Фото: REUTERS/Lisi Niesner
Фахівчиня з комунікацій, медіатренерка Ярина Ключковська коротко аналізує виступ президента України Володимира Зеленського сьогодні у Бундестазі, де йому аплодували стоячи. Вона пояснює ключові емоції цієї промови та те, чому вважає її сильною, сміливою й навіть у доброму сенсі дещо нахабною.
Німеччина – поле для найяскравіших промов президента Зеленського. Спочатку Мюнхен. Та промова показала нам уперше президента, до якого ми вже звикли за останні три тижні. А сьогодні у виступі в Бундестазі – спічрайтерський і ораторський талант команди та самого президента проявилися з небувалою силою.
Це була дуже, дуже сильна промова. Я б навіть сказала, в хорошому сенсі, нахабна. Нахабна настільки, наскільки президент країни, якій вже нічого втрачати, може собі дозволити апелювати до найболіснішої для німців рани – Берлінської стіни. І настільки, наскільки людина єврейського походження може собі дозволити викликати почуття провини у нащадків німців Другої світової.
Читайте також: Зеленський назвав пріоритети на переговорах з Росією
У плануванні будь-якої комунікації ключовим є питання: яку емоцію я хочу викликати? У промові до британців це було відчуття братерства, спорідненості. До американців – співчуття, людяності. До німців – однозначно, сорому і провини.
Чому саме провина була ключовою емоцією? Та тому, що любов німців до Росії часто пояснюють комплексом провини після Другої світової війни. Чому саме до Росії, а не до України, чиєю територією нацистська армія пройшлась, як катком, двічі, – зараз обговорювати не будемо. Отака вибіркова в німців провина. І саме туди прицільно стріляв президент у своєму виступі.
Сміливо, дуже технічно, простісінько в найболючіші місця. Наприклад: «Не підкорятися іншій державі, яка вважає чужу землю своїм «життєвим простором». Життєвим простором! Lebensraum – рушійний принцип Гітлера. Це слово, мабуть, нечасто звучало під куполом Рейхстагу після 1945-го року, а сьогодні прозвучало.
Друга емоція – сором. Сором за те, що обирали економіку, а обрали війну. Сором за те, що роблять бізнес і фінансують війну й зараз. Сором за «Північний потік», який розв‘язав Путіну руки для війни. Сором за те, що зруйнували свою стіну з бетону, але будують нову – між свободою і несвободою. Головне – сором за те, що зрадили свої цінності та не виправдали відповідальності, яка належить лідеру.
Читайте також: Зруйнуйте цю стіну. Зеленський закликав Бундестаг відмовитися від грошей РФ
Чим відрізняється сором від провини?
Провина – це те, як я почуваюся щодо себе через мої дії щодо інших. Провина – відчуття власного прогрішення. Це те, що я визнаю за собою.
Сором – це відчуття того, що я сама по собі погана, негідна в очах інших. Це коли мене судить хтось інший. Соромно завжди перед кимось. Намагатися засоромити можливо тільки з позиції моральної вищості. Це була дуже ризикова гра.
Овації настоячи, якими зустрів Бундестаг виступ українського президента, показали: ризик виправдав себе. Україна здобула своє право на моральну вищість перед тими, хто вважає себе лідерами Європи.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
