Як у Львові зводити гостей на скромний обід за 1600 гривень і… осоромитись

36617 12
Неробочий ліфт, паста з мікрохвильовки та півгодинне очікування рахунку. І все це у львівських закладах з цінами, які значно вищі за середні.
Фото: squarespace.com

Фото: squarespace.com

Між рівнем сервісу та цінами в кількох ресторанах Львова існує цікава відповідність – що вища ціна, то більшими є шанси натрапити на «несподіванки» на кшталт відсутності на кухні страв із меню чи персоналу, який не володіє англійською або лише за третім разом реагує на прохання зробити музику тихіше. Однак є на ресторанній карті Львова й місця, куди варто повернутися, але хочеться, щоби їх було значно більше, пише львів’янка Людмила Карась.

На прохання читачів ми доповнюємо текст колонки назвами згаданих у ній закладів.

– Мені, будь ласка, тушковану телятину з пюре із кукурудзи, – моя подруга робить офіціантові замовлення у ресторані «Оцет» у самому центрі Львова.

– Точно??? – перепитує той.

Точно! А що не так?

– Та візьміть собі краще нормальну телятину барбекю. Нащо вам то пюре? І телятини там всього 140 грамів. То навіть не перекусите!

Ми з чоловіком і з парою наших друзів із США слухали цей діалог з широко роззявленими ротами. Я спершу подумала, що то якийсь такий ресторанний прикол. Розіграш, типу. Жарт, який от-от закінчиться чимось несподівано цікавим. Так само, як, до речі, і з назвою закладу. Весь вечір чекала, до чого ж буде «приплетено» це незвичне ім’я. Але так і не дочекалася.

Подруга таки замовила телятину з кукурудзяним пюре. Але за 10 хвилин з усмішкою на всі 32 і підстрибуючи від щастя до нашого столу підійшов офіціант і радо повідомив: «А я вам казав? Казав! Не треба було замовляти цієї телятини. Її нема. Беріть барбекю». Хлопчик, до слова, такий нічого. Привітний, смішний, цілком норм для кав’ярні на об’їзній Львова, але не для закладу з інтригуючою назвою в чотири букви і ресторанними цінами.

Іноземцям сподобалось. Бо вони ні слова не петрають українською, тож спостерігали за діалогом лише з цікавістю. А він, на щастя, крім «сенк’ю» і «пліз» більше нічого не міг додати англійською. Правда, до честі закладу, страви були смачні. І дівчатка на рецепції дуже привітні. І місць вільних багато. Не те, що в іншому новому львівському ресторані, в який, кажуть, інколи треба записуватися ледве не за півмісяця наперед.

– Можна вас попросити стишити музику? Вона дуже динамічна і заважає нашій розмові, – просимо в офіціантки багатоповерхового ресторану «36ПО» на тій же площі Ринок.

– Добре.

– Ми вас просили стишити музику 10 хвилин тому. Стиште, будь ласка. Нам з нашими друзями-іноземцями в таких умовах дуже некомфортно розмовляти.

– Добре.

Музику стишили. За третім проханням. Так само, як і рахунок (на хвилиночку, дуже такий скромненький обід на п’ятьох обійшовся у 1600 грн) несли, щоб не злукавити, 30 хвилин! 30!!! Камон. За цей час можна було роздати рахунки усім відвідувачам на всіх поверхах та ще й встигнути погодувати риб у акваріумі.

Читайте також: Львівська ресторарня. Все, що треба знати про «де поїсти» у Львові

З вином в офіціантки також не склалося. На питання гостя: «Що ви могли би порадити з сухого червоного?», дівчинка відправила переглянути винну карту. А для страв принесла два різних меню. Як згодом з’ясувалося, заклад змінює концепцію і робить універсальне меню для усіх поверхів, а поки його друкують, відвідувачам пропонують варіанти з різних поверхів.

Однак кількість, як-то кажуть, не означає якість. Мені й подрузі довелося перезамовляти, бо страви не було у наявності. Більше того: меню, в якому навпроти «налисників» розмістилася біла наліпка з написаною на ній кульковою ручкою новою ціною з шикарної тераси із захоплюючим подих виглядом на Львів перенесло нас на мить у бургерну під вокзалом. На жаль. І щонайприкріше – не вперше. Правда, за курячі крильця барбекю із цього ресторану можна пробачити і непрацюючий на час нашого візиту ліфт, і незнання офіціантом англійської, і навіть ціни, серйозно вищі середніх. Що не скажеш про те, що нам довелось скуштувати в іншому закладі – «Кафе№1», який працює на площі у двох хвилинах ходи від площі Ринок.

– Ви говорите англійською? – цікавимося в офіціанта.

– Ні.

– Тоді хвильку… Що ти будеш? – запитую у друга-іноземця.

– Струдель із м’ясом.

– Нам, будь ласка, два салати, два шпинатні млинці, пасту для нашої колеги із США і струдель з м’ясом для друга.

Читайте також: 15 львівських ресторанів потрапили у сотню найкращих в Україні. Перелік

Офіціант приймає замовлення і не сказала б, що з великим задоволенням, передає його кухні. З салатами – ок. Млинці також смакували. Але струдель (до слова, ду-у-уже маленька порція) і паста були розігріті у мікрохвильовці. Ні! Стоп! Нам із друзями хотілося вчотирьох заховатися під стіл, аби не зчитувати з лиць наших колег-іноземців величезного здивування. А вони, до слова, часто подорожують різними країнами, знаються на сервісі, на стандартах і на всяких інших ресторанних приколах.

Цей заклад був на першому місці  в списку найбільш улюблених ресторанчиків моєї подруги. Був! Минулий час підтвердила не лише мікрохвильова піч, а й чотири спроби попросити в офіціанта рахунок. Так і хотілося просто встати й піти. Чесно. Встати, не розрахуватись і піти. На противагу іншим трьом закладам, які врятували ситуацію і куди ми точно повернемося, коли друзі приїдуть до Львова знову.

Наприклад, «Амадеус». Давній, з вишуканим сервісом, хлібом власної випічки, від якого язик втікає в невідомому напрямку, цукерками свого виробництва, за якими хочеться повернутися, бездоганним меню, цікавою подачею і з інтер’єром, який вабить своєю класикою.

Класичний інтер’єр з домінуючими білими тонами, сервіс, до якого важко придертися, вишукані страви і привітне ставлення вабить і в іресторані «Терасса», дорога до якого пролягає через лобі готелю і кілька поверхів ліфтом. Вигляд на старі дахи міста, офіціантка, яка досконало говорить англійською, смачна їжа робить вечір у ресторані готелю, названого іменем святого, таким, який важко забути.

Як, зрештою, і той вечір, який ми провели в одному із нових місць у Львові – «Мускат». Сучасний дизайн на догоду наймоднішим ресторанним тенденціям у світі, вифранчені, але привітні офіціанти, смачна їжа і ще смачніші коктейлі з «мускатним» присмаком повернули надію, що ще не все втрачено з ресторанним бізнесом та сервісом у Львові і таки є куди зводити гостей, щоб НЕ осоромитись.

Редакція «Твого міста» готова надати слово для аргументованої відповіді представникам закладів, згаданих у публікації.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 

 

 

 

 


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (12)

Додати коментар
19 Червня, 2018 23:24
Вікторія Дякую автору. Зустрічала такі ж ситуаціі у ресторанах Львова. І розумію, чому особливо соромно перед гостями, яких "вражає" сервіс у недешевих закладах. Принаймні знатиму з ким бути обережнішою!
19 Червня, 2018 22:05
Олег
19 Червня, 2018 20:25
romak Стаття - що треба. Кругом постійно змучені і незадоволені обличчя. Стабільно, посеред білого дня, закінчуються продукти чи страви, про що повідомляють через 15-30 хв після замовлення. Все це є в закладах різних рівнів і не залежить від цінових категорій.
Хто не бачить подібних проблем в Львові, той просто "ніщеброд", який кращого собі не міг дозволити, тому такий рівень для нього і так - шик. Або це люди, які отримують прибуток від сфери послуг, описаної в статті.
19 Червня, 2018 12:21
Твоє місто Друзі, дякуємо Вам за коментарі та зауваження. На прохання читачів доповнили текст авторської колонки назвами згаданих у ній закладів. Редакція «Твого міста» готова надати слово для аргументованої відповіді представникам закладів, згаданих у публікації.
19 Червня, 2018 11:03
Богдан Ти в києві ше ніколи не побувала якшо вважаєш львівські ціни в ресторанах вищі середніх))
Є різні ціни, трохи високих, трохи низьких, але в більшість ресторанах за 100-150грн можна повністю наїстися.
19 Червня, 2018 08:53
Злата Стаття як то кажуть «ніачьом». Ми і з першого разу зрозуміли,що ваші друзі іноземці. Навіщо це писати у кожному абзаці)))))
19 Червня, 2018 08:48
Михайло Куценко В одних закладах пусто, в інших завжди повно людей і столик наперед замовляти потрібно. Якщо Ви мали гостей, то мали б потурбуватися щоб завести в місце де не було б несподіванок.
19 Червня, 2018 06:15
Левко «Друзі з США... колеги з США... друзі з США...»
Ледве не вирвав від тексту
19 Червня, 2018 02:02
ДехтоДивний Відсутність назв ресторацій замість уникнення питань із прихованою рекламою, в дійсності призвела до бажання не читати більше жодних статей на цьому сайті.
Публіцистика мала б відрізнятись від простого оповідання наявністю фактів, тих же фото меню із наклейкою і, чого найбільше не вистачає, назв закладів.
19 Червня, 2018 00:19
Гостя З тексту можна зрозуміти, про які заклади йдеться.
Не думаю, що будь-яке ЗМІ може публікувати такий матеріал з назвами ресторанів - буде вважатися прихованою рекламою. Позитивною чи негативною ;)
19 Червня, 2018 00:03
румпельштільцхен Авторе, випий йаду!
Не текст, а суцільна діарея.
Назви закладів? Ні, не чули. Твір на вільну тему ні про що.
Твоємісто, а ви взагалі дно. Людмила карась - львів'янка ))) Мля.... Ж - журналістика.
18 Червня, 2018 20:21
Микола Авторка назвала б заклади було б нормально. а так текст - пук в небо