Risu.org.ua
Tvoemisto.tv публікує проповідь, яку виголосив Блаженніший Святослав під час богослужіння у Патріаршому соборі УГКЦ сьогодні, 29 березня.
«У Божому слові ми бачимо Ісуса Христа, який спішить назустріч немічній людині. Юнак вираховує цілу низку немочей, які ніби одні спричиняють і породжують інших. Отака історія хвороби людського роду.
Спочатку ми бачимо одного хлопця, який немічний від самого дитинства. Але ця неміч ніби оголює межу можливості і неможливості людини. Юнак є наче обличчям свого батька, його невірства остаточного, показує, що людина сама, своїми лише людськими силами, не може протистояти злому, не може вигнати зі свого життя, зі свого дому злого духа. Це відчуття немочі, нездатності протистояти злому, нездатності батька допомогти синові, веде його до апостолів. Цікаво, що апостоли теж досвідчують свою неміч. Каже батько: «Уже ходив до твоїх учнів, просив їх і нічого в них не вийшло».
Читайте також: «Urbi et Orbi». Папа Франциск прочитав особливу молитву
Христос начебто своєю присутністю починає виявляти неміч людини не лише в протистоянні злому, а неміч, яка полягає в тому, що людина нездатна, коли недостатньо вірить, дати можливості Богові діяти у її житті. Те, що ми сьогодні бачимо, як чудо оздоровлення цього юнака, найкраще нам пояснює апостол Павло: «Сила Божа проявляється у моїх немочах».
Христос наче відкриває межу можливостей людини, наче дозволяє їй зрозуміти, що вона не є всемогутньою. Він кличе перевірити сьогодні, якою є наша віра, в що ми віримо, коли приходить біда. Цей рік злого духа виганяємо завдяки молитві і посту. Вони не так потрібні Богові. Молитва і піст – це простір переміни людського духа, вони здатні дати людині можливість силою Божою протистояти злому – коли навіть коли я немічний, сила Божа проявиться в моєму житті.
Слухаючи сьогодні Євангеліє, мені пригадалися слова, які почув в Казахстані. Там наші люди пригадують такий випадок, коли охоронець в концтаборі побачив, як молився наш священник, прийшов і каже: «Отче, навчіть мене молитися. Технологію я вже знаю, але навчіть мене молитви».
Тобто він спостерігав, як молиться священник. Навіть цей безбожний чоловік зрозумів, що це не є ритуал, що християни не вірять в силу ритуалу, а в силу Божу, в яку єднаємося в молитві.
Читайте також: Чому УГКЦ не сповідатиме онлайн під час карантину. Пояснення Владики
Нам важливо зрозуміти в часі Великого посту, що ми не віримо в символи, обряди, звички, а в Бога, живого Бога, якого обіймаємо молитвою. Те, що ми просимо в молитві – одержуємо в пості, – каже Іоанн Златоустий. А можемо втримати, коли даємо милостиню.
Спосіб нашої молитви і наш піст є ніщо інше як вияв втіленої віри в нашому особистому житті, тому так важливо нам всім сказати: «Вірую, Господи, але поможи моєму невірству, нехай Твій дух проявиться у моїй молитві, Твоя сила проявиться навіть у моїй слабкості».
Важливе оте вміння відрізнити форму від змісту, дух нашої молитву від її прояву в нашому молитовному житті, особливо в часи карантину, бо ми маємо змінювати свої звички. Зважаючи на необхідність берегти здоров’я, по-іншому маємо молитися навіть в цю хвилину, коли багато хто залишаєтесь вдома. Хто не вміє відрізнити справжню молитву від ритуалу, в такий час перебуває в великому страху, бо те, до чого він звик, треба поміняти. Нові виклики потребують наших відповідей навіть способом молитви.
Просімо сьогодні нашого Спасителя, щоби, як тоді, він прийшов додому цього батька і оздоровив його сина. Щоби він нам, християнам нового часу, поміг зростати у вірі, зцілив наше невірство, тоді здоровим стане людство.
«Не можна бути здоровим, коли людство є хворим», – казав Папа Франциск. Просімо нашого Спасителя прийти до домівки кожного, де є хворий, просімо, щоби навіть коли ми, його учні, відчуємо себе безсилими, коли навіть мистецтво медицини відчуває себе безсилим у боротьбі з вірусом, нехай Божа сила проявиться у наших немочах. Ми продовжуємо дорогу молитви і посту, шлях переміни духу, бо це справжній шлях оздоровлення. І тоді переживемо момент, який пережив юнак: коли злий дух з нього вийшов, всі думали, що він помер, але Ісус взяв його за руку і віддав батькові.
Ісусе, у час страху, безсилля і навіть нашої малої віри, прийди і зціли нас, візьми нас за руку, дай нехай рука лікарів перетворяться на Твою цілющу десницю, якою ти врятуєш нас від гріха і смерті. Віруємо, але поможи нашому невірству. Амінь».
