www.companion.ua
1. Провести технологічний «Майдан»
В Україні існує традиційно високий рівень недовіри держави до бізнесу, а бізнесу до держави. Ламати цей стереотип починають у Львові, місті-лідері в ІТ-технологіях у країні.
Вікторія Довжик, представник Львівської міської ради розповіла, що у Львові вже сьогодні є «точкове» електронне врядування, але рада хоче переходити до повної інформатизації всіх державних процесів. Те, що потрібно зараз – об’єднатися для досягнення спільної мети та розробити потрібні механізми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Львівські чиновники відмовляється від паперових документів. Частково
Енді Кузіч, директор з розвитку бізнесу PwC в Україні, нагадує, що Верховна Рада не зможе написати законів для ІТ – їх може написати тільки середовище. Це прямий обов’язок громадянського суспільства, яке розвивається набагато швидше, ніж зараз розвивається держава.
2.Зробити міста комфортними для розробників
Степан Веселовський, виконавчий директор Львівського IT-кластеру поділився львівським досвідом розвитку ІТ- індустрії.
За його словами, місто вирішило будувати свою економіку на основі конкуренції з іншими містами та країнами. Один з китів, на яких тримається львівська економіка - IT-індустрія. Створення ІТ-кластеру – реакція міста на такий виклик.
Львів володіє безліччю ресурсів: якістю життя у місті, туристичним потенціалом, освітньою базою, добре розвинутою індустрією.
Задача кластера - побудова комфортних умов для розвитку IT-індустрії а також для комфортної роботи кожного програміста. Як це зробити? Через збільшення людського капіталу. Де зростає кількість ІТ-інженерів - там зростає індустрія.
Львівський ІТ-кластер створює якісні освітні програми для програмістів, а також дбає про промоцію міста як IT-центру країни. Степан Веселовський наголошує, що для Львова важливо, щоб спеціалісти приїжджали, працювали у компаніях та відкривали власний ІТ-бізнес.
3.Врегулювати податкову систему
Податкова система так чи інакше сформувала звичаї, традиції та цілу культуру ведення бізнесу в Україні, а процеси у податковій та бюджетній політиці безпосередньо впливають на IT-індустрію.
Нова влада значно молодша, добре розуміє, що таке IT-індустрія та її потенціал, але іноді розглядає її виключно як джерело державного прибутку, адже це одна з небагатьох галузей підприємництва, де лишились гроші.
Нещодавно в Україні знову змінилось податкове законодавство - тепер інформація щодо структури власності компанії до кінцевого власника має бути публічною. За невиконання цих вимог буде накладатися штраф від 5 до 8 тис. гривень.
Юрист Олексій Катасонов з PwC так прокоментував ситуацію: «Питання до держави та державних органів: якщо ви почнете тиснути на IT-бізнес, чи не захоче він піти з України? В Україні IT-бізнес найчастіше працює за звичайною схемою надання послуг. Права інтелектуальної власності залишаються при тому десь за кордоном. Так працювати легше та вигідніше, адже українське законодавство в цій сфері ще погано врегульоване. Але якщо ви створили в Україні свій продукт, і хочете поширити його за кордоном, питань до вас від податківців буде, відверто кажучи, не одне. Чиновники знають всі схеми, і будуть з ними розбиратись, коли настане час».
4.Вчитись на досвіді інших країн
Учасники конференції пропонували вчитись на досвіді інших, які наразі є лідерами ІТ, але колись мали умови, схожі на нинішні українські.
Ось ті орієнтири та стимули, які держава і бізнес в цих країнах сформулювали для себе у довгостроковій перспективі:
Ізраїль: розвинута наука та освіта, держзакупівлі передових технологій, конверсія оборонних технологій, дешеві кредити для ІТ, захист інвестицій, податкові та державні стимули для венчурного капіталу.
В Ізраїлі є програма "Йозма" для розвитку ІТ-індустрії, яка в 90-х роках на кожен долар венчурного капіталіста, вкладений в розвиток ІТ-стартапу, давала свій долар, як фінансову допомогу. Це яскравий приклад того, як країна вийшла із складних умов, схожих на наші теперішні.
Сінгапур: країна-піонер та лідер електронного врядування, професійна переорієнтація некваліфікованих кадрів, державні інвестиції.
Польща: трудові ресурси та освіта, гранти ЄС, залучення іноземних інвестицій, звільнення від податків в особливих економічних зонах, впровадження електронного врядування.
Ірландія: інвестиції в освіту, низькі податкові ставки, фокус на високих технологіях, таргетування іноземних інвестицій, стабільний бізнес-клімат.
Ще одним яскравим прикладом є Мексика, яка поставила собі за мету зайняти третє місце в ІТ-індустрії у світі (зараз перше та друге місця займають США та Індія).
В них працює державна агенція, яка одразу допомагає новому ІТ-бізнесу влаштуватись у країні – надає всю аналітику, знайомить з базовими гравцями на ринку та бізнес-середовищем, і дає чітко зрозуміти, що держава хоче, щоб саме тут ІТ-спеціалісти відкривали свій бізнес. Це дуже високий рівень підтримки держави.
5.Розробити державну та загальнонаціональну стратегію
В чому феномен Львова як ІТ-центру країни? Енді Кузіч згадує, що коли обрали міського голову Андрія Садового, він одразу сформулював стратегію, яка мала два основних напрямки – ІТ та туризм, і це був дуже чіткий меседж від влади.
Консалтинговий керівник компанії Ciklum Юрій Лапін каже, що важливо мати регіональну стратегію, але рано чи пізно вона упреться у відсутність загальнодержавної стратегії. Треба бути реалістом: не ставити собі недосяжних цілей, але поетапно розвивати середовище як на регіональному, так і на державному рівні.
Це має бути діалог між великими гравцями ІТ-ринку та адміністрацією міст, щоб допомогти регіонам сформувати цю стратегію. Зараз бізнес намагається тиснути на державу, але цього недостатньо, і держава просто пасує. Тому сумісний тиск регіонів та бізнесу на владу допоможе реалізувати загальну стратегію для країни.
6.Слідкувати за трендами та вивчати потреби ринку
Юрій Лапін також зазначає, що в Україні дуже сильний потенціал, але для того, щоб його реалізувати, потрібні всього дві речі: правильна схема взаємодії з державою та чітке розуміння того, куди йде ринок та як реагувати на його виклики.
Клієнти все більше хочуть бути залучені до процесу, брати в ньому участь та контролювати. Це змінює саму бізнес-модель та схему взаємодії між замовником та виконавцем. Але досвід останніх років показав, що українські компанії не достатньо реагують на цей запит. Зарубіжні роботодавці, які шукають фахівців з України, постійно стикаються з тим, що всі хочуть бути старшими розробниками, але ніхто не виявляє зацікавлення у розвитку бізнесу замовника, і ніхто не намагається його зрозуміти.
Багато хто каже, що в Україні давно пора переходити від ресурсної економіки до базованої на знаннях. Але всі чекають, що у тому має допомогти держава. Вона не допоможе. Компанії мають самі собі в цьому допомогти, спілкуючись з клієнтом та вивчаючи потреби ринку.
Запит ринку насправді не такий вже й великий: потрібно вибудовувати партнерські стосунки з клієнтами і допомагати їм будувати їх бізнес. Головне – пропонувати речі, які спеціалізовані під бізнес клієнта.
7.Зберігати робочі місця
Віталій Нужний, керуючий директор компанії Luxoft Ukrainer розповів, як цього літа зустрічався з Кондолізою Райс, 66 держсекретарем США і запитав її, що робити бізнесу під час такої кризи, яка зараз в Україні. Вона відповіла, що основна роль бізнесу – втримувати робочі місця. Цим і займаються ІТ-компанії крім того, що надають сервіси та відкривають нові офіси.
8.Створити стабільні умови
Віталій Нужний також зазначає, що Україні потрібні стабільні умови – створити таку модель врядування, яка б не змінювалась кожного року або раз на кілька місяців. Але, на його думку, для цього потрібно також більш тісно співпрацювати з українськими та міжнародними організаціями в галузі ІТ та доносити свої потреби один до одного.
9.Пропонувати конкретні дії
Енді Кузіч наголошує на важливості конкретики для втілення змін. Нові міністри готові співпрацювати, але потребують чітких пропозицій від ІТ-сфери. Він каже, що зазвичай бізнес скаржиться владі, що «це погано, те погано», а що саме треба змінити – не каже.
До того ж, влада все частіше звертається до представників бізнесу за консультацією і дослухається до думки міжнародних організацій.
10.Ввести повне електронне врядування
Тарас Кицмей, член ради директорів компанії SoftServe, поділився власним поглядом на електронне врядування.
На його думку, електронне врядування необхідно державі не менше, ніж банку – банківська система. Чи може банк ефективно без неї працювати? В наших умовах – не може. Чи можна управляти державою без електронної державної системи? Виявляється, можна. Але дуже, дуже неефективно.
Система електронного врядування передбачає зміну звичайної довідки на електронну. Електронна довідка – це інформаційний запит, який система виконує за одну або півсекунди. Отримання ж звичайної довідки може тривати подекуди тижнями. Тому електронне врядування в рази ефективніше.
В електронному врядуванні має бути система аутентифікації та безпеки. До того ж, треба поєднати всі електронні державні інституції між собою: міністерства, відомства і т.д.
Тобто, якщо комусь з МВС потрібна довідка з Міністерства юстиції, не посилати нікого туди, а послати інформаційний запит по системах електронної комунікації. Зараз робляться заходи, скеровані на використання ІТ досвіду останніх років для створення програмного забезпечення для держави.
Підготувала Яна Беляєва.
