Фото: Цензор

Президент Зеленський підписав прийнятий в екстреному порядку Верховною Радою так званий «антикризовий закон». Серед іншого, він передбачає звільнення підприємців від орендної плати на час епідемії. Втім, не все так однозначно – адвокат, партнер юридичної фірми Dexis Partners Оксана Данкевич аналізує, наскільки дієздатним він буде.

Він передбачає, що під час карантину, встановленого постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211, і до його завершення усі орендарі звільняються від плати за користування майном. Подібне положення уже існувало і раніше у Цивільному кодексі, але в реальністі ним важко було скористатися. Орендар у кожному окремому випадку повинен був довести, що:

а) не може користуватись майном;

б) саме з причин, що не залежать від його волі;

в) вжив усіх можливих заходів, щоб усунути перешкоди в користуванні.

На практиці довести ці обставини було не завжди можливо.

Здавалося б, «карантинні» поправки мають зміцнити позицію орендарів. Однак чимало питань залишились невирішеними.

Читайте також: Вибірковий контроль. Як поліція перевіряє українців, які повернулися з-за кордону

Перш за все, щоб скористатись новими правилами, орендар повинен довести, що не може використовувати приміщення через обмеження, встановлені саме постановою КМУ. Тобто бізнес, роботу якого обмежили рішенням міської ради, опинився «за бортом».

При цьому, постанова від 11 березня обмежувала тільки масові заходи з 200 учасниками і більше. Тільки 16 березня прийнято рішення «заборонити з 17 березня 2020 р. роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування, ТРЦ, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення».

Тому заголовки про звільнення усіх від орендної плати з 11 березня не відповідають дійсності.

Ба більше, перелік «суб’єктів», яким заборонили роботу є вичерпним. Виникає перше питання, наприклад, щодо коворкінгів (модель організації роботи людей, найчастіше фрилансерів, з різним типом зайнятості у єдиному робочому просторі) – чи можна їх віднести до «суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів»?

Читайте також: Вибірковий контроль. Як поліція перевіряє українців, які повернулися з-за кордону

По-третє, не потішили нас і визначенням умов компенсації витрат на утримання майна. Іноді витрати на комунальні послуги включені до орендної плати і їх розмір сторони взагалі не обговорювали. Передбачаємо, що власнику і орендарю буде важко домовитись про спосіб розрахунку витрат «постфактум»: на основі показників лічильника, пропорційно до займаної площі чи, можливо, за іншими критеріями.

Якщо коротко, висновки такі: «антикризовий закон» частково покращив ситуацію для орендарів, але «рятівною пігулкою» так і не став.

Тому допомагаємо собі самі: перевіряємо договори оренди, особливо положення про цільове використання об’єктів та розподіл витрат на комунальні послуги. І, звісно, домовляємось, інакше спірні питання доведеться вирішувати в суді.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.