фото: facebook-сторінка Богдана Проокповича
«Перше, що було цікаво, це що більшість людей старається на тебе не дивитись, навіть випадково не кинути погляд. Навіть не дивляться на табличку. А тим більше уникають зорового контакту. Коли ти починаєш дивитись їм в очі - одразу відвертаються, ніби вони на тебе і не дивились. Напевно не хочуть, щоб їм давили на жалість і відчуття провини. Тобто перший висновок — люди не люблять жебраків. Ну але це ніби не відкриття», - пише Богдан Прокопович.
Другий висновок, який зробив програміст, це те, що більшість людей погано розбираються в ІТ-сфері.
«Незважаючи на те, що більшість старається уникати тебе, все-таки дуже багато людей підходили і дивились або розмовляли. І більшість розпочинали розмову із запитання «а що це ти за код пишеш?» І якщо від старших людей я нічого іншого не очікував, то коли запитували віком від 15 до 30 років що це за код - це дивно. Зараз абсолютно вся молодь користується комп’ютерами, смартфонами, встановлюють на них програми і тд, Інформатику в школах викладають. І ще й Львів вважається ІТ столицею України. Тим не менше, більшість не чула слів типу «Javascript» і навіть не знає, що означає «писати код». Дуже багатьом людям доводилось пояснювати, типу «я — програміст, код — це текст програми, програма це те, що у вас на комп’ютері або телефоні, наприклад Word; насправді в мене все гаразд, я маю роботу і тд, і, оскільки, зазвичай всі знають, що програмісти забезпечені, мені цікаво зробити такий дисонанс і поспостерігати за реакцією людей на програміста-бомжа. Таких щоб йшли, і розуміли суть приколу і усміхались було досить мало», - пише програміст.
Третє, що стверджує програміст, що жебраки непогано заробляють. За півтори години Богдану Прокоповичу у центрі міста вдалось зібрати 150 гривень.
«А насправді було багато людей, які насправді не розуміли, чому в мене проблеми і що я хочу, і просто давали мені гроші. При цьому переді мною не лежало ніякої банки чи капелюха, мені здавалось, що я ніяк не підштовхую людей давати мені гроші. Такого я не очікував справді. Нехай якщо отак «працювати» 6 годин на день, буде приблизно 600 гривень. За місяць більше 10 тисяч гривень можна назбирати наче без проблем. Тому наступний висновок — жебраки непогано заробляють. Принаймі ті, які вміють гарно надавити людям на жалість. Ті дідусі і бабусі які тихо стоять з пластиковою склянкою, думаю, далеко стільки не отримують. Але наглі жебраки скорше всього заробляють багато. І для чого ходити на роботу і напрягатися, якщо можна просто ось так розслабляючись посидіти?», - стверджує програміст.
Окрім грошей Богдан Прокопович «заробив» їжу: кілька булочок, йогурт, пляшку молока, батанчик та яблука.
«Всю назбирану їжу ми з Mustafa Ali віддали справжній нужденній бабусі біля церкви Андрія (принаймні вона так виглядала); зрештою ми дали їй їжу, а не гроші; На моєму досвіді було багато жебраків, які просили гроші, але відмовлялись від їжі, коли я пропонував, а вона дуже дякувала; тому цю бабусю ми з великою імовірністю оцінили як справді нужденну», - підсумовує експеримент Богдан Прокопович.
Опублікувала Мар’яна Федина
