Екскурсії Львовом. Тут був «Кастелярі», а поруч – монастир Кларисок

1395 0
Tvoemisto.tv започатковує проєкт про історію локацій у Львові, де розташовані відомі заклади громадського харчування. Ми розповідатимемо про історичні будинки, в яких вони працюють, про визначні споруди поруч та площі. Сьогодні розповімо про площу Митну на початку вулиці Личаківської, на якій зараз розташований ресторан-пивоварня місцевої кухні «Кумпель» та Львівський поліграфічний фаховий коледж.

Площа Митна у Львові, яка розташована на початку вулиці Личаківської, а її західну частину перетинає вулиця Винниченка, виникла як площа у 18 столітті, бо перша дорога на Львів була не по лінії сучасної вулиці Личаківської. Дорога в районі Костелу святого Антонія повертала праворуч, якщо їхати у сторону міста, через вулицю Заньковецької і по вулиці Лисенка. Це й був шлях на місто. Сама вулиця Личаківська виникла, коли почали зносити укріплення, а до того часу там була лише стежка.

Реставрований під житловий будинок давній мур Бернардинського монастиря. Фото 1960-1965 рр.

Однією з визначних пам'яток на площі є колишній монастир Кларисок. У коментарі Tvoemisto.tv львовознавець Петро Радковець каже, що з приходом Австрії до Львова у 1772 році у місті почали проводити секуляризаційну реформу, тобто ліквідовували монастирі та церкви, в тому числі був і монастир Кларисок, у якому з 1782 року містилася митниця внаслідок Йосифінської касати (ті монастирі, що не займалися просвітницькою діяльністю чи не могли її підтвердити, закривалися, а їхнє майно передавалося шпиталям, в’язницям, освітнім закладам чи використовувалось як адміністративні установи). Від того й пішла назва площі. Зараз там – Львівський поліграфічний фаховий коледж.

Сам же костел збудували ще в 1607 році, ймовірно, Бернард Авелідес та Павло Римлянин. Як митниця, будівля діяла аж до кінця XIX ст. У 1899-1900 провели перебудову костелу, а саму споруду призначили для учнівської молоді. 

Наприкінці 19-го століття на проїжджій частині площі Митної була кінцева станція кінного трамваю, але через прокладання ліній електричного трамваю вона зникла.

У 1945 році будівлю передли Львівській картинній галереї, а з 1996 року тут музей творів Пінзеля. До кінця XIX ст. костел оточував кам’яний мур, через котрий площа перед костелом мала ще менші за сучасні розміри. 

Площа Митна має дуже стратегічне значення для колишнього міста, бо вона виходила до оборонних мурів. Це, власне, ніби міські стіни, але одночасно й ділянка монастиря. Сам монастир увійшов до складу оборонних споруд лише у 17 столітті, бо до того це була окрема заміська територія, тому вулиця Валова розділяла монастир і місто, каже Петро Радковець. Колишня трамвайна зупинка по середині дороги на вул. Личаківській. Фото 1950-1960 рр.Площа митна незадовго до спорудження підземного переходу. Фото 1971 року

Петро Радковець пригадує одну львівську байку про те, як у 18 столітті знайшли два підкопи під стінами жіночого монастиря святої Клари і чоловічого Бернардинського монастиря. Тоді подумали, що монахині і монахи самі зробили підземний хід, щоб ходити одне до одного в гості, однак це зовсім не так.

«У 1672 році на Львів пішли турки, але їм бракувало армії, щоб здобути місто. Тому перше, що вони вирішили здобути – монастир святої Клари», – каже він.

Власне, турки підійшли з боку вулиці Личаківської під стіни і зробили два підкопи. За допомогою такого способу на місці, де сходяться підкопи, мали закладати вибухівку. Відтак, ставався вибух, в стіні утворився б пролом і вони б зайшли через нього всередину.

«Так вони вирішили зробити і цього разу. Зробили підкопи, заклали вибухівку і вже чекають на команду, яка мала йти з першими променями сонця. І ось замість команди з першими променями настає сильна злива», – розповідає Петро Радковець.

Вода залила ходи і нападники загинули. Турки зрозуміли, що виходу немає, отож треба було відходити. Після цього вони почали грабувати маленькі містечка. Про ці ходи на 100 років забули, але потім, в кінці 18 століття, коли розрівнюються вулиці, розривають та засипають вали, знаходять два підкопи.

«Дивіться, чоловічий Бернардинський монастир і жіночий монастир Святої Клари, а там ходи. І з цього виникла байка, що монахи з монахинями в гості одне до одного ходили, ніби вони зробили самі підземний хід, але це все неправда», – додає екскурсовод.

Сучасна площа Митна дуже змінилася з тих давніх часів, адже зараз біля неї завжди сильний рух, заклади і підземний перехід, який відкрили у другій половині 20 століття.

«Я її пам’ятаю з дитинства таку, що там було дуже важко перейти дорогу, бо навіть у радянський час був сильний рух, хоча це не порівняти з сучасним. Саме тому у 1977 році зробили підземний перехід», – каже Петро Радковець.

Це дуже цікавий проєкт, адже він має один вхід через будинок, інший – до стіни оборонної, а також на саму площу Митну. На площі є заклад «Кумпель», який розташований у дуже цікавому місці. Це не перший заклад, який там відкрився. Колись там було «Кастелярі». У 1990-і роки до Львова переїхав пластун Володимир Кашицький, який і відкрив той заклад.

«Про людей часто кажуть, що вони щось роблять своїми руками, але тут так не можна було сказати, бо він втратив руки. Але він завжди допомагав людям, коли до нього зверталися», – каже екскурсовод.

У 1990-х роках він відкрив львівську піцерію «Кастелярі». Він до себе у заклад запрошував людей, які для його персоналу читали історію Львова. Чому? «Бо не можна любити те, чого не знаєш, це треба вчити», – каже Петро Радковець.

Володимир Кашицький казав, що той, хто в нього працює, має знати історію України та Львова. Пізніше він помер, син не продовжив цей бізнес, а приміщення продав. До «Кастелярні» в радянські часи там були офісні приміщення. Раніше входити можна було з боку вулиці Винниченка, а згодом вже зробили інший вхід. 

Софія Шавранська

Фото Анни Чистякової та з сайту Фотографії Старого Львова

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!