фото: zmi.ck.ua
1. За дуже короткий час, десь до кінця серпня, ми маємо випрацювати стратегію розвитку і план дій: що будемо робити за місяць, за три, за півроку-рік, за 5 та 10 років. У нас вже є Стратегія 2020, яка непогана, залишилося прописати план дій і рухатися. Найважливіше – це почати процес зміни фінансування системи. Це дуже важлива річ і це не лише один законопроект. Ми почнемо з первинної ланки лікарів, дамо кожному громадянину змогу мати фактично власного лікаря.
2. Кожна людина повинна мати свого сімейного лікаря, замість того, щоб бути прикріпленою географічно до поліклініки. Це можна зробити досить швидко. В Україні в останньому році 63% випускників медичних вишів пішли працювати в лікарні первинної ланки. Їх досить багато в країні, ми просто не використовуємо їх ефективно.
Читайте також: «Не йду до лікаря – саме минеться»: як покращити медицину у Львові
3. Друга річ – це екстрена медична допомога, яку можна реформувати досить швидко. Це законопроект, над яким я працювала у складі робочої групи. Суть реформи полягає в тому, що і поліцейські, і пожежники більше знатимуть про надання першої медичної допомоги, бо вони переважно прибувають першими туди, куди потрібно. В екіпажах швидких повинні з’явитися екстрені медичні техніки, які будуть водночас водіями та надаватимуть мінімальну необхідну медичну допомогу на місці.
4. У швидкій також працюватимуть парамедики, які відповідатимуть за те, щоб доглядати за людиною по дорозі до лікарні. Парамедики – це не лікарі, а медичні працівники з дуже специфічними навичками. До їхніх обов’язків входитиме підтримання життя пацієнта по дорозі в лікарню. Фактично це як нинішні фельдшери в машинах швидкої допомоги, але більш освічені й здатні надавати допомогу в екстремальних умовах. Отже після надання первинної допомоги парамедик з екстреним медичним техніком везуть пацієнта до лікарні. Там має бути кімната чи відділення невідкладних станів. На Заході це називається emergency room. Там чергує команда лікарів, яких повідомляють, що везуть такого-то пацієнта, якому потрібна така-то допомога. Й лише з цього відділення людину можна везти в операційну чи реанімацію. Зараз в Україні на одній руці можна порахувати, скільки лікарень мають такі відділення. Вони називаються «приймальними», але там нічого нема, а кожен лікар працює лише по своїй ділянці. Хірург дивиться на груди, травматолог дивиться, чи не поламано щось, але ніхто не займається пацієнтом загалом.
Читайте також: Завдання вижити: як рятують львів’ян у Лікарні швидкої допомоги
фото: прес-служба УКУ
5. Щонайперше варто змінювати систему медичної освіти, доводити її до західних стандартів. Це дозволить навчити нових лікарів та удосконалити тих, хто вже працює. Минулого року, до речі, у вересні ми розпочали академічну програму навчання в Українському католицькому університеті для фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Це люди, які працюють у сфері реабілітації. Таких професій офіційно не існувало в Україні, у цьому році ми провели їх через класифікатори й почнемо навчати перших фахівців. Ми всі розуміємо, що зараз в Україні дуже потрібна реабілітація бійців АТО. Ми також втратили багато реабілітаційних центрів, які були в Криму. Тепер мусимо перебудувати всю систему реабілітації. Розробити навчальні програми, навчити фахівців, перенавчити тих лікарів, які вже працюють, запровадити західні стандарти.
Читайте також: У Львові буде Школа реабілітаційної медицини. 7 фактів
Нагадаємо, завдяки доброчинцям Українського католицького університету, зацікавленим у створенні в Україні сучасної моделі підготовки фахівців у сфері реабілітації, всі цьогорічні вступники на магістерські програми з фізичної терапії та ерготерапії отримають стипендії, які покривають 50% вартості навчання.
Джерело: НВ
Опублікувала Юлія Сабадишина
