Сергій Якименко – студент, який вже 14 років живе в Німеччині. Але власного коріння хлопець не забув. Більш того, у складний для країни час він переживає злети і падіння разом з нею. Вперше він це показав стрічкою «Ціна демократії», яку створив після Майдану. Сергій точно знає, що після навчання повернеться до рідного Львова.
А поки робить новий документальний фільм «На лінії вогню». У фільмі також можна побачити кадри «Громадського», «Вавилон13» та «Військового Телебачення України».
Tvoemisto.tv поспілкувалось з молодим режисером про те, що надихнуло його на ці роботи і як можна допомагати Україні, перебуваючи на відстані.
ПРО МАЙДАН.
Я спостерігав за всіма подіями на Майдані з самого початку, але, на жаль, тільки через екран телевізора і через інтернет. Я не міг просто так сидіти і так вийшло, що я одного вечора переглянув фільм «Помаранчеве небо» і вирішив сам зробити фільм про Майдан. Почав збирати матеріали з мережі YouTube, що зайняло десь 2 тижні. Одного вечора я сів і змонтував фільм. Я думаю, після Майдану почалось відродження України.
ПАТРІОТИЗМ НА ВІДСТАНІ.
Знаходячись далеко від Батьківщини, я відчуваю те, що і кожний українець, незважаючи на те, де він зараз є. Всім нам гірко дивитись на те, що відбувається на Сході, тому що Україна для нас – це все. На Донбасі я не був, але я давно мрію побувати і в Криму, і в Донецьку, але на разі – це неможливо...
Німці по-різному ставляться до ситуації в Україні. Багато хто підтримує Україну, може, дещо стримано, але підтримують. Але є й інша сторона – російська пропаганда впливає і на німців. Більшість з них вірять їй, власне тому я і почав робити такі фільми – щоб протистояти інформаційній війні.
ФІЛЬМИ, ЯК СПОСІБ ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ НА КРАЩЕ.
Я думаю, що документальні фільми здатні змінити погляд на життя. Те, що ми вважаємо за «проблеми» – дрібні неприємності на кшталт запізнення на автобус чи невелика зарплатня, – це не проблеми. З цього можна просто посміятись у порівнянні з тим, що зараз відбувається на Сході.
ПРО МУЗИКУ ЄДНАННЯ І ЄВРОПЕЙСЬКУ УКРАЇНУ.
На мою думку, музика, що об’єднує Україну – це гурт «Океан Ельзи». Вона надає сили боротись за Україну.
Для мене Україна – це все. Це мій дім, я себе тут почуваю комфортно, може, хтось скаже про рівень життя, але комфорт людини не завжди у статусі або рівні життя. Я думаю, що повернуся до сильної європейської держави. А якщо ні, то буду робити все від мене залежне, щоб це було так!
Підготувала Аліна Швидко
