Єпископ УГКЦ, правлячий архієрей єпархії Святого Миколая у Чикаго, владика Венедикт (Алексійчук) про те, чому так важливо призупинятися і подумати над сенсом свого життя.
Христос Воскрес. Коли подивимося на найбільші світовій релігії: християнство, мусульманський світ, юдейську релігію, бачимо дуже цікаву річ. Їх єднає подібне чи навіть однакове. Кожна із цих релігій має сьомий день, присвячений Богові. У християнстві – неділя, в юдеїв – субота, у мусульман – п’ятниця.
У Біблії бачимо, що Бог шість днів творив світ, а на сьомий спочив. Про що тут ідеться? Чому в релігіях важливе це призупинення? Тому що ми крутимося, як білка в колесі. Крутимося, виконуючи ті чи інші обов’язки. Щось робимо, діємо, а часто не свідомі – для чого це робимо. Можна сказати: «бо так робили батьки», «я вже так ціле життя роблю». Але для чого?
Читайте також: «Мені вдалося зробити «бізнес» для допомоги бездомним», – Владика Венедикт Алексійчук про благодійність
Дуже важливим є те, що християнство каже нам сьомий день святкувати. Кажучи іншими словами – варто призупинятися у своєму житті. Призадумуватися.
У християнстві ми маємо гарну практику реколекцій. Що це означає? Я відходжу від того, у чому я «засмоктаний» і якось дивлюся на світ по-іншому. У світському житті є відпочинок, коли людина їде кудись і відходить від усього. Бо не є питання, що ми щось маємо, леліємо. Ми у якийсь момент можемо не зауважити, що ми щось маємо, чимось володіємо, а як щось нами володіє і ми не маємо свободи.
Читав, що чим людина стає багатшою і чим вище піднімається сходинками влади, тим менше належить собі і тим менше може особисто приймати якісь рішення. Тому дуже важливо призупинятися, призадумуватися над сенсом свого життя: для чого я роблю те чи інше, для чого будую хату, збираю гроші на авто чи поїздку.
Ціле наше життя виглядає як те, що ми заробляємо гроші і потім їх витрачаємо. А що далі?
Знову ж таки – важливо призупинятися. Я свідомо не даю якісь відповіді і рекомендації про те, що ми маємо думати, як розважати над своїм життям, ціллю, метою, як його вживати. Я лише кажу, що потрібно призупинятися і призадумуватися. Можна прийти до себе у кімнату, повісити на двері табличку: «Прошу нікого мене не турбувати» і на 5-10 хвилин призупинитися.
Ми часто є залежні від тих чи інших обставин, реагуємо на багато речей, не провадимо проактивне життя. А воно постійно нас штовхає і ми приймаємо ті чи інші кроки, ті чи інші рішення. І це не те, що ми хочемо чи бажаємо, а так підштовхує нас життя.
Тому – призупинімося, знаходьмо час на тишу, Бога, остаточно на себе. Чи це не здається нам дивно, що нам тяжко бути самим із собою? З’являється вільний час – ми включаємо радіо, телебачення, Інтернет. Нам нудно. Ми не вміємо бути собою, не вміємо зупинитися. Це страшно, як не можу бути собою. Як мене не тішить власна присутність, як я не знаю себе.
Господь каже: «Возлюби ближнього, як самого себе». А як ти возлюбиш ближнього, як себе не любиш? Як ти возлюбиш себе, як не знаєш себе? А як ти будеш знати себе, як не зупиняєшся? Тому – запиняймося в житті.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
