У повсякденному житті один із них – нотаріус, а інший – приватний підприємець. Та обидва обожнюють бігати і називають себе «левами», адже належать до всесвітної благодійної організації Lions club. Поляк Маріуш Шейб та німець Людвіг Шлєрет познайомились багато років тому під час одного з марафонів. Цього року вони разом пробігли понад шістсот кілометрів – від Гданська до Берліна.
«Моє хобі – це бігати, звичайно, на мотоциклі кататися, і знову бігати», – розвповідає Людвіг Шлєрет.
621 км вони пробігли на честь падіння комунізму та Берлінської стіни, як данину демократичному, вільному суспільству.
«Коли ми вирішили з нашими партнерами із Німеччини бігти з Гданська до Берліну – таким чином засвідчили дружбу між двома народами – польським та німецьким, але ми також подумали про свого третього сусіда – Україну, яка переживає зараз складні часи, яка дуже хоче стати членом вільної демократичної Європи, тому частково забіг був присвячений Україні і допомозі українським дітям», – розповідає поляк.
Впродовж марафону благодійники зібрали 27 тисяч євро, 1 км вони продавали за 100 євро. Гроші поділили на 10 проектів – допомогли дитсадкам, дітям з проблемами зору, хребта та губ.
У Польші леви з’явились одразу після розпаду Радянского союзу у 1989 році. «Я хотів робити щось більше, ніж просто заробляти для себе, я хотів робити добро і ділитися тим, що заробив, з іншими. Благодійністю можна займатись і самому, але коли ти – член благодійної організації, ти можеш зробити набагато більше!», – ділиться Маріуш Шейб.
Саме він зі своїми друзями 10 років тому створив клуб лайоністів і у Львові. Зараз у ньому близько 20 членів, очолює львівських левів український підприємець, президент корпорації Soft Serve Тарас Кицмей.
«Ми служимо громаді, людям, дітям, суспільству. В Україні, як по всіх країнах Lions club розкидані. Окрім Львова вони є також у Києві і в Донецьку. Наша діяльність – це з одного боку підтримувати зв’язки між собою і творити добро», – наголошує Тарас Кицмей.
Декілька лайоністів зі Львова також брали участь в одному з етапів польсько-німецького марафону – у Познані. Тоді Україна із зібраних грошей отримала 15 тисяч євро. Трохи більше 3 тисяч віддали школі-інтернату у Підгірцях, де перебувають діти із проблемних сімей, сироти та діти із фізичними та психологічними вадами. Їм купили більше сотні пар взуття. Гроші, які залишилися, витратять за потребами.
Другий благодійний проект передбачає пожертву для дітей-сиріт із притулку Святої покрови у Львові. Вони отримають промислову сушарку, вартість якої від 3 до 4 тисяч доларів. Крім того, лайоністи віришили допомогти багатодітній сім’ї, яка постраждала у зоні АТО – у Рівному матір залишилась сама з 5 дітьми.
Далі – в планах львівських левів організувати благодійний бал на День закоханих. На святі хочуть також зібрати гроші для дітей, які постраждали від війни на Сході.
Бути членом Lions club – це великий привілей, вважають його учасники. Адже долучитися до організацї не так просто, туди мають запросити. Але якщо є бажання, можна зв’язатися з лайоністами та пояснити, чому саме вас мають прийняти у клуб.
Тарас Кицмей вважає, що будь-який бізнес має нести соціальну відповідальність – з одної сторони, він має бути успішним, а з іншої – щось віддавати тим людям, у середовищі яких він розвивається. На сьогоднішній день, коли держава, фактично, переключає всю увагу на війну, допомога благодійників особливо важлива.
Маріуш Шейб додає: «Багато людей хочуть кращого життя, хочуть жити в кращих умовах, бути заможнішими, та, насправді, гроші – це не все, вони потрібні для того, щоб ними ділитися, ділитися своїм щастям, і коли ти ділишся щастям, воно повертається до тебе».
«Я думаю, що суспільство і країна самі не можуть все регулювати, люди повинні служити хорошим прикладом для суспільства. Я сподіваюся, що можу зробити такий маленький вклад для поширення дружби і свободи в цілому світі», – завершує Людвіг Шлєрет.
Члени клубів з різних країн і міст іноді співпрацюють між собою, це дає гарантію, що зібрані для благих цілей кошти дійсно підуть на корисну справу. А найкраща нагорода для них, кажуть леви, це – вдячні очі людей.
Підготувала Марія Жуйкова
*Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіа-проекту MyMedia
