фото: маркіян прохасько

Минуло три роки з того дня, як зупинилось серце Маркіяна Іващишина. Його подруга Олександра Дябіна згадує про те, яких неймовірних масштабів зіркою він був на львівському небосхилі.

Маркіян Іващишин. Серед львів'ян – просто Марек. Люди такого масштабу і такої потужної сили народжуються, певно, раз у століття. Нам пощастило, що Марек народився саме у Львові і саме у свій час. Він встиг за своє коротке життя зробити багато можливого і неможливого.

Масштаб його особистості і його зовнішність нагадують мені революціонера Че Гевару – багато спільного можна відзначити між ними. Марек теж був справжнім революціонером, українським команданте. У 1990 був одним з лідерів студентів, які голодували і творили «Революцію на Граніті». Очолив студентське братство. В тому ж буремному 1990 році створили фестиваль «Вивих», де львів'яни змогли відчути і насолодитись духом свободи, що в тому часі витав над Львовом. Гумор, іронія, патріотизм.

Читайте також: Люди Твого міста. Маркіян Іващишин про Львів і Полтву

Потім закрутилась Дзиґа львівської культури. Вірменська, 35 – місце, де було затишно всім, своєрідний портал, з якого видобувались несамовиті енергія і натхнення, а ще – ідеї, що багатьом здавались фантастичними і нездійсненними.

Саме Марек зробив Львів столицею джазу і задовго до іншого фестивалю заснував свій грудневий «Jazz Bez». Це єдиний міжнародний джазовий фестиваль на території України, що триває вже 20 років і збирає у Львові та інших містах зірок світового джазу. Ще одна дитина Марека – це травневий фестиваль «Флюгери Львова». Багато років травневий Львів прокидався і засинав під звуки завжди якісної музики, що лунали з дворику Ратуші. Фестиваль «Гранди Мистецтва» – це свято класичної музики найвищого світового ґатунку, що подарував Львову Маркіян. А ще фестивалі «Франко Місія», «Проект Є», «Слухай Українське», «Метро Jаzz», «Форт Місія», «Вогні Великого Міста»… Усього і не перерахувати.

Не одне покоління молоді сформувалось в тому мультикультурному середовищі якісної музики, мистецтва, творчості, свободи, вільнодумства і водночас патріотизму та великої любові до рідного Львова, до України.

Читайте також: Люди, у яких світ трошки чорно-білий. Маркіян Іващишин про місію студбратства

Окрема історія – це культові кнайпи Львова, до яких доклався Марек, найперші і найатмосферніші в незалежній Україні: «Вавілон ХХ», «За кулісами» (в народі – «Філа», бо була на 2-му поверсі львівської філармонії), клуб Ч/Б 5×5, кафе «Кабінет», «Новий Ноїв ковчег», «Під синьою пляшкою», «Під Клепсидрою», «Квартира 35». А чого вартує легенда Львова – клуб «Лялька»? Там вирувало і пульсувало життя. Це була мекка львівської богеми. Саме в цьому клубі гурт «Океан Ельзи» мав свій перший концерт і отримав свій перший гонорар від мистецького об'єднання «Дзиґа».

Багатьох зірок української музики запалив Марек і благословив на життя своєю легкою рукою. Це співачка Руслана, вокальна формація «Піккардійська Терція», гурт «Мертвий Півень», «Клуб Шанувальників Чаю», «Dzyga Jazz Quintet». Марек заснував у Львові школу джазу, що продовжує вчити своїх школярів.

Ще однією гранню цього гуцульского діаманта був спорт. Та ще й який! Це було регбі. Він був неперевершеним гравцем, співзасновником і віце-президентом львівського регбійного клубу «Сокіл».

Маркіян крутив свою Дзиґу Львовом як міг: створював радіостанції, газети, журнали, запрошував світових зірок музики, літератури, мистецтва. Сидячи на Дзизі, можна було побачити за столиком Маркіяна і Бориса Гребенщикова, Маркіяна і Пауло Коельйо, Маркіяна і всю політичну еліту, Марека і просто молодих художників чи поетів. Галерея «Дзиґа» надавала свій простір для митців і художників зі всього світу: перформенси, інсталяції, графіка чи живопис, фотовиставки, скло, кераміка, текстиль. Чого тільки не бачили стіни тієї середньовічної кам'яниці з готичним склепінням!

Маркіян був потужним магнітом, який приваблював багатьох, розчулював своїм величезним серцем, дивував вродженою мудрістю. Він називав себе гуцулом та, зрештою, і був ним, що було видно за кілометр. А ще він був дуже простим, щирим, щедрим, мав неймовірне почуття гумору, бачив людей і поважав їх, незважаючи на статус чи його відсутність. Ця властивість справді великої людини транслювалась на всіх, хто знав його. Особливо Марека любили діти і собаки, а вони, як відомо, ніколи не помиляються.

Читайте також: У Львові прощаються із Маркіяном Іващишиним. Відео

Вже минуло три роки з того дня, коли зупинилось його величезне серце, а ми все ніяк не звикнемо, що тата львівської культури, який все міг, більше немає. Він мав здатність мріяти масштабно і силу втілювати свої мрії в життя. Серце людини зупиняє той, хто його запускає – Господь Бог. Хай тобі, Мареку, буде добре біля Господа! Не забувай про Дзиґу львівської культури, яку з неба, певно, крутити легше.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.