ілюстративне фото: politeka.net

Незалежність потрібно виборювати та відстоювати на різних фронтах – на Донбасі зі зброєю проти російських окупантів, у тилу – з тими, хто зазіхає на нашу гідність, а також не миритися з несправедливістю. Тому що незалежність, свобода – це не постійне свято, а Боже завдання, тяжка щоденна праця, пише директор Дому Франка, літературознавець і франкознавець Богдан Тихолоз.

Красне товариство, маю честь вітати Вас із найбільшим державним святом від імені Дому Франка та інтелектуальної спільноти, яка згуртована довкола Франкового дому та Франкового імені. Певен: нам слід навчитися говорити про власну незалежність без фальшивого пафосу і мелодраматичного заламування рук. Говорити коротко й чітко.

Тому замість довгих і патетичних промов – лише п’ять тез про незалежність як таку, не лише про сам День Незалежності. 

Теза 1. Незалежність – не свято. Її треба не святкувати, а виборювати і відстоювати. Так, як роблять наші воїни на Сході. Так, як робили наші діди і прадіди – не ті, що в кущах за плотом, а ті, що зі зброєю чи з пером у руках – на передньому краї боротьби. 

Теза 2. Незалежність – не даність, а процес. Не дар Божий, а Боже завдання чи, точніше, обов’язок перед Богом, Батьківщиною і власним родом та народом. Незалежність не можна здобути раз та назавжди і на тім заспокоїтися. Її треба здобувати щодня, щогодини, щомиті. І платити за це часом дуже високу ціну. Таку, як ціна крові Небесної сотні, пролита на Майдані, чи ціна життів героїв російсько-української війни. 

Теза 3. Незалежність – категорія передусім не політична, а етична. Вона починається з гідності окремої особистості, з тяжкого вміння не гнути хребта перед паном, не хилити голови перед ворогом, не складати рук перед лихом, не мовчати перед несправедливістю. З високого мистецтва бути собою і шанувати іншого. Без моральної і соціальної незалежності громадян не може бути незалежної держави. Країна рабів ніколи не стане по-справжньому незалежною. Незалежною може бути лише країна вільних людей з випростаними хребтами і гордо піднесеними головами. 

Теза 4. Незалежність – це передусім свобода від залежності (точніше, від залежностей). Залежність принижує. Залежність деформує. Залежність убиває. Тому що залежність – це рабство. Незалежно від того, чи це залежність від наркотиків, чи чужих енергоресурсів, чи від волі злостивих сусідів. 

Теза 5. Противага незалежності – залежність – від слова лежати, вилежуватися, залежуватися. А під лежачий камінь вода не тече. Тому незалежність – це рух, праця, готовність до змін, часом болючих, складних і радикальних. 

Здається, це головне, що я б хотів сьогодні сказати. Та насамкінець пригадаю кілька думок нашого великого попередника, великого мудреця і вчителя, з яким розмовляю мало не щодня, – Івана Франка. Вони варті того, щоб саме сьогодні до них дослухатися. 

Думка перша: «Незалежність політична взагалі нічого не значить порівняно з внутрішнім соціальним рабством. Яка користь буде для нашого народу з того, що наші податки замість росіянина чи пруссака буде брати і витрачати уряд, який складається з наших власних панів, що дбають так само як росіянин і пруссак лише про самих себе, а не про благо народу?».

Висновок: політична незалежність має конечно зміцнитися соціальною та економічною. 

Думка друга: «Свобода – не готовий печений хліб, котрий можна краяти й їсти; свобода – се школа, в котрій люди вчаться жити по-людськи, так, аби нікому не було кривди… Тільки сама свобода і ніхто інший може приготовлювати чоловіка й цілий народ до свобідного життя».

Висновок: після століть колоніальної залежності ми лише починаємо вчитися в школі свободи. Вчитися тяжко, але без науки й мистецтва свободи годі мріяти про незалежність. 

Думка третя: «Історія нашого українського національного руху в остатніх двох десятиліттях пригадує нам образ того заклепаного народу, змушеного пробивати велику, віковічну скалу, яка ділить його від свобідних, повноправних, цивілізованих націй, а притім позбавленого найважнішого знаряду для сієї праці — заліза, себто національної свідомості, почуття солідарності і невідлучного від неї почуття сили і віри в остаточний успіх».

Висновок: лише залізо національної свідомості й солідарності гарантує успіх незалежної держави. 

Сьогодні, в День Незалежності України, дозвольте побажати нам усім справжньої, а не лише формальної чи ритуальної незалежності. Справжня незалежність неможлива без внутрішньої свободи і без заліза національної свідомості. І ми варті такої незалежності, а вона варта наших зусиль. Тож не залежуймося! Попереду багато роботи.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.