідав за розповсюдження «самвидаву», налагоджував контакти з місцевими мешканцями для реалізації бофонів. У 1949 р. його заарештували. Під час слідства перебував у львівських тюрмах. Степан Горечого засудили за «пособництво і зв’язок з ОУН» та «зраду Батьківщини» до 25 років ув’язнення в таборах ГУЛАГу.
У 1953 р. брав участь у Норильському повстанні в’язнів. Неодноразово сидів у штрафних ізоляторах та табірних тюрмах. Пригадував цікаві епізоди зі свого тюремного життя: про спілкування між в’язнями у тюрмі за допомогою дерев’яних гратів на вікнах камер, про передачі панчішок з пряниками та записками від жінок з третього поверху чоловікам на другий. Розповів про самоорганізацію політв’язнів, завдяки якій вони змогли протистояти жорстоким порядкам «блатних» та утискам з боку адміністрації у таборах ГУЛАГу.
У 1955 р. його амністували. Тривалий час очолював товариство «Просвіта» Галицького району Львова. Брав участь у діяльності львівських організацій Спілка політв’язнів України та Братство ОУН-УПА. Мешкав у Львові.
