Фото: Ігор Федорів

Авторка проекту «Під зорею Пінзеля», популяризаторка творчої спадщини видатного і таємничого митця Івона Лобан закликає громаду долучитися до порятунку будівлі костелу в Годовиці. Якщо цього року не почати рятувальні роботи, храм не переживе зиму.  

Усе почалося з книги Галини Вдовиченко «Пів’яблука». Вона познайомила мене з Годовицею та Пінзелем. Мене дуже зачіпало, що українці, за винятком вузького кола мистецтвознавців, художників та журналістів, так мало знають про Пінзеля. Тоді у мене виникла думка: що можу я зробити для популяризації Пінзеля та його творчої спадщини?

Читайте також: Куди поїхати на вихідні зі Львова: до величних костелів геніального майстра

Це стало поштовхом для того, щоб створити колекцію одягу для ширшої популяризації Пінзеля за межами тих середовищ, де він давно відомий. Бо коли випускають мистецький альбом, то на презентації приходять ті, хто любить мистецтво. На концерти класичної музики приходять ті, кому така музика подобається, і не прийдуть люди, які мають інші музичні зацікавлення.

Тож я вирішила, що через колекцію та супутні заходи зможу привернути більше уваги до скульптора і до Львова людей з інших середовищ. Так постала ідея колекції під назвою «Пінзель. Львів.Бароко» та виставки художників, які погодилися намалювати картини.

Пізніше треба було відзняти на фото  колекцію. Ми згадали про цей костел у Годовиці, побудований Бернардом Меретином, звідки й почалася вся ця історія. Це перший бароковий храм України, а Пінзель створив для вівтаря цього храму свої чудові дерев’яні скульптури, частину яких можна побачити тепер у львівському музеї. 

Коли ми приїхали, то вся команда була вражена тим, як гармоніювали одне з одним  одяг і фрески. Тоді була надзвичайна атмосфера, яку можна передати навіть за допомогою фото, а наживо це було щось неймовірне. Це прекрасний костел! Ти стоїш усередині і не можеш повірити, як ці фрески збереглися 300 років, при тому, що вже понад тридцять років на будівлі немає даху, яку знищила пожежа. Наша мета – зробити все, щоб якнайшвидше розпочати роботи для збереження будівлі, бо одне склепіння вже впало. Якщо впаде друге, вже не буде шансів реставрувати будівлю та фрески.

Ця ідея об’єднала дуже багато людей, які без жодної оплати зробили велику роботу і повірили, що з творчим спадком Пінзеля слід познайомити якомога більше людей. Спеціально для цієї колекції Юлія Стадник створила взуття,  а Марія Стефура – колекцію прикрас, Марія Ніколаєнко виготовила вишивку, а Ігор Федорів провів чудову фотосесію. Нас підтримували безоплатно музиканти й художники, а люди, які не мають жодного стосунку до мистецтва, медіа старалися популяризувати цю ідею. Я хочу ще раз подякувати їм усім за цю роботу та за довіру.

Читайте також: Львів’ян запрошують на виставку, присвячену Пінзелю

Це було диво, що об’єднало десятки людей. Хоча, коли я починала цей проект, мені казали, що це коштуватиме страшні гроші і я не зможу нічого зробити без масштабної підтримки. Але ми це зробили. 16 вересня проект «Під зорею Пінзеля» стартував, а зараз ми знову привертаємо увагу до цього костела, бо хочемо, щоб храм зберігся. Люди відгукуються на наш заклик, я неймовірно тішуся, що немає байдужих. Та ще було б добре, якби не було байдужих у владі та серед тих, хто може допомогти реставрації костелу розпочатись якнайшвидше. 

Ми з подругами любимо відвідати місцевості,  про які читаємо в художніх творах. Прочитали ми  книжку «Зелені яблука, срібні мечі» про Добромиль та його околиці, й вирушили туди. І там знайшли приклад того, як можна рятувати старовинні храми. У Старій Солі є розкішна церква. Десять років тому вона так само була без даху та люди заворушилися й будівлю перекрили. Ремонту всередині ще немає, але церква вже не руйнується.

Поляки часто приїжджають у такі місця – там завжди можна зустріти їхніх туристів, вони добре знають, хто такі Пінзель і Меретин. А от нашим це не так цікаво. Дуже сумніваюся, що багато львів’ян знають про храм у Годовиці, хоча це околиця Львова.

Треба дякувати покійному Борисові Возницькому, який урятував скульптури Авраама й Самсона від знищення. Ці унікальні роботи підкорили Париж і Відень, а більшість львів’ян не знає, в якому храмі вони були. А надто про те, в якому жахливому стані цей храм, і що його дні злічені. Якщо цього року не накрити костел, матимемо величезну ганьбу перед світом і власними дітьми, що не знайшли можливостей врятувати таку красу. 

Фото: Ігор Федорів

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.