Одноразовий посуд із кави. Як підприємці зі Сум перенесли свій «ескперимент» до Львова

1854 0
Юрій Тустановський та Дмитро Бідюк – два підприємці-новатори. Два роки тому вони в Сумах почали створювати свій експериментальний бізнес із виробництва одноразового посуду та свічок із кавової гущі. З початком російського вторгнення вони переїхали до Львова. Як їм спало на думку робити особливий посуд, що це за технологія виробництва і які з нею пов'язані виклики, вони поділилися із Tvoemisto.tv.

Підприємці релокували свій бізнес на територію одного львівського заводу, доступ на який зараз обмежений. Сам Юрій називає свій бізнес «лабораторним» або «крафтовим». До великих виробничих ліній хлопцям ще далеко, але вони вже зараз вони виробляють одноразовий посуд із кавової гущі, свічки та горщики для квітів.

«Все починалося з посуду. Просто одноразові біорозкладні стаканчики. Для того, щоби їх робити не у такому крафтовому форматі, а трошки більшої кількості, треба зовсім іншого типу та вартості обладнання. Поки що, на жаль, не можемо його собі дозволити, тож подумали про те, що треба ще взяти актуальні продукти. Звідси взялася концепція горщиків для рослин із використаних кавових зерен і свічок», – розповідає Юрій Тустановський.

Наразі обладнання дозволяє підприємцям робити сотні продуктів одноразового посуду, тисячу-дві горщиків для рослин і кілька тисяч свічок. Аби зробити готовий продукт із кавової гущі, мало взяти її і спресувати, говорить про виробництво Юрій. 

«У нас є повний асортимент обладнання лабораторного типу для мікровиробництва всіх наших продуктів. Там є доволі специфічне складне обладнання з певними процесами. Це не просто взяв кавову гущу і спресував. Треба осушити, очистити, провести певний процес екстракції. Це обладнання дозволяє нам робити сотні продуктів одноразового посуду, тисячу-дві горщиків для рослин і кілька тисяч свічок. Це наші поточні можливості», – говорить Юрій.

Підприємці експериментують із кавовою гущею та додають різноманітні складники, щоби зробити продукт більш стійким.

«Крім кавової гущі ми ще експериментуємо і додаємо, наприклад, яєчну шкарлупу або відходи зернових, навіть екзотичних. Кавова гуща – це одна із складових. Вона давно у наукових колах обговорювалася як потенційна сировина, якої генерується величезна кількість, вона доступна, і її, на жаль, в основному викидають», – говорить він. 

Каву люблять пити і споживають в астрономічних кількостях, особливо – у Львові, але всю кавову гущу часто просто викидають, як «відходи». 

«Одна із популярних кав’ярень в центрі Львова, із якою ми працюємо, генерує 10 кілограмів кавової гущі в день. Це одна кав’ярня. Один заклад відомого американського фаст-фуду до війни генерував за день 15-20 кілограм кавової гущі. Вони мають понад 100 закладів в Україні. А якщо ще взяти мережі заправок. Словом, є цифра, що у світі у рік генерується 6 мільйонів тонн кавової гущі», – каже підприємець.

Паперові стаканчики – ілюзія екологічності, оскільки в їхній середині є пластикова складова, пояснює Юрій. Якщо паперовий стаканчик продається за три гривні для закладу, то із кавової гущі удвічі дорожче, бо це екопродукт. 

«Паперові стаканчики – це ілюзія, бо вони всередині містять пластикову плівку, яка тримає окріп. Тому коли такий стакан потрапляє на сміттєзвалище, то папір зігниває, а пластик лишається. Наш стакан не може бути дешевший за паперовий, бо це неможливо з погляду технології.

Хибне уявлення, що наш стакан у десятки разів дорожчий. Якщо взяти паперовий, який продається за три гривні для закладу, то наш би продавався, в залежності від об’єму, за п’ять чи шість гривень. Це не 20 і не 30 гривень. Так, це дорожче, але ви розумієте, за що ви платите», – говорить Юрій.

Підприємці працюють на перспективу. Рік тому в Європейському Союзі заборонили використання пластику у будь-якому вигляді. Оскільки Україні надали статус кандидатства на вступ в ЄС, то чоловіки очікують, що й тут скоро запрацюють такі правила.

«Це робота на перспективу, тому що з 1 липня 2021 року в ЄС заборонили використання одноразового пластику, тому їхні кав’ярні хочуть чи ні, зобов’язані вибрати собі якогось підрядника, який буде їм продавати стаканчики без пластику. Я вірю, що Україна з часом також до цього прийде, тому що це правильно. Адже ми уже заборонили пластикові пакети», – каже Юрій.

Новатори сподіваються налагодити виробництво у Львові і дещо розширитися, взяти у свою команду із чотирьох людей ще двох працівників. Юрій говорить, що вже близько 40 кав’ярень зі всієї України зацікавилися їхньою продукцією.

Знайти зараз робоче обладнання – виклик. Окрім купівлі нового, іноді підприємці підшукують схожі верстати на OLX й адаптують, замовляють в інших містах. Кажуть, що воно не витримує конкуренції із імпортними агрегатами, а українські виробники можуть просто збанкрутувати.

«Для того, аби робити посуд у великих масштабах, нам потрібне обладнання. Ще до війни ми підшукали його в Україні. Один виробник – у Дніпрі, інший був у Мелітополі, але він вивіз все до Івано-Франківська. У моєму розумінні на цьому етапі держава має нас сполучити, як тих, хто хоче створити бізнес, купити обладнання саме в українського виробника. Зараз, на жаль, у цьому є проблема, що імпорт з-за кордону просто тотально валить, а продавці українського обладнання часто програють конкуренцію з іноземними виробниками», – каже Юрій.

Підприємець наводить приклад, що на Заході для нетрадиційних експериментальних бізнесів існують системи державної підтримки, чого бракує в Україні. 

«За кордоном для таких нетрадиційних ризикованих бізнесів створена певна система стартапів, фінансування, раунди, оцінки, права на помилку. У нас ця культура тільки формується, бо все прицільно пов’язано з ІТ, а для інших сфер це дуже складно. Тому як тільки з'являється якийсь грант, конкурс чи інвестиційна компанія розглядає щось крім ІТ, то ми одразу подаємося. Український фонд стартапів до повномасштабної агресії росії фінансував такі починання, але це радше чи не єдиний прецедент на українському ринку, тому ми будемо туди подаватися, коли вони відновлять роботу», – розповідає Юрій.

Проблема також і з платіжними системами, бо національні регулятори вводять додаткову комісію за їх використання, на що не погоджуються компанії.

«Є такий маркетплейс Etsy – це як Rozetka чи Amazon, але прицільно для виробників крафтових продуктів. Для виробників, які роблять будь-що – від стола до свічки. Це супер-популярний майданчик на Заході, який охоплює мікробізнес зі усього світу. Пересічний український виробник не може цим скористатися, щоби продавати там свій продукт, тому що Easy запустило таку річ як Etsy Pay – якщо ти хочеш продавати, то маєш підписатися на їхню систему і платити певну комісію за це.

Тут з’являються наші регулятори – Національний банк, Міністерство економіки, які в силу законодавчих обмежень не погоджуються на це, щоби ми працювали з цим Etsy Pay. В результаті цей магазин ще рік до війни заборонив реєструвати продавців із України. А коли це ще працювало, то Україна була в десятці найбільш активних продавців з усього світу. Це означає, що люди отримували доходи, при чому самозайняті люди, які собі працювали з дому», – каже підприємець.

Тому має бути вольове рішення держави, як і з відміною від пакетів, так зі скасуванням регуляторних обмежень щодо співпраці з міжнародними торговельними платформами та електронними платіжними системами, говорить підприємець.


Роман Тищенко-Ламанський

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!