Фото: mukachevo.net
1. Найвідоміша зараз версія виконання – від «Піккардійської терції», хоча раніше її виконували також інші гурти та хорові колективи, скажімо, «Плач Єремії», капела імені Д. Ревуцького, хор Київської Православної академії, семінаристи якої були безпосередніми учасниками подій у Києві. Пісня була і на міжнародному фестивалі «Virgo Lauretana» в Італії, цитує Василя Сокола видання 100 кроків.info.
2. Цю пісню вважають «українською лемківською», за іншими даними «закарпатською тужливою народною піснею» (Вікіпедія).
3. Пісня має літературне походження. Автором поетичного твору є письменник і перекладач Василь Ґренджа-Донський, який народився 1897 року у с. Волове, нині смт. Міжгір’я Закарпатської області, а помер 1974 року в Братиславі. 1915 року його мобілізували до армії, невдовзі був поранений і відправлений до Будапешта, де закінчив торгову школу. Потім повернувся на Закарпаття та працював в Ужгородському банку. З того часу розпочав літературну діяльність. З його іменем пов’язують становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.
4. За сюжетом і стилістикою вірш близький до народного твору, адже йдеться про прощання рекрута з матір’ю, віру в силу материнського прокляття, як наслідок — загибель на чужині («лягло серце у тернині»).
5. Щодо «Тисини» – існує думка деяких лінгвістів, що ці лексеми мають спільний індоєвропейський корінь «teus-» — «тихий». Однак є й дещо відмінна версія сучасного дослідника В. Шульгача, який вважає, що назва могла означати «вузьке тісне озеро». Очевидно, «тисина» і є тією «тихою» водою, «тісним» озерцем, де зображено водоплавного птаха.
6. Згідно з українською традицією, качка символізує «несилу», тому в другій строфі поезії В. Ґренджі-Донського бачимо фатальний наслідок — смерть сина.
7. Є підстави вважати, що ця поезія актуалізувалася в часи Карпатської України, до того ж, почала значною мірою фольклоризуватися. Свої версії пісні були на Хустщині, Воловеччині, Сколівщині.
Відео з youtube Andriy Lviv
