Фото: sykhiv.media

За останні роки для покращення громадського транспорту робилося реально багато, але в той же час було упущено момент створення довіри до цих змін, віри в те, що вони справді призведуть до зручного пересування містом, вважає журналіст Сергій Смірнов.

Результатів опитування про пересування та мобільність у Львові, що його нещодавно оприлюднив Інститут міста, я чекав, щоб впевнитися в намірі пересісти з приватного авто на громадський транспорт. Згідно з ним, більшість львів’ян користуються автобусами, трамваями чи тролейбусами, але в той же час популярність автомобілів не зменшилася, а навіть зросла.

Звіт показує, що автомобілем як основним транспортом користується 23% опитаних, при тому, що мають автівки 43%, що на 4% більше, ніж у 2014 році. Приблизно на стільки ж зросло використання автівки як основного засобу пересування. У той же час автомобілем пересуватися по Львову дорожче і клопітніше – через постійну увагу на дорозі, об’їжджання ремонтів, періодичні зміни напрямків руху, пошук місця паркування тощо.

За останні роки для покращення громадського транспорту робилося реально багато — коригування і створення нових маршрутів, нові автобуси, трамваї і тролейбуси, налагодження інфраструктури і роботи світлофорів, влаштування окремих виділених смуг для громадського транспорту, величезний пласт інформаційної роботи, що мала на меті «завстидати» водіїв приватних авто, а також постійне апелювання до подорожчання проїзду, що в результаті підніме якість громадського транспорту. А ще Wi-Fi в електротранспорті, різні варіанти безготівкової оплати проїзду, колядки на Різдво, кондиціонери і можливість онлайн відслідкувати місцезнаходження або час прибуття необхідного транспорту. Але при цьому всьому за останні 5 років пріоритетність використання автомобіля зростає.

Читайте також: Місто коротких відстаней. Як розробляють план сталої мобільності для Львова

Важливим є те, що було упущено момент створення довіри до всіх тих змін — віри, що все це справді призведе до зручного користування. Бо, попри нововведення, у громадський транспорт все так само складно сісти, а якщо й сів, то проїхатися в спеку в переповненому транспорті — ще те випробування. Багато речей, які стільки часу впроваджувалися або обіцялися, лишалися незробленими, або, що гірше, винуватцями їхньої нереалізації «призначалися» мешканці, водії, законодавство чи навіть погода.

Онлайн-відслідковування — зручна штука, але пам’ятаю, як повернувшись ввечері з Києва, вирішив добратися маршруткою, GPS показував, як вона якраз наближається до зупинки. І сталося чудо — на карті значок наблизився і навіть постояв «біля нас», але самого автобуса так ніхто і не побачив. Як і наступного — через 10 хвилин наступна позначка на смартфонах під’їхала, почекала і помчалася далі. Ті, хто стояли на зупинці, про всяк випадок навіть руками провели над дорогою, щоб переконатися — може, автобус і є, — але марно.

Повідомлення про кондиціонери тішило, але кількість новин про те, чому вони не можуть працювати, навіть не стимулює перевіряти, чи раптом вони таки працюють.

Виділені лінії під громадський транспорт також часом перетворюються на процес заради процесу — вони часто алогічні, як, до прикладу, на проспекті Свободи, де змушують авто повертати на вул. Гнатюка з середньої полоси, а тролейбус — наліво з крайньої правої. Аналогічна ситуація і з виділеною смугою на проспекті Чорновола, де авто, яким треба повернути до нового Ашану чи на Липинського, змушені або перекрити рух автобусу або стримати весь рух у своїй лівій полосі. Або ж на Городоцькій, де поворот на Лепкого взагалі має «зелену стрілку», і логічно, що приватне авто так чи інакше для повороту займе праву виділену смугу.

Читайте також: Чому у Львові зникають дорожні знаки

Тему можна продовжити, але мета насправді не в пошуку негативу. Переконаний, що автори багатьох рішень самі знають про більшість недоліків, про інші — мають можливість почути і прочитати. І про е-квиток, і про підняття якості перевезень після чергового підняття тарифів, і про те, як сихівський трамвай, попри всі його очевидні переваги, вранці часто доїжджає тільки до Академії мистецтв, а далі або стоїть у заторі, або вертається назад.

Мова саме про довіру — анонсовані хороші речі, які не втілюються, або втілюються наполовину, або й взагалі, навпаки, зменшують довіру до того, що все це працюватиме. Пам’ятаю, як на початку минулого року перевізники влаштували демарш — пільговиків перестали перевозити безкоштовно, бо їм не компенсовували за це витрати. Проте потім — а подія справді була нерядова — так і не повідомили, наскільки ж це збільшило їм надходження, щоб порівняти з коштами, які їм компенсовували раніше.

Завищені обіцянки та відсутність результату робить громадський транспорт неклієнтоорієнтованим. Інколи складається враження, що всі покращення — не заради зручного міського сервісу мобільності, а заради підприємств-перевізників чи гарних картинок, які не мають шансу збутися. Відсутність довіри змушує шукати альтернативу. А вибір загалом невеликий — громадський транспорт, автівка, велосипед (скутер, елетросамокат) або пішки.

Читайте також: Куди можна полетіти зі Львова. Розклад та вартість усіх авіарейсів

До речі, за результатами вже згаданого опитування, 51% львів’ян загалом мають у сім’ї велосипед, причому 24% мають два і більше. А користуються ним як основним видом транспорту в місті всього 6%. Цікаво, правда? Мене особисто від того, щоб пересісти на велосипед, стримує те, що його банально можуть вкрасти — а носити його всюди з собою не вихід. Крім того, на жаль, тема безпеки (як складового елементу довіри) велотранспорту не стає пріоритетною так само, як будівництво велодоріжок.

Що тішить? Останнім часом міняється риторика причин того, що маємо, і планів — рідшими стають звинувачення в усіх транспортних бідах лише водіїв авто. Пріоритетом (принаймні в поясненнях та ідеях) стає комплексний підхід, що має забезпечити зручність пересування для всіх і можливість обрати для себе в цих умовах оптимальний транспорт. Сподіваюся, що з часом це дозволить мені обрати зранку в понеділок для добирання на роботу не авто, а трамвай.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Колонка підготовлена в межах спецпроекту «Рік комфортного пересування». Партнер проекту — компанія EasyPay — найбільший небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів в Україні. Свої ідеї та пропозиції для вдосконалення міської мобільності можете надсилати за адресою: Tvoemisto.tv@gmail.com, у темі листа зазначивши «Рік комфортного пересування у Львові». Важливі думки ми опублікуємо на сайті та озвучимо під час експертних дискусій.