Фото: bellatorchristi.com

Перед Воскресінням важливо бути справжніми у своїх пошуках і навіть помилках. Молитва і праця допомагають осягнути велике диво Христового воскресіння, — пише єромонах-студит Лука Михайлович.

Відповіді на запитання «Що таке Великдень і «Чим він є для мене?», мабуть, не є тотожними. І це цілком закономірно, адже особистий досвід людини – це завжди лише фрагмент велетенської фрески. Він ніяк не може бути домінуючим у сприйнятті образу істини Воскресіння. Але все таки для мене Пасха – це, перш за все, глибинна інтуїція радості, яка виходить за горизонт моїх уявлень, яка дарує особливий досвід надії. Можливо, дуже тендітно, неповно, але, дякуючи Богові, мені не раз відкривалася ця радість. Мабуть, досвід радості має ту саму природу, яку пережили жони-мироносиці, коли бігли від гробу Христа і сказали зляканим учням, що Учитель живий, що Він воскрес з мертвих.

Що могло переконати чоловіків-раціоналістів піти до гробу і повірити, що звістка жінок – це не емоційна маячня? Мабуть, то була сила радості, яку випромінювали мироносиці.

Читайте також: Як уникнути депресії. Поради владики Венедикта

У книзі Одкровення Йоана Богослова описано  восьмий день позаземного буття, коли людство увійде в останній еон, в остаточну форму буття, і усе це називатиметься вічною Пасхою. Під час богослужіння ми кажемо «...Пасху хвалячи вічну», тобто земна Пасха – це певний передсмак того, що ми відчуватимемо у вічності, але вже в повноті. За словами Ісуса, нас чекає «те, чого око не бачило», «те, чого вухо не чуло».

Якщо ж говорити про догматичну суть Пасхи, то, однозначно, Христос здолав те, що нікому і ніколи не вдавалося – закон смерті. Вона як нещадний фатум ставить хрест на всіх наших земних устремліннях. Смерть не був здатним здолати жоден потужний правитель, геніальний представник медицини, харизматичний духовний провідник або мудрець. Смерть впала тільки до ніг Богочоловіка-Христа, вона полонила Його, але не здолала. «О дивнеє чудо: смертю долається смерть», – читаємо у відомому літургійному піснеспіві. Це чудово виражає візантійська іконографія Пасхи. Ісус зазнає смерті, але коли входить у її лоно, в царство тіней, то вона – досвідчена губителька життя – немов не розпізнає Христа і, вважаючи, що поглинула ще одну жертву, зазнає нищівного удару. Христос-Життєдавець обертається для смерті немовби троянським конем і сяйвом свого Божества доконує її. Здається такий образ дуже промовистий.

Ця антитеза світла і темряви особливо прочитується у євангелиста Йоана, де він розповідає, що світло є чимось незрівнянно більшим. Воно знезаражує, знерухомлює силу пітьми. «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але від Бога народилися» (Йо. 1:12,13). І усе це подаровано нам, що віримо у Його воскресіння. Воно стає реальним для тих, які є у дорозі цього переходу (песах з івриту означає вихід, перехід) від гріха до духовної свободи. Тому пережиття цієї екзистенційної інтуїції радості завжди означає, що ми в тій чи іншій мірі торкаємося Пасхи.

Для кожної віруючої душі Пасха є можливістю увійти у дух соборністі і євангельської рівності, коли стає не так неважливим, який ти – кращий чи гірший за когось. Має значення лише те, що Бог дарує тобі можливість відчути радість Його Воскресіння. Цей акцент здається особливо домінантний у святі Воскресіння. Про нього, зокрема, каже Йоан Золотоустий у своєму «Слові у день Пасхи»: «і багаті і бідні, ті які постили, і які не постили – усі увійдіть в радість Господа свого». Цими словами виражено важливе послання свята – долається примітивна логіка людських порівнянь, яка закликає добре все поміряти, порівняти, шукати більш чи менш достойних, ті, які заслужили щось, і ті, які не варті. Господь руйнує цей кволий досвід людської справедливості і проливає своє світло на усіх. 

Читайте також: Чого нас вчив Любомир Гузар? Важливі тези Блаженнішого. Відео

Наше життя побудоване на циклах. Вони інтегровані в людський організм,  у природу, свідомість. Ми потребуємо певних відліків, етапів і досвідів повторення, своєрідних репетицій. Коли ми щось повторюємо, то актуалізуємо це. Така репетиція знову і знову вводить людину в досвід нової якості того, що ми вже знаємо. Дуже важливо вміти проходити цей процес в період посту, але з новою силою і глибиною. А це залежить від того, наскільки ми здатні відкритися і усвідомити це. Для євреїв Старого Завіту ця здатність виражалася у святкуванні Пасхи. Це був не просто історичний спомин, а духовна анамнеза, поновлене входження у таїнство події, яку неможливо виміряти часом. Вона позачасова. І коли вони споживали пасхального агнця, то входили у метафізичну динаміку того, що відбувалося дуже давно. Тому це не просто входження в обряд, а в серцевину дійсності.

Повторюючи піст, з року у рік ми переживаємо пасхальний досвід оновлення. Василій Великий каже, що піст є таким давнім, як саме людство. Він пропонує звернутися до мудрості віків, а не тільки жити власним обособленним сприйняттям.

Перед обличчям Воскресінням важливо бути справжніми у своїх пошуках, навіть у помилках. Бути щирим, адже остаточно ця внутрішня правда приведе нас до Пасхи. Слід плекати у собі бажання працювати. Праця – це найбільше чудо! Насправді вона має величезну енергетику і здатна втілювати ідеї у щось зриме і прекрасне.

Було б добре більше думати про Христа і спілкуватися з ним у молитві. Він потужним тріумфом крокує до гробів нашої залишеності, обмеженості, болю, хворіб та самотності. Коли ми проникаємося оцим світлим Головним Героєм свята Пасхи більше, ніж великодним кошиком і писанками, тоді свято обов’язково стане справді свіжим і життєстверджуючим.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Підготувала Оксана Левантович