Оксана Літинська — третя українка та перша львів’янка, яка успішно піднялася на найвищу вершину світу. У межах проєкту PlasTalks у Львові вона розповіла про підготовку до сходження — як психологічну, так і фізичну, умови проживання в таборах та найскладніші підйоми.

Оксана Літинська разом і чоловіком Денисом Угрином зараз проживає у Лондоні. Там вона працює фінансовою директоркою CIB International — лондонського банку, що є частиною Standard Bank Group. Подружжя активно волонтерило у львівському «Пласті» й продовжило це робити після переїзду до Лондона.

У кінці 2012 року Оксана і Денис поставили собі за мету підкорити усі найвищі вершини континентів. З того часу вони спільно піднялися на п’ять із семи — Косцюшко (Австралія), Деналі (Північна Америка), Аконкагуа (Південна Америка), Ельбрус (Європа) та Кіліманджаро (Африка). У квітні в складі міжнародної групи подружжя прибуло в базовий табір Евересту на вершині 5300 метрів над рівнем моря. До цього вони готувалися вдома майже рік.

Сама мандрівка на Еверест триває півтора-два місяці. Починається вона з 10-денної пішої прогулянки до базового табору. Увесь цей час мандрівники проживають у місцевих хостелах і харчуються тамтешньою їжею.

Базовий табір

Маршрут на Еверест

Базовий табір стає для охочих підкорити Еверест домом на наступні кілька тижнів. За словами Оксани Літинської, там є всі необхідні для проживання умови: генератор, намет-кухня, намет-їдальня, їжа тощо.

«Найкращі умови на шляху до Евересту — у базовому таборі. Там ви маєте місце для трапези, душ — у вигляді теплої води з миски, туалет — спеціальні пластикові баки. Тут також дбають про відходи — їх регулярно вивозять. Температура коливається від мінус 15-20 вночі до плюс 30 градусів вдень», — розповідає вона.

Читайте також: Пізнати себе. Як підготуватись до паломництва

У базовому таборі є час на книги, фільми, тренування, спілкування та психологічне налаштування на подальшу мандрівку.

«Саме звідси відбуваються ротації, тобто підйоми, у табори, розташовані вище. Їх є чотири: в останньому — «південному сідлі» — зупиняються вже перед самісіньким виходом на вершину. Для того, щоб організм акліматизувався, вам потрібно пройти кілька ротацій у табори, де є менше кисню, і спуститися назад. Наприклад, у третьому таборі ночівля відбувається з кисневим балоном», — розповідає Оксана Літинська.

Їй довелося пережити три такі ротації. Перша така мандрівка тривала приблизно 10-11 годин. Якщо все йде добре, то з набуттям досвіду її час скорочується до 7-8 годин. Останній такий підйом і проживання у вищих таборах тривали загалом більше тижня. Оксана Літинська пояснює, що це потрібно, аби тіло призвичаїлось виробляти більше еритроцитів для транспортування кисню в крові.

Чим вище, тим суворішими стають кліматичні умови, а наметів — усе менше і менше. Спати кільком в одному — оптимально для збереження температури. Для туалету є мішечок, який кріпиться до наплічника.

Маршрут на Еверест

Туристка в кисневій масці

Маршрут усіх туристів до вершини пролягає через спільний організований шлях. Шерпи — місцеві жителі, провідники по Гімалаях, — встановлюють линви на стрімких підйомах, драбини над прірвами, перила. Оксана Літинська розповідає, що складним етапом є льодопад, де є постійна загроза обвалення глиб льоду. Його найкраще долати вночі — без сонця і при низькій температурі повітря. Непростими є проходи по драбині, які ускладнюються через «кішки», прикріплені до взуття.

«На останній стадії маршруту — від “південного сідла” до вершини — вас чекають так званий балкон, південна вершина та Сходинка Гіларі. Усі ці стадії є непрості, але саме Сходинка вважається найбільш небезпечною ділянкою», — говорить мандрівниця.

Читайте також: Той, хто вказує шлях. Як працює і подорожує перший паломницький центр у Львові

Крім того, на цьому етапі збирається найбільша кількість туристів. У день, коли Оксана долала Сходинку, на вершину підіймались приблизно 200 осіб, і за кожним з них був закріплений місцеві шерп або шерпані. Тож перед вершиною утворюються затори — погано підготовлені туристи долають відрізок вкрай повільно.

«Слабка підготовка — це те, що мене вразило. Люди створюють загрозу не лише собі, але й іншим. Я помітила, що мій шерп відкріпив жумар від линви і почав обганяти інших. Я оцінила, що підйом в цьому місці є безпечним без страховки, і рушила за ним. Тут також є нюанс: коли ви хочете вклинитись назад у загальний потік, деякі туристи дратуються і неохоче пускають, тому мені доводилось дещо нахабніти. Так нам вдалось обійти приблизно 50 осіб — першочергово завдяки достатньому сніговому покриттю маршруту», — розповідає Оксана Літинська.

За її словами, значна кількість туристів була зумовлена також погодою, адже синоптики тоді пообіцяли п’ять «хороших днів» для сходження на вершину. Минулоріч їх було 11.

Переправа по драбині

Переправа

Туристи долають маршрут

Оксана Літинська розповідає, що від третього табору і вище життя без кисневого балону практично неможливе. Звідти починається «зона смерті» — деякі відчайдухи випробовують свої сили і йдуть без маски, але багато з них при цьому гине. Група Оксани з 18 осіб — 9 туристів та шерпи — мала загалом 100 балонів з киснем на весь період експедиції. На саму вершину Оксана піднімалась з трьома балонами, два з яких ніс шерп. На їхньому шляху трапилось тіло болгарина, який вирішив йти без кисневої маски.

«Через погану погоду нам довелось перечекати в третьому таборі на один день довше, ніж ми планували. Ми обмежили подачу кисню під час сну з рекомендованих 1 літри на хвилину до 0,5 літри, але все одно довелось докуповувати балони про запас і їжу», — згадує Оксана.

Читайте також: Побороти стрес або Чому я подорожую

Валюта на такій висоті — це довіра. Оксанин шерп вчотирнадцяте долав маршрут на Еверест і добре знав, у кого можна попросити балон з киснем.

Група Оксани

Подолання маршруту

Одним із найважчих психологічних моментів для Оксани Літинської був день, коли її чоловік Денис вирішив відмовитись від сходження на Еверест. Через зміну тиску почались проблеми з очима — крововиливи. Лікарі порадили не продовжувати похід, оскільки є загроза осліпнути.

«Ми всі гори долали разом, у нас кожен знав, за що відповідає, і всі маршрути були злагоджені», — каже Оксана.

Ця ситуація збільшила проходження одного з маршрутів, який вона додала за 8 годин, до 11-ти, а лідер групи почав сумніватись, чи матиме Оксана сили на підйом на вершину.

Також через зрив у прірву з драбини під час одного з «акліматизаційних» походів від підйому на гору Лхоцзе — вершину поблизу Евересту — відмовився ще один з учасників групи. Він не поранився, страховка його врятувала, але йому психологічно важко було пережити невдачу.

Оксана розповідає, що відмовлятись від планів, коли за спиною стільки підготовки і пройдено більшість маршруту — дуже складно. Часто туристи продовжують подорож, мотивуючись грішми і часом, які вклали в цю справу, але це може закінчитися погано. У випадку Дениса діагноз пізніше підтвердився, тож припинити підйом було правильним рішенням.

Група Оксани

22 травня перед сходом сонця Оксана Літинська зійшла на Еверест. За увесь день/ніч сходження на вершину вона з’їла пів шоколадки і випила приблизно 700 грамів води. На піку вона пробула 15 хвилин, за які встигла зловити мальовничий момент, коли Джомолунгма кидає тінь на інші гори гімалайського хребта. Із двох айфонів, які мали спеціальний хімічний підігрів, жоден не працював. Єдині світлини вдалось зробити самсунгом шерпа-провідника.

Читайте також: Гори — як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях

«На зворотному шляху довелось дві години почекати в заторі. Крім того, при температурі -40 градусів ви швидко вистигаєте, якщо не рухаєтесь, тож потрібно тупцювати на місці. Також у вас є обмежена кількість кисню. Рукавиці, наприклад, у таких умовах не гріють — вони просто зберігають температуру тіла. Тому з трьох пар рукавиць одні були електричні, щоб обігрівати», — розповідає Оксана.

Перед спуском вона погано закріпила на обличчі окуляри, і скельця замерзли зсередини. Витирати їх не було сенсу, а знімати — небезпечно, бо дуже легко спалити рогівку ока при сонячній погоді. Спуск дещо ускладнився, оскільки довелось послуговуватись двома незамерзлими вічками в окулярах.

Тінь Евересту

Оксана Літинська на вершині

Зійти на найвищу вершину світу Оксані Літинській не вдалося б без серйозної підготовки. Вона користувалася окремою програмою тренера із США зі спеціальним додатком на телефоні, а також хорошим спорядженням. Також допоміг попередній досвід сходження на вершини і хороша компанія-оператор. Оптимальна вартість підйому на Еверест коливається від 25 до 150 тисяч доларів. За словами Оксани, є і місцеві оператори, які пропонують нижчі ціни, але це передбачає економію на супроводі, споряджені, у тому числі і на кисневих балонах.

«Гори підкорити неможливо — вони існуватимуть завжди. Люди у порівнянні з ними — мурахи. Ми просто підкорюємо власні амбіції», — говорить вона.

Після спуску в неї було невиспане, дещо обгоріле обличчя зі слідами від маски. Внизу в базовому таборі мандрівників фотографує Маґда, проектом якої є портрети туристів, які зійшли з Евересту. Оксана каже, що тиждень після подорожі ви будете їсти овочі і фрукти, яких так бракувало. Також пам’ять буде дещо дивувати — через брак кисню їй треба трохи часу, щоб акліматизуватись. Але незмінним буде відчуття, що вам це вдалося.

Оксана Літинська після сходження з Евересту. Фото: Магди Лассоти

Довідка:

PlasTalks — серія освітніх подій по всій Україні від Національної скаутської організації України «Пласт».

Богдан Швед,

керівник відділу PR львівського «Пласту»

Фото надані Оксаною Літинською

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.