Показники у частині великої мобілізації (400-500 тис. - Ред.) мають певний грунт. Проведу паралель з Ізраїлем. 7 жовтня, коли ХАМАС атакував Ізраїль, у цій країні мобілізували у межах 400 тисяч осіб до свого війська. При цьому, населення Ізраїлю становить приблизно 9,5 млн людей.
Тому головний месидж для нас був: ми мусимо проводити мобілізацію. Варіантів у нас немає.
Те, що за останніх 1,5 року перезапущено величезні ланцюжки нашого воєнно-оборонного комплексу немає жодного сумніву. Я авторитетно запевняю, що там все рухається у правильному напрямку. Самостійно впоратися без високотехнологічного озброєння ми не можемо, бо власних, скажімо, металорізальних верстатів для виготовлення снарядів, у нас немає. Вони були ще за радянського союзу, але в часи незалежності ми не мали повноцінного виробництва артилерійських снарядів, не кажучи вже про стрілецький патрон. Не зуміли компенсувати навіть Луганський патронний завод, який в 2014 році був вивезений на територію РФ.
Однак все там рухається правильно, не будемо вдаватися у деталізацію, тому що противник розбере кожне наше слово, нехай це для нього залишається головоломкою.
Читайте також: На війні треба обманювати тільки ворога
Навколо теми мобілізації упродовж останніх днів зламано безліч списів. Я можу лише сказати, що ніхто, крім нас, воювати не буде. Ми 30 років не займались обороною держави, а тепер хочемо швидко та якісно дати відповідь на усі важкі питання. Так не буде. Чи будуть помилки на цьому шляху? Обовʼязково. Але треба на цей шлях ставати і ним рухатись. Варіантів немає.
Поки що всі норми, які відображені у законопроєкті про мобілізацію, на мій погляд, є цілком прогнозованими. Я не вважаю цей закон страшним чи драконівським. У першому читанні навряд чи його приймуть, але рано чи пізно низка компромісних варіантів спрацює. А щоб зрозуміти, чи він буде ефективним, має пройти час. Не можна дати оцінку настільки складному явищу наперед. От проживемо хоча би півроку у режимі нових мобілізаційних реалій, тоді і будемо аналізувати.
Я палкий прихильник того, що базово навіть не тримісячну, а пʼятимісячну підготовку, мають пройти абсолютно всі здорові юнаки, а також жінки, якщо мають на те добру волю. Розгорнуто у кожній області бригади територіальної оборони. У перспективі біля кожної з них має бути розгорнутий повноцінний навчальний центр. Базове розуміння ведення тактики, застосування зброї, тактична медицина, психологічна опірність - все це має бути запроваджено у нашій державі. Як буде в реальності, щоб зрозуміти, треба пройти шлях. Ніколи ніхто цим не займався. Перекопіювати досвід чийсь не зовсім слушна компіляція. Шлях важкий, але він вже почався і ми його пройдемо.
Зміни мають відбутися у нашій психології. Люди живуть у своїх бульбашках. Чекають чуда. Вірять, що путін завтра помре, все зміниться і ми повернемось у комфортний 2012 рік.
Читайте також: Слабкий авторитаризм не здатен провести мобілізацію. Потрібен уряд національного порятунку
Не повернемось. Ніколи. У найближчі десятиліття на планеті Земля будуть кипіти малі, середні і, не приведи Господи, одна велика війна. Допоки не впаде ця нова п'ята міжнародна система, а її паростки лише бовваніють на горизонті. Наразі це початок великого переговорного процесу між двома гегемонами: США і Китаєм. Там безліч моментів, що і як має відбуватися. Допоки вони не окреслять і не цементують систему G2, доти величезна кількість найрізноманітніших конфліктів будуть виникати.
Підраховано, що лише у цьому році прокипіло майже більш, ніж 180 збройних конфліктів. А це дуже багато. Тому всі будуть озброюватися. З огляду на те, що рішення на розпад росії немає, а це головна панацея від того, що ми можемо видихнути, то наступна російсько-українська війна це лише питання часу. От умовно завтра все закінчилось, ми виходимо на кордони 1991 року. Але рф збереглась, має ядерну зброю, має безкоштовні сибірські ресурси, росія інфікована на власне велічіє, марить світовим пануванням… То нова війна буде через рік-пʼять-десять-двадцять. Неминуче. І немає значення, хто там буде президентом. Ознак, що рф кінець, поки що не видно. То який у нас вибір?
Скажімо, якби у Бучі, Ірпені чи Бородянці були люди, котрі пройшли фахову 5-місячну підготовку, а в кожному будинку був би карабін, то ситуація в частині сафарі і геноциду проти українців виглядала би інакше. Можливо, противник і не напав би, якби знав, що у нього будуть стріляти із кожного українського вікна.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
